Йобана русня

[KRAK]

 

[Александр 1-й]

это не может быть правдой даже они не могут так ссать в глаза быдлу

Может и нет, но смешно

 

[Carl Gustav]

Дронами кацапов к реальной паузе не склонить.

Дроны - массовое, дешёвое производство. Хуйло сточил полтора миллиона крепостных вонюшек; фсбшные тонтон-макуты уже похищают мясо, ну чем не Гаити?
А оставшийся пока скот тысячами ломится в соседнюю Грузию, в то время как ЧК-ФСБ готовит выездные визы и беспредел совковых ОВИРов.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Будет и баллистика, но это не массовое производство. Именно беспилотники приближают крах паханата.

 

[Свирид Опанасович]

Втрати ворога станом на 25.08.2026 р.

• Рашисти: 1 479 300 (+1230)
• Танки: 12 293
• Бойові броньовані машини: 25 220 (+9)
• Артилерійські системи: 48 567 (+48)
• РСЗВ: 2 058 (+2)
• Автомобільна техніка: 139 221 (+448)
• Спеціальна техніка: 4 582 (+7)
• Засоби ППО: 1 587 (+1)
• Літаки: 440
• Гівнокоптери: 354
• БПЛА: 479 882 (+1555)
• Крилаті ракети: 5 052
• Кораблі: 35
• Наземні робототехнічні комплекси: 2 378 (+10)
• Підводні човни: 2

За добу мінус 448 автівок і 1555 БПЛА — схоже, росіяни масово пересідають на самокати. Але й ті скоро підуть у статистику Генштабу.

 

[Surfers Harm NoOne]

Чета ржу

А в этом и есть вся суть их политической жизни. Идеология партии власти = "мы любим путина, поэтому не мешайте нам воровать", идеология оппозиции "мы любим путина больше, поэтому воровать от его имени должны мы". Собственно, оно и из названий понятно: "единая россия, "справедливая россия" и т. п. Понадобится больше, будет "умная россия", "здоровая россия", "честная россия"...

 

[silver bullet]

..."мирная росия" - когда пуйла сметут с доски. Некоторое время

 

[Tu1man]

После Столетней войны в Англии началась война Белой и Алой розы. По сути, Гражданская война

 

[p46serge]

 

[engineer911]

Чета ржу

У нас цей банер теж більше ніж актуальний. Написи тільки трохи інші, сутність та ж сама

 

[Александр 1-й]

Днями інтернет обійшов вопль відчаю якогось росіянина. Відчай було направлено до російської влади, я так зрозуміла. Звучав він приблизно так:
- Вы, идиоты! Вы с ленивого, вороватого, добродушного народа сделали берсерков! А теперь жалуетесь?

Дяді б натовкти пику. Хто б казав про злодійкуватий народ?
Може, ті росіяни, що тягнули з Бучі все, що в око потрапляло, від холодильника до брудних трусів.
А чи лінива тобі Україна?

... у нас було село, куди злітались, як до Вирію, всі, хто не мав собі місця в інших поселеннях. Злітались проштрафлені перед громадою рідних сіл. Молодші сини молодших синів, кому вже й на хату у батьків грошей не стало. А також ті, що своє відсиділи - одних колишніх в'язнів німецьких таборів в нас було більше сотні. Більше сотні на невелике село.
"Хіміків" з навколишніх колоній ніхто не відміняв.
Тобто, багатим було село на різні звичаї України, ці звичаї, прийоми, рецепти приготування їжі і консервування її ж неслись до нашого села з усіх куточків України.
І росії.

