Я не пойму, ты шо к комунистической революции всех призываешь? Всё, не прошло и 20 годищ, как буржуа уже надоели. Наверно сам Бог не знает, при какой системе украинец заживёт счастливо...
Не 20 років. Це наша вікова історія, історя боротьби (перемог та поразок) за нашу приватизовану буржуа Батьківщину .
Вперше на теренах України, ми українці - робітники, підняли червоний прапор пролетарської революції проти буржуазії, на барикадах Львова ще в 1848 році під час повстання проти Автро-угорської імперії!
Буржуазія Львова (поляки, вірмени, євреї, українці, росіяни, австріяки - чорний інтернаціонал) тоді виступила проти нас, робітників - українців, під жовто-блакитним прапором і подавивши повстання у Львові, пішла на допомогу австріякам, щоб подавити повстання наших братів по класу в Венгрії.
Так що ми робітники українці знаємо свою історію, і розуміємо, що нашу Батьківщину нам потрібно ще відвоювати .
І Земля - це наша Батьківщина, більша половина якої вже зараз в приватній власності, повина стати виключно націоналним надбанням, ніякої приватної власності на Землю .
Заводи, також нам робітникам. Ми їх побудовали, ми їх відновили після війни. Це наші заводи.
Це переклад з Інтернаціоналу написаного в дні поразки Парижської комуни.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Интер...81.D0.B8.D1.8F.D1.81.D0.B_.D0.BF.D0.B5D.D0.B8
Гнусны при всей кичливой славе
Владыки фабрик, шахт и руд:
Твердят о долге и о праве,
А сами жадно грабят труд.
У них наш труд лежит по кассам,
Залитый в золото хитро,
Пускай вернут рабочим массам
Назад народное добро!
Цари нам голову дурманят,
Мы — мирный труд. Война — царям;
Пусть стачка армий грозно грянет:
Из строя прочь и — по домам!
И пусть посмеют патриоты
В нас пыл разжечь для их атак, —
Мы сразу наши пулемёты
Направим в собственных вояк.
Ще не вмерла Україна!