Вопрос о Наследстве.
- Автор теми TraicO
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.02.2009
Повідом.: 81
Реєстрація: 11.02.2009
Повідом.: 81
TraicO Я так понимаю вы хотите продать квартиру, а где и с кем вы живете сейчас, с мамой? Работаете, учитесь? Мне кажется, что просто мама пытается защитить вас от вашего же опрометчивого поступка - продажи квартиры. Продать и потратить легко, а вот заработать и купить сложно.
то есть если квартира перешла в имущество другого человека после дарственной,но он в свою очередь поленился зарегистрировать(не знаю как назвать),отнести документы в БТИ,то там по прежнему числятся прежние владельцы,но квартира официально не их. чего то не понимаю
зачем тогда БТИ ?
зачем тогда БТИ ?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Право собственности на объекты недвижимости переходит после государственной регистрации сделки.то есть если квартира перешла в имущество другого человека после дарственной,но он в свою очередь поленился зарегистрировать(не знаю как назвать),отнести документы в БТИ,то там по прежнему числятся прежние владельцы,но квартира официально не их. чего то не понимаю
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
бти регистрирует право собственности, которое уже как сказал AdvokatСH, есть, проводит учет тех состояния помещений (напр, самовольная перепланировка), др. Хотя тут есть нюанс, когда была эта самая сделка. Зарегистрировать - это право, а не обязанность. Санкций за нерегистрацию нет - разве только, если прийдет больше 12 мес после получения права собственности, заставят делать новую инвентаризацию. И продать без регистрации тоже нельзя. Так что не сумневайтесь, очень важный орган
бти регистрирует право собственности, которое уже как сказал AdvokatСH, есть, проводит учет тех состояния помещений (напр, самовольная перепланировка), др. Хотя тут есть нюанс, когда была эта самая сделка. Зарегистрировать - это право, а не обязанность. Санкций за нерегистрацию нет - разве только, если прийдет больше 12 мес после получения права собственности, заставят делать новую инвентаризацию. И продать без регистрации тоже нельзя. Так что не сумневайтесь, очень важный орган
право собственности переходит с момента госрегистрации. Без регистрации в БТИ новый владелец по большому счету собственником еще не является.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Давайте разберемся о какой регистрации идет речь:
1) предусмотренная ст. 210 ГК - государственная регистрация правочину. Это нотариус путем занесения в единый реестр. И вот эта регистрация, как совершенно правильно сказала Кошка - ч.4 ст. 334 ГК, без этой регистрации право собственности не возникает. Но здесь нужно смотреть, какой правочин - если дарение, то право собственности возникает в момент принятия подарка, если по решению суда - с момента вступления в законную силу. И дополнительной регистрации в реестре не нужно.
2) ст. 182 ГК - государственная регистрация прав на недвижимость - вот это БТИ. Регистрируется право собственности, возникновение, переход, др. Регистрация того, что уже есть.
А вот если рассматривать право собственности и как право распоряжения, то да, без регистрации бти распорядится нельзя.
1) предусмотренная ст. 210 ГК - государственная регистрация правочину. Это нотариус путем занесения в единый реестр. И вот эта регистрация, как совершенно правильно сказала Кошка - ч.4 ст. 334 ГК, без этой регистрации право собственности не возникает. Но здесь нужно смотреть, какой правочин - если дарение, то право собственности возникает в момент принятия подарка, если по решению суда - с момента вступления в законную силу. И дополнительной регистрации в реестре не нужно.
2) ст. 182 ГК - государственная регистрация прав на недвижимость - вот это БТИ. Регистрируется право собственности, возникновение, переход, др. Регистрация того, что уже есть.
А вот если рассматривать право собственности и как право распоряжения, то да, без регистрации бти распорядится нельзя.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Хм...
ЛИСТ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 15.08.2007 р. N 31-50-2547 сказав(ла):
Приказ|Положение сказав(ла):
Право собственности на объекты недвижимости переходит с момента регистрации БТИ.
