Сінь-і-Вірь
(Старінная карпатская легенда)
Давнім давно жили на горі в Карпатах люди.
Среди них біла девушка по имени Сінь, красавица и умница, и паренек Вірь, не такой красивій, но амБитній, которій, ЇЇ, як кажуть, обожнював.
Однажді Вірь позвал Сінь замуш, но девушка ответила, шо пойдет за него, когда в Карпатах будет море, ато ей некуда в отпуск съездить.
Слова Сінь услішали лесніе Олени, и Барані и птица Сокол, и Хозяин Горі тоже услішал...
Івот задумався Вірь, перестав скиглити та взяв лопату. Поплював він на свої долоні и віросли они втроє, чем у обічніх людей, пійшов в горі и став КОПАТь.
А красавица Сінь и забіла про него думать, вішла замуш за Другого Хорошего Парня, родили они детей, построили дачку, чайок п'ють і ждуть внуків.
Темвременем Вірь копав дні и ночи наПрольот - і вірів маленьке лісове море, гірськи потячки заповнили його водічкою красівою, як очі Сіні, і пішов він до НЕЇ свататься.
А Сінь і каже йому - я ж пошуткувала, Ті - хорошій парень, но... тут пришли лесніе Олени, и Барані и птица Сокол прилетел, и Хозяин Горі сказав: "АХА".
Зібрала Сінь чємодан в клєточку, посадил Вірь ЇЇ у лодочку и упліли вони разом по вікопаному морю в Країну Вєчного Отпуска...
І тепер старі люді розказують маладьожі цю Історію, щоб панімали вони про Слова і Життя.
А на березі вікопаного маленького моря встановили такий собі партрєт Героїв Легенді.
-Зачєм)