Оці росіяни, вперше потрапивши до України, мали шок від наших страв, від різноманіття смаку, від фруктів та овочів, що ростуть скрізь. Просто скрізь. А ще від того, як Україна працює. Паше. До скону, але з задоволенням. Бо ось тобі літо, жевжику. Що взяв з нього - те й твоє. Працюй, рости їжу для себе та сім'ї.
І що тут зробиш - розуміння з часом приходить навіть до росіян. Вони, спочатку захалявивши все - від професійної діяльності до роботи на самого себе - потім все ж якось вчились працювати.
Ми вчили їх, ми.
І коли одна припадошна русачка - в нашому домі їх називали русаками, мама й татко дражнилок не любили, навіть щодо росіян - коли припадошна почала раптом кричати на базарній площі села, що нас, клятих українців, росія всеньке життя годує...
... то чоловіки, що щойно продали їй шмат сала і кусень м'яса, якраз свиней кололи - швидко поставили її на місце. Пообіцявши цим же салом намазати їй сраку. І нагадавши, що коли вона тільки приїхала, то не знала, з якого боку й за лопату взятись. Бігала, просила рецептів борщу.
Борщу. Ви чули?
Де таке видано, рецепт борщу писати?
Та рецепт борщу в тебе забитий до мізків з дитинства. А також рецепти налисників, дерунів, каш різних аж до кулешу, картоплі, рецептів сто, а то й більше, все не згадаєш, вареників з різноманітним начинням, хліба чорного, хліба білого, хліба цибулевого, хліба горіхового, насінняшного. І з кухні добрих сусідів, колоній болгарських - фаршированих перців, ікри баклажанної, ікри кабачкової, всього цього запеченого й знову ж фаршированого...
а щодо м'яса й сала - то взагалі мовчимо.

- Так то ж голодні росіяни. - посміювались в нас в селі.
так і було.
І вони нам будуть розповідати про те, який ми лінивий народ.

А ще цікаво, що ми раптом отак - раз! - і стали берсерками.
Не були, не були, та й стали.
Наче не було Січі та УПА, не було постань селянських, українських, не існувала більше двох років Турбаївська республіка. Наче не було Голодомору як акту покарання України за її прагнення до волі.

Тобто, декому з сучасних росіян починає нарешті доходити, що воно таке - Україна. Найкраще доходить тим, чиї останки вдобрюють землі Донеччини та Луганщини, Херсонщини, Харківщини, Сумщини, Київщини. Бо я мало вірю, що оті шмаття їхніх тіл, через які ми переступали, маршируючи звільненою Київщиною (я особисто переступала, було, було) - не вірю я, аби їх хтось збирав, здавав до рефрижераторів, дбайливо пакував - та де, зарили якнайглибше, та й по всьому.
Оцим дійшло найкраще.
Інші починають про щось здогадуватись.
А загалом - їм би повчити історію нарешті.
Не історію рюріковичей. А дійсну, правдиву історію.

Насправді нам не треба, аби росіяни вчили історію. Звичайно, з росіянами треба щось робити. Але з дечим в їхніх головах не справляться і три виправних покоління.
Історію треба б вчити тим, хто намагається нас помирити.

Моя тітка ненавиділа царицю Катерину другу.
Моя партєйна тітка, совдепівська до скону персональна пенсіонерка, квартира в центрі Києва, шепотіла увечері люто:
- Ненавиджу. Вона Січ розігнала.

Моя друга тітка докопала історію роду до глибин сторіч і нарешті гордо заявила роду своє розслідування:
- Запам'ятайте, діти. Ми родом з Турбаїв! - написала тітка на полях свого, записаного тремтливим почерком старої вчительки, дослідження.

Запам'ятайте, діти.
Ми неубієнні.
Наше прагнення волі не зникне навіть в крові Батурина.
Бучі.
Ізюма.
Маріуполю.
Бахмута.
цей список безкінечний, діти. Але ви його запам'ятайте.

Зробили берсерків, каже припадошний з росії?
Ой, дурак.
Та ми й були.
А тільки, тільки...
... тільки іноді довго спимо, доки пробудемось.
Бо я впевнена, і ніхто не переконає мене в іншому:
- Якби вся Україна піднялась в чотирнадцятому так, як піднялась вона в двадцять другому - ніякого вторгнення до України не було б.
Ні першого вторгнення в Крим.
Ні другого в Іловайськ.
Ні третього вторгнення в Дебальцеве.
Ні четвертого, масового вторгнення.