Останнє редагування:
Это разные вещи - государствнная регистрация и нотариальное удостоверение договора. Нотариус к государственгой регистрации никакого отношения не имеет.
2 AdvokatСH
Небольшое уточнение - ст. 331 регулирует набуття права власности на новостворене майно. Но независимо от этого - принцип один, о которым вы написали.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Это понятно...данное письмо вообще касалось вопросов ипотеки, но при этом, доказывает то, что госрегистрация, в понимании Минюста, это именно регистрация БТИ...с чем нельзя не согласиться.
Это понятно...данное письмо вообще касалось вопросов ипотеки, но при этом, доказывает то, что госрегистрация, в понимании Минюста, это именно регистрация БТИ...с чем нельзя не согласиться.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Ой…
Так, давайте с начала.
Ст. 210 ГК предусматривает государственную регистрацию правочинов – правочин подлежит государственной регистрации только в случаях, установленных законом. Перечень органов, осуществляющих гос регистрацию, порядок регистрации, а также порядок ведения соответствующих реестров устанавливаются законом.
Это закон – «Про государственную регистрацию вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений». Дается понятие государственной регистрации: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Далее закон регулирует порядок регистрации, органы, которые регистрируют, требования к государственному регистратору. Все классно, но это ж все еще создать нужно. А пока КМУ выдал Временный порядок государственной регистрации правочинов (постанова № 671 от 26 мая 2004 г.). Но, как известно, ничего нет более постоянного…
П 1 порядка. Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів, реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
П 6 Порядка. 6. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. А про внесение нотариус выдает вытяг на бланке.
Договор купли-продажи, например, недвижимости подлежит гос регистрации, послу чего возникает право собственности. А уже существующее право собственности регистрируется БТИ по ст. 182 ГК. БТИ руководствуется опять таки Временным положением про порядок государственной регистрации прав собственности на недвижимое имущество (приказ МЮУ от 07 февраля 2002 г. № 7/5). Само название – «прав собственности!!! – т.е. собственность уже возникла).
1.4. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
"Это понятно...данное письмо вообще касалось вопросов ипотеки, но при этом, доказывает то, что госрегистрация, в понимании Минюста, это именно регистрация БТИ...с чем нельзя не согласиться. " - на основании изучения актов того же минюста - не соглашаюсь. Хотя давайте обсудим, может, я в чем-то ошибаюсь.
Так, давайте с начала.
Ст. 210 ГК предусматривает государственную регистрацию правочинов – правочин подлежит государственной регистрации только в случаях, установленных законом. Перечень органов, осуществляющих гос регистрацию, порядок регистрации, а также порядок ведения соответствующих реестров устанавливаются законом.
Это закон – «Про государственную регистрацию вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений». Дается понятие государственной регистрации: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Далее закон регулирует порядок регистрации, органы, которые регистрируют, требования к государственному регистратору. Все классно, но это ж все еще создать нужно. А пока КМУ выдал Временный порядок государственной регистрации правочинов (постанова № 671 от 26 мая 2004 г.). Но, как известно, ничего нет более постоянного…
П 1 порядка. Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів, реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
П 6 Порядка. 6. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. А про внесение нотариус выдает вытяг на бланке.
Договор купли-продажи, например, недвижимости подлежит гос регистрации, послу чего возникает право собственности. А уже существующее право собственности регистрируется БТИ по ст. 182 ГК. БТИ руководствуется опять таки Временным положением про порядок государственной регистрации прав собственности на недвижимое имущество (приказ МЮУ от 07 февраля 2002 г. № 7/5). Само название – «прав собственности!!! – т.е. собственность уже возникла).
1.4. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
"Это понятно...данное письмо вообще касалось вопросов ипотеки, но при этом, доказывает то, что госрегистрация, в понимании Минюста, это именно регистрация БТИ...с чем нельзя не согласиться. " - на основании изучения актов того же минюста - не соглашаюсь. Хотя давайте обсудим, может, я в чем-то ошибаюсь.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Какая же Вы!
Так держать![QUOTE="Закон, ВР Украины, от 01.07.2004, № 1952-IV "О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений]
...
Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
...
5. До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
[/QUOTE]
Ваш закон? А не дочитали...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Спасибо!Закон наш, общий
Дочитала, конечно. "Регистрация объектов недвижимости". Все правильно. Вот будут созданы округа, подготовлены регистраторы, тогда да. А пока, на основании Временного положения - БТИ. Кроме того, там еще боевые действия за земельный кадастр ведутся. Одна из сторон - МЮ. Так что, подозреваю, будем ждать еще долго. Закон есть, вступил в законную силу, но база под него...
Само понятие регистрации. Просто государство ведет учет того, что есть, официальное признание.
И давайте еще посмотрим Временное положение, которым руководствуется БТИ. П.2.5. Якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.
"Регистрация права собственности, которое уже возникло". Пример: договор дарения. Форма - письменная и нот удостоверение (ст. 719). Без гос регистрации, заметьте! Ст. 722 - право собственности возникает с момента принятия. И потом возникшее право собственности регистрирует бти. Но регистрирует, ведет тех учет, что не было самовольных перепланировок, а не предоставляет само право собственности.
И кстати, при этом я не отрицаю важность регистрации права собственности в бти. Очень важная процедура
. Лично я бегу сразу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Реєстрація: 18.01.2009
Повідом.: 439
Это называется, смотрю в книгу, вижу…без обид…...И кстати, при этом я не отрицаю важность регистрации права собственности в бти. Очень важная процедура
ст. 331 ГКУ…норма специальная, но при этом обобщает.
Еще...ст.334...ГКУ сказав(ла):
Ст. 182 ГКУ.ГКУ сказав(ла):
Кроме того...ГКУ сказав(ла):
Опять Ст. 182 ГКУ...Закон сказав(ла):
ГКУ сказав(ла):
Закон сказав(ла):
Если Вас это не убеждает, что право собственности на объекты недвижимости переходи после госудасртвенной регистрации, которая осуществляется БТИ...то я пас...
По логике, как бы агата.к права. Потому как при той же купле-продаже я то деньги отдаю в момент подписания договора. И выходит что при передаче денег права собственности еще не имею. И, теоретически, возможен вариант. Друг продает квартиру, я ему помогаю. После сделки я покупателей веду в ресторан обмыть это дело, а друг пулей в БТИ за "витягом", а там можно быстро документы оформить и по новой квартиру продавать. Право собственности то его еще Ну это теоретически.
У меня есть несколько договоров купли-продажи. Во всех отдельным пунктом явно написано, что мое право собственности наступает в момент регистрации в БТИ. Нотариусы разные. Даже есть один договор из пригорода. В самом договоре нотариусы "разрулили" подобные споры. Не факт, что в верную сторону, но по крайней мере однозначную. Право собственности переходит после регистрации в БТИ по самому договору купли-продажи.
Ну это теоретически.У меня есть несколько договоров купли-продажи. Во всех отдельным пунктом явно написано, что мое право собственности наступает в момент регистрации в БТИ. Нотариусы разные. Даже есть один договор из пригорода. В самом договоре нотариусы "разрулили" подобные споры. Не факт, что в верную сторону, но по крайней мере однозначную. Право собственности переходит после регистрации в БТИ по самому договору купли-продажи.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
а какого года у Вас договоры?
Если до 2004 г. - то да, все правильно, так и было - "право собственности возникает после нотариального удостоверения и регистрации в бти".
А вот после 2004 г. (новый гк) уже не так. Хотя не все нотариусы сразу перестроились, поэтому может быть и позже. Я например, видела такой договор в 2007 г.
Сейчас вот такая, например, формулировка: "нотариусом разьяснено, что согласно ст. 210, ч.4 ст. 334, 640, 657 ГК этот договор подлежит гос регистрации. Право собственности на недвижимое имущество возникает после гос регистрации договора.
Нотариусом разъяснено Покупателю необходимость проведения, в соответствии с ст. 182 ГК регистрации права собственности на недвижимое имущество в (название) БТИ". Если у Вас есть свежие договора - увидите именно это.
