Якось пойшли ми з дітворою збирати яблука на городі у сусіда. А там був великий собака, він завжди гарчав інтуітивно, коли відчував халепу, а дід вибігав із сокирою.
А того разу не було діда вдома. В той час дід був на пошті і отримував пенсію, а потім поїхав до магазину, щоб купити диван. Але не доїхав. бо трамвай став посеред колії і всі пасажири вийшли надвір. Потім дід вирішив піти пішки. А тим часом ми вже були на дереві і назбирали купу яблучок, а хлопець відвязав собаку з цепком разом. Собака той забігав по городу, але діда не знайшов, тому він вмикнув мабут своє третє око і відчув де є дід в ту годину, побіг його шукати. Тим часом дід отоварився в магазині і купив нарешті той клітий диван, але вже смеркалося і не було трамваїв, він ледь його витягнув на вулицю, благо, що колесики були на ніжках дивану.
А тим часом вже за жвором зібралися баби і щось перетирали про всіх зазвичай. І тут всі побачили таку картину, як дід на дивані їде по дорозі тримаючись за цепок, а Шарик так і пре так і пре аж пил стовбом стоїть. Вони аж перехрестились, бо не бачили ще такого кіна. А потім собака вліта у калитку і аж завіріщав галасно, всі побігли туди подивитися і бачать диван застряг у калитці і не туди не сюди.
Всі намагалися його визволити, та ніхто не зміг. Тоді дід виніс сокиру і визволив диван
