Людина насправді велика скотиняка, їй, бач, тільки патріотичних дацзибао недостатньо, треба ще й вмотивувати грамотно, грошима чи чимось таким. На початку великої війни народ ломанувся до військкоматів, а подекуди просто отримували зброю під запис паспорту і шли воювати, бо мотивація була дуже сильна: нас вбивають, треба відповідати і гнати загарбника, доки зброї вистачить. Багато хто записався до лав ЗСУ,НГУ та ТРО. Але, після приблизно року війни всі стали вбачати дивні речі: яйця по 17, лисий сказав, що в армію не піде і отримав... орден (та й не один він такий, друзів у президента багато), у ТЦК-шників та керівництва погранців на Західній прямо з повітря в'явилися мільйони, на зовнішньополітичному фронті скандалів побільшало, бо якихось лярв, яких треба гнати з державних постів, призначають послами та послицями, боротьба з корупціонерами нагадує спортивну риболовлю: піймали, зняли фото-відео, відпустили; чим далі, тим більше гроші витринькуються на бруківки-стадіони-барабани, а те, що насправді треба, йде через волонтерів, яким, доречі, держава постійно підкручує гайки. І ось тут виникає дуже цікавий когнитивний дисонанс: з одного боку, країну треба боронити, з іншого боку ті, хто має найбільше піклуватися про це, насправді піклуються тільки про свої статки. А тут вже виникає наступне логічне питання: не на часі чи вже на часі поміняти владу, яку зараз демократичним шляхом змінити не можна, і яка, замість того, щоб рішуче боротися із корупцією, активно в ній приймає участь? Отакі думки невеселі...