AdvokatСH, не убеждает. У Вас те же нормативные акты, что и у меня. Но проблема в том, что ст. 182 -это бти (Временное положение), а регистрация по ст.210 - нотариус (тоже Временное). БТИ тоже проводит регистрацию, но возникшего права собственности. Ну даже санкций за нерегистрацию нет! Это две разные регистрации!
Ладно, я поняла. Щас поищу чем Вас убедить.
Если до 2004 г. - то да, все правильно, так и было - "право собственности возникает после нотариального удостоверения и регистрации в бти".
А вот после 2004 г. (новый гк) уже не так. Хотя не все нотариусы сразу перестроились, поэтому может быть и позже. Я например, видела такой договор в 2007 г.
Сейчас вот такая, например, формулировка: "нотариусом разьяснено, что согласно ст. 210, ч.4 ст. 334, 640, 657 ГК этот договор подлежит гос регистрации. Право собственности на недвижимое имущество возникает после гос регистрации договора.
Нотариусом разъяснено Покупателю необходимость проведения, в соответствии с ст. 182 ГК регистрации права собственности на недвижимое имущество в (название) БТИ". Если у Вас есть свежие договора - увидите именно это.
AdvokatСH, не убеждает. У Вас те же нормативные акты, что и у меня. Но проблема в том, что ст. 182 -это бти (Временное положение), а регистрация по ст.210 - нотариус (тоже Временное). БТИ тоже проводит регистрацию, но возникшего права собственности. Ну даже санкций за нерегистрацию нет! Это две разные регистрации!
Ладно, я поняла. Щас поищу чем Вас убедить.
май июнь 2005 года 2 договора мы с женой покупали и один продавали. Нотариусы все три разных. И 2007 год договор, но в Люботине.
2006 года договор у брата тоже такой пункт есть, тоже Харьков.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 2528
Это ошибки, но все равно нотариус зарегистрировал договор, уверена. Поищите такой синий бланк, называется "вытяг з державного реестру правочинов". Есть - все ок.
Так, AdvokatСH, специально для Вас (извинения модератору за такой длинный текст. Если Вас МЮ не убедит, то я тоже - пас!
З 1 січня 2004 року українське цивільне право увійшло у так би мовити „нову еру" ознаменовану набуттям чинності новим Цивільним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Цей Кодекс привніс у законодавство чимало новел, відчутно збагативши цивільно-правові відносини. Одним з таких аспектів, що на нашу думку, заслуговує на увагу, є державна реєстрація правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Таким чином, Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року відмовився від уживаного попереднім основним цивільно-правовим законом (Цивільним кодексом УРСР 1963 року) терміну „угода", замінивши його на „правочин", як на термін, що більшою мірою відображає суть відносин які цей термін уособлює.
Статтею 210 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Виходячи з цього, державна реєстрація є необхідною умовою чинності тих правочинів, обов’язковість державної реєстрації яких встановлена законом.
Вказівка закону на обов’язковість державної реєстрації правочину має на увазі презумпцію: немає державної реєстрації – немає і правочину.
Слід зазначити, що державна реєстрація певних договорів передбачалася ще у Цивільних кодексах УРСР 1922 та 1963 років. Але такі вимоги стосувалися лише купівлі-продажу та дарування будівель, а саме: житлових та садових будинків.
Новий Цивільний кодекс України суттєво розширив коло випадків обов’язкової державної реєстрації.
Так, виходячи з комплексного аналізу норм Цивільного кодексу України, державній реєстрації підлягають правочини предметом яких є нерухоме майно (земельні ділянки, а також об’єкт розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення). До таких договорів належать, зокрема:
договори купівлі-продажу, міни нерухомості (стаття 657, 716 Кодексу);
договори про передачу нерухомого майна під виплату ренти (стаття 732 Кодексу);
договори довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно (стаття 745 Кодексу);
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладені на строк не менше ніж один рік (стаття 794 Кодексу);
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Кодексу);
інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.
