...
Вартує згадати словосполучення «бідний чиновник», яке для нас давно стало жартом. В суспільній уяві людина, яка має можливість легко і швидко збагатитися, не може залишатися бідною. Подив, якщо не насмішки, викликає у широких «студентських» масах викладач, який не вимагає подяки за складання іспиту і животіє на одну зарплату. Лапки тут вжиті не випадково, адже важко назвати студентами натовпи молодих людей, які замість спокійно купити диплом, живуть і розважаються за гроші батьків п’ять років так званого навчання. Чи не уподібнюємося ми до дикунів, коли словосполучення «дуже правильний» перетворили на такий собі діагноз для невдах.
Напередодні виборів ми вимагаємо від політиків чесності, забуваючи, що вони є плоть від плоті нашого суспільства, а тому здебільшого корумповані, лицемірні, жадібні до швидких грошей. Мало того, що хочемо чесних кандидатів, вони ж, як майбутні депутати, мають вирішити за нас проблеми будинку, під’їзду, проконтролювати виплату зарплати на окремо взятому підприємстві, ліквідувати корупцію. Самим нам ніколи – треба «крутитися» і «давати собі раду». А між іншим, вони, як і ми, – частина нашої системи. Можна безконечно засуджувати кандидатів, які купують голоси, але так буде доти, доки їх продаватимуть. Хтось «там» – за продуктовий пайок, а хтось «тут» – за безкоштовну прощу до Гошева. Нікого не обурює, коли хтось із нас платить за безкоштовну медицину, торгується з інспектором, «відмотує» кіловати на лічильнику, а якщо у Вас є потрібні для таких справ знайомі – Ви шановний член суспільства і практично друг №1. Нас влаштовує корупція, коли вона корисна для нас, проте обурюють їхні зловживання владою. І навпаки. То хто ж такі вони, обранці, як не найуспішніші та найцинічніші з нас – виборців?
Вони– результат природного відбору, своєрідної негативної селекції, де успішність гарантується особистою вірністю (до певного зручного моменту, коли зрада перетворюється на далекоглядність, а поливання брудом колишнього патрона – на вияв принципової позиції), а обмежені здібності підлеглого гарантують начальнику відсутність конкуренції на хлібному місці. Відсутність критичного мислення, якихось моральних перепон чи простого виховання вітається. Вимагається участь у сумнівних схемах, які допомагають швидше стати частиною системи, при чому такою частиною, якій поза цією системою не лише сумно, але й страшно. На людину, яка не погоджується грати за такими правилами, тисне не лише суспільство, але й близьке і далеке оточення, очікуючи більш ситого життя і стимулюючи бути «як всі».
...
Насправді ж більшість влаштовує такий стан суспільства. Не влаштовує, як правило, своє місце у ньому. Вибори допомагають повірити, що і це зміниться на краще, коли кандидат, чи то пак феодал, проведе своїх васалів і прислугу поближче до ситості й недоторканності. Просто раби не мріють стати вільними, вони мріють стати рабовласниками.
...