Ви використовуєте застарілий браузер. Цей та інші сайти можуть відображатися в ньому некоректно. Необхідно оновити браузер або спробувати використовувати https://www.google.com/chrome/
В час, когда било вдоль, поперёк, било вслед и промежду,
И тянуло ко дну и, казалось, спасения нет,
Из друзей, козырей и богов я оставил надежду
И поверил в неё, и вдали замаячил рассвет.
(А. Макаревич).
- Подумайте, что мне нужно было делать? Убежать в другой город? Все равно сердце было всегда около Вас... у Ваших ног... каждое мгновение дня заполнено Вами... мыслью о Вас, мечтами о Вас…
Посмотри, какая у меня форма! Посмотри, какие у неё звезды! Я её ещё никому не показывал. Только тебе покажу. Посмотри! Это моя парадная. Специально сшил! Посмотри, не бойся! Погоны? Я их поменяю! Вот они, погоны. Вот! Настоящие! Видишь? Полковник. Я полковник. Я их на парад одену. Это моя форма. Самая чистая. Что ты кашляешь? Вот пойдём в дом офицеров, пива выпьем — и кашлять не будешь. Я с кортиком, на белом коне, командую парадом! Я полковник! Я командую парадом! Я в звёздах! На белом коне! Я полковник! Я командую парадом!