Частиною другою статті 210 Кодексу встановлено, що перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. На час введення в дію Цивільного кодексу України відповідний закон був відсутній.
Разом з тим, важливість державної реєстрації правочинів, беручи до уваги наслідки її відсутності, про які йшлося вище, неможливо переоцінити.
Тому, 26 травня 2004 року Кабінет Міністрів України з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація постановою № 671 затвердив Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів.
Слід зазначити, що 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав та регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Проте, в силу певних несприятливих обставин, на практиці вказаний Закон до цього часу не діє. Не створений ані передбачений цим Законом реєстр, ані сама система органів, які повинні здійснювати реєстрацію.
Згідно з вказаним Тимчасовим порядком державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.
При цьому, під Державним реєстром правочинів мається на увазі єдина комп’ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.
Держателем Державного реєстру, що забезпечує ведення Реєстру є Міністерство юстиції України.
Адміністратором Реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Адміністратор відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечує збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі.
Державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, якщо ними укладено відповідний договір з адміністратором Реєстру, є реєстраторами та проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів.
Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп’ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.
Державна реєстрація правочину, змін, внесених до нього, відомостей про припинення його дії проводиться будь-яким реєстратором.
Датою державної реєстрації правочину є дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.
Здійснюючи державну реєстрацію, реєстратор вносить до Реєстру такі відомості:
1) найменування правочину;
2) найменування сторін:
для юридичних осіб резидентів – найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
для юридичних осіб нерезидентів – найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстровано особу;
для фізичних осіб громадян України – прізвище, ім’я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
для фізичних осіб іноземців, осіб без громадянства – прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;
3) опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
4) строк дії правочину;
5) відомості про нотаріальне посвідчення правочину (відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер та серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину);
6) порядковий номер і дата державної реєстрації правочину в Реєстрі;
7) відомості про реєстратора.
Про внесення запису до Реєстру реєстратор видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу з Реєстру (документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису). У витягу зазначаються: порядковий номер запису та дата державної реєстрації; відомості про сторони правочину; опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; строк дії правочину; відомості про нотаріальне посвідчення правочину; відомості про реєстратора.
Слід відмітити, що окрім первинного правочину, державній реєстрації підлягають також зміни, що вносяться до правочину, а також відомості про припинення його дії. Реєстрація таких відомостей здійснюється шляхом внесення відповідних змін до вже існуючого запису в Реєстрі. Ми говоримо про правочин як первинний об’єкт державної реєстрації, оскільки згідно із статтею 654 Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зміни до запису в Реєстрі вносяться нотаріусом одночасно з нотаріальним посвідченням правочину, на підставі якого вносяться зміни та відомості про припинення дії правочину. При цьому, в Реєстрі
по-перше, зазначаються відомості про підстави внесення змін до правочину чи припинення його дії, тобто: документ, на підставі якого вносяться зміни до правочину чи відомості про припинення його дії; відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин; дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; номер і серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину, або найменування суду, що ухвалив рішення про припинення дії правочину, дата ухвалення рішення;
по-друге, відомості про самі зміни та доповнення до запису: дата реєстрації змін, що вносяться до правочину, чи відомостей про припинення його дії;
по-третє, відомості про реєстратора.
Про внесення змін до запису реєстратор також видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу з Реєстру.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації правочинів передбачається також можливість отримання витягу судами, органами прокуратури, внутрішніх справ, державної податкової служби, служби безпеки та іншими органами державної влади, якщо відповідний запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством. Зазначені органи отримують витяги з Державного реєстру безкоштовно, тоді як для сторін правочинів, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 встановлено плату у розмірі 17 гривень за внесення запису до Державного реєстру правочинів чи змін до запису та 17 гривень за видачу витягу з Державного реєстру правочинів. Запис про припинення дії правочину вноситься до Реєстру безоплатно.
Відсутність плати за реєстрацію правочину чи змін до нього, так само як і внесення плати не в повному обсязі є підставою для відмови у державній реєстрації.
