да в том - то и дело, что не служил. это сродни тому, допустим, как называться космонавтом, но ни разу в космосе не побывать.Так и и Гриценко как офицер - форму носил, Кодекс чести офицера читал, в облаках витал, а вкуса службы не прочуствовал
Вот упертый, вроде ж из авиационной семьи:
Після закінчення КВВАІУ у 1979 році я отримав призначення в авіаційний полк, що був дислокований біля міста Охтирка Сумської області. В полку було 120 навчально-бойових літаків Л-39. Цей літак чехословацького виробництва я побачив на свої очі уперше, бо в училищі ми вивчали які завгодно бойові літаки – Су-17, Су-24, Су-25, Су-27, МіГ-23, МіГ-25, Міг-29, Ту-22М3, Ту-160, Іл-76, вертольоти – Мі-8, Мі-24, різні типи безпілотних літальних апаратів, але …ні слова про Л-39. Нічого, освоїв і конструкцію, і схеми, і вже за кілька днів був допущений до самостійного обслуговування польотів.
Охтирка – справжнє козацьке місто, воно має славні бойові традиції. Дотепер жителі міста замість вулиць використовують історичні назви – Перша сотня, Третя сотня, за місцем давньої дислокації козацьких підрозділів. Умови життя для молодих лейтенантів також були «козацькими» - на постій господиня впустила в стару хату з грубою, вода – в криниці, опалення – в штабелях біля сараю…
Рівень службового навантаження у полку був неймовірно високим. Нинішні молоді авіатори про таке не здогадуються. Тоді один наш Охтирський полк видавав на гора 25 тисяч годин нальоту за рік. Сьогодні, на жаль, такого показника не може досягти уся авіація Збройних Сил України.
Польоти відбувалися у дві зміни. Часто на сон залишалося півтори-дві години. З таким ритмом можна було сплутати день і ніч, але ми мусили бути максимально сконцентрованими, бо обслуговували життєво важливе для льотчика обладнання.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Сударь, вы просто болтун. Одни слова, слова... и эмоции первоклассника. Больше вопросов к вам нет. Спасибо.
Попробуйте опровергнуть мои слова.