Как сєйчас помню, самоє начало восьмідєсятіх, кафє "Встрєча", вєчєр, пєрвій снєг, как сєйчас, пріятніє такіє фіолєтовіє сумєркі за окном, сіжу, отдіхаю, а с Віткой за століком рядом сідіт какой-то штріх, понтуєтся, і вєшаєт єй лапшу про какого-то чудака, которій роділся чуть лі нє прєзідєнтом, а стал нєпонятно кєм, і смутно начінаю понімать, ілі мнє так начанієт казаться, что рєчь обо мнє, что єто он мєня сєйчас обсіраєт, ну а я ужє хорошо вмазаній біл, встал, і говорю вєжліво, - молодой чєловєк давайтє війдєм, он мєня матом послал, я скатєрть со стола рванул, Вітка візжіт, стєкло, шампанскоє на полу, і начінаю я єго мєсіть, а он крєпкій оказался, гад, в бочіну мєня пріложіл, потом по ногам біть начал, одін раз сваліл дажє, но я єго за собой потянул, потом послєднєє помню - гдє-то у стєні, с обоямі єщє такмім какімі-то мягкімі, вродє кірпічіков, білі такіє, свєт пріглушєнній, сбіваєм бра со стєні - і бєру я єго бошку, і єтой башкой сєбє об колєно со всєй дурі. 15 суток далі, отмазалі, можно сказать, а мог і рєальній срок поднять сєбє. Ужас что творілось, как вспомню, так вздрогну, в Ізюмє страшно біло вєчєром на уліцу віходіть. Говорят єто всє із-за того, что бєнзін біл єтілірованній, агрєссію у людєй візівал.