Діана Макарова

фото - хрестик біля останків чергового росіянина.
Хорошого, дуже хорошого, тому що дохлого - росіянина.
Не допоміг хрестик, бач.
автор Костя Андрійович

 

[Part11]

 

[Surfers Harm NoOne]

Днями інтернет обійшов вопль відчаю якогось росіянина. Відчай було направлено до російської влади, я так зрозуміла. Звучав він приблизно так:
- Вы, идиоты! Вы с ленивого, вороватого, добродушного народа сделали берсерков! А теперь жалуетесь?

Дяді б натовкти пику. Хто б казав про злодійкуватий народ?
Може, ті росіяни, що тягнули з Бучі все, що в око потрапляло, від холодильника до брудних трусів.
А чи лінива тобі Україна?

... у нас було село, куди злітались, як до Вирію, всі, хто не мав собі місця в інших поселеннях. Злітались проштрафлені перед громадою рідних сіл. Молодші сини молодших синів, кому вже й на хату у батьків грошей не стало. А також ті, що своє відсиділи - одних колишніх в'язнів німецьких таборів в нас було більше сотні. Більше сотні на невелике село.
"Хіміків" з навколишніх колоній ніхто не відміняв.
Тобто, багатим було село на різні звичаї України, ці звичаї, прийоми, рецепти приготування їжі і консервування її ж неслись до нашого села з усіх куточків України.
І росії.

Оці росіяни, вперше потрапивши до України, мали шок від наших страв, від різноманіття смаку, від фруктів та овочів, що ростуть скрізь. Просто скрізь. А ще від того, як Україна працює. Паше. До скону, але з задоволенням. Бо ось тобі літо, жевжику. Що взяв з нього - те й твоє. Працюй, рости їжу для себе та сім'ї.
І що тут зробиш - розуміння з часом приходить навіть до росіян. Вони, спочатку захалявивши все - від професійної діяльності до роботи на самого себе - потім все ж якось вчились працювати.
Ми вчили їх, ми.
І коли одна припадошна русачка - в нашому домі їх називали русаками, мама й татко дражнилок не любили, навіть щодо росіян - коли припадошна почала раптом кричати на базарній площі села, що нас, клятих українців, росія всеньке життя годує...
... то чоловіки, що щойно продали їй шмат сала і кусень м'яса, якраз свиней кололи - швидко поставили її на місце. Пообіцявши цим же салом намазати їй сраку. І нагадавши, що коли вона тільки приїхала, то не знала, з якого боку й за лопату взятись. Бігала, просила рецептів борщу.
Борщу. Ви чули?
Де таке видано, рецепт борщу писати?
Та рецепт борщу в тебе забитий до мізків з дитинства. А також рецепти налисників, дерунів, каш різних аж до кулешу, картоплі, рецептів сто, а то й більше, все не згадаєш, вареників з різноманітним начинням, хліба чорного, хліба білого, хліба цибулевого, хліба горіхового, насінняшного. І з кухні добрих сусідів, колоній болгарських - фаршированих перців, ікри баклажанної, ікри кабачкової, всього цього запеченого й знову ж фаршированого...
а щодо м'яса й сала - то взагалі мовчимо.

- Так то ж голодні росіяни. - посміювались в нас в селі.
так і було.
І вони нам будуть розповідати про те, який ми лінивий народ.

А ще цікаво, що ми раптом отак - раз! - і стали берсерками.
Не були, не були, та й стали.
Наче не було Січі та УПА, не було постань селянських, українських, не існувала більше двох років Турбаївська республіка. Наче не було Голодомору як акту покарання України за її прагнення до волі.

Тобто, декому з сучасних росіян починає нарешті доходити, що воно таке - Україна. Найкраще доходить тим, чиї останки вдобрюють землі Донеччини та Луганщини, Херсонщини, Харківщини, Сумщини, Київщини. Бо я мало вірю, що оті шмаття їхніх тіл, через які ми переступали, маршируючи звільненою Київщиною (я особисто переступала, було, було) - не вірю я, аби їх хтось збирав, здавав до рефрижераторів, дбайливо пакував - та де, зарили якнайглибше, та й по всьому.
Оцим дійшло найкраще.
Інші починають про щось здогадуватись.
А загалом - їм би повчити історію нарешті.
Не історію рюріковичей. А дійсну, правдиву історію.