Кошти, що надходять за внесення запису до Реєстру, змін до запису та видачу витягів спрямовуються виключно на забезпечення ведення Державного реєстру правочинів.
Ось так в цілому виглядає процедура державної реєстрації правочинів на сьогоднішній день.
Ще один важливий аспект, якого слід торкнутися в контексті даної статті полягає в наступному.
Важливість проходження процедури державної реєстрації правочину зумовлюється ще й тим, що від наявності її прямо залежить момент переходу права власності за договором.
Так, відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Окрім того, згідно із статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, Цивільним кодексом України встановлюється вимога як державної реєстрації правочинів щодо нерухомого майна, так і вимога державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
При цьому, слід мати на увазі, що реєстрація правочинів і реєстрація прав власності є окремими процедурами, які не слід ототожнювати і, які не слід розглядати як взаємозамінні.
Начальник відділу з питань інтелектуальної
власності та електронного документообігу
управління цивільного законодавства
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Міністерства юстиції України
Косенко О.І.
Посилання видалено
Так, AdvokatСH, специально для Вас (извинения модератору за такой длинный текст
. Если Вас МЮ не убедит, то я тоже - пас!З 1 січня 2004 року українське цивільне право увійшло у так би мовити „нову еру" ознаменовану набуттям чинності новим Цивільним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Цей Кодекс привніс у законодавство чимало новел, відчутно збагативши цивільно-правові відносини. Одним з таких аспектів, що на нашу думку, заслуговує на увагу, є державна реєстрація правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Таким чином, Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року відмовився від уживаного попереднім основним цивільно-правовим законом (Цивільним кодексом УРСР 1963 року) терміну „угода", замінивши його на „правочин", як на термін, що більшою мірою відображає суть відносин які цей термін уособлює.
Статтею 210 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Виходячи з цього, державна реєстрація є необхідною умовою чинності тих правочинів, обов’язковість державної реєстрації яких встановлена законом.
Вказівка закону на обов’язковість державної реєстрації правочину має на увазі презумпцію: немає державної реєстрації – немає і правочину.
Слід зазначити, що державна реєстрація певних договорів передбачалася ще у Цивільних кодексах УРСР 1922 та 1963 років. Але такі вимоги стосувалися лише купівлі-продажу та дарування будівель, а саме: житлових та садових будинків.
Новий Цивільний кодекс України суттєво розширив коло випадків обов’язкової державної реєстрації.
Так, виходячи з комплексного аналізу норм Цивільного кодексу України, державній реєстрації підлягають правочини предметом яких є нерухоме майно (земельні ділянки, а також об’єкт розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення). До таких договорів належать, зокрема:
договори купівлі-продажу, міни нерухомості (стаття 657, 716 Кодексу);
договори про передачу нерухомого майна під виплату ренти (стаття 732 Кодексу);
договори довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно (стаття 745 Кодексу);
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладені на строк не менше ніж один рік (стаття 794 Кодексу);
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Кодексу);
інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.
Частиною другою статті 210 Кодексу встановлено, що перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. На час введення в дію Цивільного кодексу України відповідний закон був відсутній.
Разом з тим, важливість державної реєстрації правочинів, беручи до уваги наслідки її відсутності, про які йшлося вище, неможливо переоцінити.
Тому, 26 травня 2004 року Кабінет Міністрів України з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація постановою № 671 затвердив Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів.
Слід зазначити, що 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав та регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Проте, в силу певних несприятливих обставин, на практиці вказаний Закон до цього часу не діє. Не створений ані передбачений цим Законом реєстр, ані сама система органів, які повинні здійснювати реєстрацію.
Згідно з вказаним Тимчасовим порядком державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.
При цьому, під Державним реєстром правочинів мається на увазі єдина комп’ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.
Держателем Державного реєстру, що забезпечує ведення Реєстру є Міністерство юстиції України.
Адміністратором Реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Адміністратор відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечує збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі.
Державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, якщо ними укладено відповідний договір з адміністратором Реєстру, є реєстраторами та проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів.
Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп’ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.
Державна реєстрація правочину, змін, внесених до нього, відомостей про припинення його дії проводиться будь-яким реєстратором.
Датою державної реєстрації правочину є дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.
Здійснюючи державну реєстрацію, реєстратор вносить до Реєстру такі відомості:
1) найменування правочину;
2) найменування сторін:
для юридичних осіб резидентів – найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
для юридичних осіб нерезидентів – найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстровано особу;
для фізичних осіб громадян України – прізвище, ім’я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
для фізичних осіб іноземців, осіб без громадянства – прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;
3) опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
4) строк дії правочину;
5) відомості про нотаріальне посвідчення правочину (відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер та серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину);
6) порядковий номер і дата державної реєстрації правочину в Реєстрі;
7) відомості про реєстратора.
Про внесення запису до Реєстру реєстратор видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу з Реєстру (документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису). У витягу зазначаються: порядковий номер запису та дата державної реєстрації; відомості про сторони правочину; опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; строк дії правочину; відомості про нотаріальне посвідчення правочину; відомості про реєстратора.
Слід відмітити, що окрім первинного правочину, державній реєстрації підлягають також зміни, що вносяться до правочину, а також відомості про припинення його дії. Реєстрація таких відомостей здійснюється шляхом внесення відповідних змін до вже існуючого запису в Реєстрі. Ми говоримо про правочин як первинний об’єкт державної реєстрації, оскільки згідно із статтею 654 Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зміни до запису в Реєстрі вносяться нотаріусом одночасно з нотаріальним посвідченням правочину, на підставі якого вносяться зміни та відомості про припинення дії правочину. При цьому, в Реєстрі
по-перше, зазначаються відомості про підстави внесення змін до правочину чи припинення його дії, тобто: документ, на підставі якого вносяться зміни до правочину чи відомості про припинення його дії; відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин; дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; номер і серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину, або найменування суду, що ухвалив рішення про припинення дії правочину, дата ухвалення рішення;
по-друге, відомості про самі зміни та доповнення до запису: дата реєстрації змін, що вносяться до правочину, чи відомостей про припинення його дії;
по-третє, відомості про реєстратора.
Про внесення змін до запису реєстратор також видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу з Реєстру.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації правочинів передбачається також можливість отримання витягу судами, органами прокуратури, внутрішніх справ, державної податкової служби, служби безпеки та іншими органами державної влади, якщо відповідний запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством. Зазначені органи отримують витяги з Державного реєстру безкоштовно, тоді як для сторін правочинів, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 встановлено плату у розмірі 17 гривень за внесення запису до Державного реєстру правочинів чи змін до запису та 17 гривень за видачу витягу з Державного реєстру правочинів. Запис про припинення дії правочину вноситься до Реєстру безоплатно.
Відсутність плати за реєстрацію правочину чи змін до нього, так само як і внесення плати не в повному обсязі є підставою для відмови у державній реєстрації.
Кошти, що надходять за внесення запису до Реєстру, змін до запису та видачу витягів спрямовуються виключно на забезпечення ведення Державного реєстру правочинів.
Ось так в цілому виглядає процедура державної реєстрації правочинів на сьогоднішній день.
Ще один важливий аспект, якого слід торкнутися в контексті даної статті полягає в наступному.
Важливість проходження процедури державної реєстрації правочину зумовлюється ще й тим, що від наявності її прямо залежить момент переходу права власності за договором.
Так, відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Окрім того, згідно із статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, Цивільним кодексом України встановлюється вимога як державної реєстрації правочинів щодо нерухомого майна, так і вимога державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
При цьому, слід мати на увазі, що реєстрація правочинів і реєстрація прав власності є окремими процедурами, які не слід ототожнювати і, які не слід розглядати як взаємозамінні.
Начальник відділу з питань інтелектуальної
власності та електронного документообігу
управління цивільного законодавства
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Міністерства юстиції України
Косенко О.І.
Посилання видалено
Останнє редагування: