Не треба рідний, жовті ж квіти,
Я хочу жити, бачити тебе,
Кому приніс це лезо з бритви,
Назад візьми, журба хай забере,
Отой жовтець, біда похмура…
Чого впустив розлуку, цей пирій,
Невже тобі не краща була
Моя любов… вбиваєш… зрозумій.
Чого стоїш? Бери кохану,
Себе дарую, тільки забери –
Бліду поганку, вістря, рану…
Жаданий, милий, краще щось знайди.
Люби, люби, не бійся, прошу,
Для мене Богом послано тебе,
Піду й відмолю в церкві прощу,
Нехай твій ангел в розум заведе.
…Спинись, не йди, дозволь побуду,
Мене ж ти губиш – доленька моя,
Шматуєш серце, горнеш в груду,
Кидаєш в землю… Стала не твоя.
А. Любецький