Насправді нам не треба, аби росіяни вчили історію. Звичайно, з росіянами треба щось робити. Але з дечим в їхніх головах не справляться і три виправних покоління.
Історію треба б вчити тим, хто намагається нас помирити.

Моя тітка ненавиділа царицю Катерину другу.
Моя партєйна тітка, совдепівська до скону персональна пенсіонерка, квартира в центрі Києва, шепотіла увечері люто:
- Ненавиджу. Вона Січ розігнала.

Моя друга тітка докопала історію роду до глибин сторіч і нарешті гордо заявила роду своє розслідування:
- Запам'ятайте, діти. Ми родом з Турбаїв! - написала тітка на полях свого, записаного тремтливим почерком старої вчительки, дослідження.

Запам'ятайте, діти.
Ми неубієнні.
Наше прагнення волі не зникне навіть в крові Батурина.
Бучі.
Ізюма.
Маріуполю.
Бахмута.
цей список безкінечний, діти. Але ви його запам'ятайте.

Зробили берсерків, каже припадошний з росії?
Ой, дурак.
Та ми й були.
А тільки, тільки...
... тільки іноді довго спимо, доки пробудемось.
Бо я впевнена, і ніхто не переконає мене в іншому:
- Якби вся Україна піднялась в чотирнадцятому так, як піднялась вона в двадцять другому - ніякого вторгнення до України не було б.
Ні першого вторгнення в Крим.
Ні другого в Іловайськ.
Ні третього вторгнення в Дебальцеве.
Ні четвертого, масового вторгнення.

Діана Макарова

фото - хрестик біля останків чергового росіянина.
Хорошого, дуже хорошого, тому що дохлого - росіянина.
Не допоміг хрестик, бач.
автор Костя Андрійович

This isn't a cross; this is an Ankh - the ancient Egyptian symbol of life (quite ironic here).

 

[Surfers Harm NoOne]

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

One man who knew Townsend told LBC the fisherman struggled with his mental health and addiction in the past.

Now that explains it.

 

[Александр 1-й]

This isn't a cross; this is an Ankh - the ancient Egyptian symbol of life (quite ironic here).

Та я в курсе, что это Анк, фото же не мое, как и описаниие оного. Ну шо осталось, то осталось

 

[Hitz]

Нужны нормальные баллистические ракеты. Без них делала всеравно не будет.
И без них вывести кацапов на переговоры шансов НОЛЬ.
Мы должны иметь возможность поразить любую цель на территории МАЦКВЫ беспрепятственно, условно за 5 минут.
Тогда будут переговоры.

Дронами кацапов к реальной паузе не склонить.

Это понятно.
Но, видимо, потратили деньги на то, что реально могли сделать. И результат все же был.
С ракетами в целом пиздец. Большинство существуют только в "потужних промовах" и загадочных видосиках.
Даже, откровенно говоря, кривые и морально устаревшие Фламинго существуют в очень малом количестве. Не смогли наладить выпуск в промышленных масштабах.

 

[_north]

Отвратительное видео

 

[p46serge]

Отвратительное видео

...кацапи всі отвратітєльні,згоден👍

 

[_north]

...кацапи всі отвратітєльні,згоден👍

Бабосы ей твари не заплатили, пидарасы

 

[Dozor]

 

[Suchkoff]

это не может быть правдой

даже они не могут так ссать в глаза быдлу

1. Може.
2. Якщо бидло тупе, то чом би й ні?
*
Ось аналіз від Штінта :

окремі публікації з фотографіями цього самого плаката, причому не одна. Наприклад, 22 серпня 2026 року користувач Nikon Kovalev опублікував фото, OCR якого дослівно розпізнає текст із вашого зображення: «ЕДИНАЯ РОССИЯ», «МОБИЛИЗАЦИИ БОЯТЬСЯ НЕ СТОИТ», «ДМИТРИЙ ВЯТКИН», «МЫ ЗА ВАС У РУЛЯ — ВЫ ЗА НАС НА ПОЛЕ БОЯ». �
Threads
А 24 серпня 2026 року канал «Ростов.ком PRO» прямо повідомив про появу передвиборчих банерів «єдиноросів» із цими двома гаслами. �
Telemetr +1