Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Война: события, люди, впечатления

Лісопарк, Шостий квартал.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Я на самом мемориале не была, но почему-то,
глядя на фото Тирхен, сразу подумала именно про это место.
 
Ось ще цікавий маєток в центрі був.
Зараз його вже нема, розібрали.

1000076111.webp
 
"Темп" начебто ще зберігся. А от хатинок з 2009 наліпили... Весною 2006 з Олексіївки до Сокільників просіку під ЛЕП 110 кВ вирізали. 30 м завширшки та більше за 4 км довжиною. Суцільний дуб.

У районі "Лісової казки" біля асфальту - акуратні сталеві будиночки. З дизель-генераторами. Газ підведено. А колись діти влітку відпочивали. Район Тульської та Батумської навіть не згадуватиму...
 
Там поруч дерева відомі 😎😎😎
Та божечки.
Скільки під тим будинком і деревами... як довго гуляти і ніде. :)
То взагалі цікавинки у тій локації.
Між іншим, заблоковано вихід на бувшу Бажанова.
Тепер тільки вертатись на паралельну.
Була там минулого чи позаминулого року. :)
 
Уявляю, скільки грошей переклалось з кишень до кишень при узгодженні цього проекту.
Надзвичайно солодке місце.
Цукерка Монблан фірми Рошен. :)
 
І цитата з роману Кокотюхи.

"Тож прийміть війну як дійсність. А не як вигадану для себе комфортну реальність.
- Війна і комфорт? Жарт такий?
- На жаль. Комфортна реальність - це щира віра в очищення воєнним вогнем. Нібито загальна небезпека всіх об'єднує, робить добрішими, відданішими, пробуджує людяність.
Правдива реальність - це кожен за себе, коли падають бомби, стріляють танки й летять ракети.
Війна жорстока. Жорстокість обнуляє будь-яку можливість для компромісів. Воєнний стан робить людей спраажніми. Ця справжність не завжди людяність. Частіше навпаки. Прийміть це - і нудної вам ночі."

Як для мене писано, в проміжку часу від весни 2022 і до цього будинку з деревами. :)
 
Впечатление сегодняшнего дня.
Не приведи господь.
россия напала на Украину.
******очные родители.

ЧАСТНЫЙ ДЕТСКИЙ САД

Рядом с местом предыдущего обстрела. Смежные дома.

Проваленная насквозь старинная двухэтажка.
Что пережили дети даже в подвале, страшно представить.
Они были обречены без вариантов, оставшись в здании.
Собственников, не закрывших сад после прилета рядом, я бы посадила с конфискацией.
Сотрудниц, успевших вывести детей в подвал, наградила бы медалями за спасение жизней.
Это таки подвиг.
А родителям довично бить поклоны и ставить свечки за здоровье спасительниц их детей.
Это как минимум. А дальше как совесть подскажет.
Но не с нашим счастьем.
 
На що звернула увагу з понеділка по сьогодні, несподівано в очі кинулось.
Якщо раніше випадкові зіткнення, хтось там штовхнув кого необережно, або когось хтось про щось питає, то коротке - спасибо, пожалуйста, извините...
А зараз декілька речень подяки, щирого вибачення, побажання гарного дня чи мирного неба.
Не всі, звичайно, але багато.
Наслідок війни і спільного співжиттся
 
Назад
Зверху Знизу