Ви використовуєте застарілий браузер. Цей та інші сайти можуть відображатися в ньому некоректно. Необхідно оновити браузер або спробувати використовувати https://www.google.com/chrome/
Во Львове запретили символику "оккупантов", коммунистов и нацистов.
Я раскрою Вам большую государственную тайну! Толь чур никому!!
И по сегодняшний день государство борется с убийцами и бандитами.
Правда последние 25лет значительно менее эффективно...
Народу было по-сараю, чем там заняты Галя с Юрой!
Куда важнее было то, что В ЛЮБОЕ ВРЕМЯ СУТОК, В ЛЮБОМ РАЙОНЕ ХАРЬКОВА можно было гулять, не опасаясь быть ограбленным, или убитым...
Основною причиною репресій в ОУН та УПА було, на нашу думку, прагнення керівників референтури Служби без¬пеки на чолі з М.Арсеничем-"Михайлом" (загинув 21 січня 1947 р.) поставити цей підрозділ в особливе становище, перетворити його на організацію в організації. До кінця 1943 р. референтури та боївки СБ підпорядковувалися лише за власною "діловою" вертикаллю, ігноруючи "теренових провідників". Р.Шухевич добивався, щоб есбісти були підпорядковані не лише власним зверхникам, але й відповідним місцевим проводам. Через це, за свідченням командувача групою УПА "Захід" О.Луцького -"Беркута", захопленого спецгрупою НКДБ УРСР 29 січня 1945 p., між Р.Шухевичем та "Михайлом" постійно точилися гострі суперечності16. Про надзвичайно широ¬кі права та фактичну безконтрольність есбістів повідомляє член ЦП М. Степаняк- "Лекс"17.
Масовий терор дозволяв есбістам тримати в остраху рядовий та керівний склад пілпілля і УПА. Захоплений чекістами у липні 1951 р. функціонер СБ "Різунчик" розповідав на допиті: "Працівники орга¬нів СБ мають необмежені права, через що діяльність органів СБ на¬була такого широкого розмаху, що навіть керівні ватажки Організа¬ції українських націоналістів побоювалися підпорядкованих їм груп та боївок СБ, оскільки навіть рядові бойовики СБ за найдрібнішою підозрою члена ОУН у співробітництві з органами МДБ або у зраді ...розстрілювали будь-якого члена ОУН.
Внутрішній терор СБ у середовищі ОУН набував особливих масштабів у періоди так званих чисток. Вже у зверненні Головної команди УПА до учасників боротьби від 20 травня 1943 р. ставило¬ся завдання знищувати німецьку та радянську агентуру, провокато¬рів у самому русі ("Барановських"). Виходить звернення-поперед-ження "До сексотів, донощиків, міліціянтів, істребітелів та інших зрадників Українського народу"19. Чистки розглядалися як один із засобів підготовки повстансько-підпільних сил до масштабного протистояння з радянською стороною. Такі репресивні кампанії по¬чинаються не пізніше осені 1943 р. за ініціативою М.Арсенича в рам¬ках підготовки до протиборства з радянською стороною. У подаль¬шому цілеспрямовані чистки проводилися неоднаразово. Відомі на¬кази про "капітальні" чистки наприкінці 1943 p., у вересні 1944р., навесні і в листопаді 1945 р.
Розпорядження про внутрішні репресії у подальшому синхронізу¬ються з підготовкою до переходу у глибоке підпілля, зимівлею. Так, у липні 1945 р. керівник Ковельського надрайонного проводу "Ярий" заявив на нараді підлеглим, що перед переходом на нелегальний стан необхідно провести чистку підозрілих (внаслідок цієї вказівки тільки у двох районах Волинської обл. знищили 115 підпільників)20. Перед зимівлею 1946 р. окружний референт "Богун" ( вересень 1946 р.) віддав розпорядження провести "гостру" перевірку СБ підозрілих (тих, хто затримувався органами МВС-МДБ, прибув з інших місцевостей, має засуджених родичів тощо), очистити терен від ворожої агентури2!.
Для розгортання репресивних кампаній до кожного проводу обласного рівня направлялися організатори, яким місцеві референ¬ти СБ зобов'язувалися надавати необхідну інформацію про підпіль¬ників та інших осіб, всіляке сприяння у виконанні їх місії.
Своєрідну концепцію й тактику чисток окреслив у 1944 р. С.Бандера, торкаючись завдань ОУН за умов відновлення радянської влади. "При новій ситуації, - писав він, - складаються нові способи боротьби з більшовиками... Під впливом більшовицької дійсності менш стійкі елементи, безумовно, в абсолютній більшості перейдуть на сторону більшовиків... А тому необхідно негайно і якнайбільш таємно, в ім'я великої національної справи, вищезга¬даний елемент ОУН-УПА ліквідувати". Лідер ОУН рекомендував діяти методами компрометації, щоб знищувати нелояльних під¬пільників руками противника, "теренові боївки та інших осіб станичного й підрайонного масштабу надрайонна й районна СБ по¬винна знищувати під виглядом більшовицьких агентів"22.
Чистка, як репресивне знаряддя, стала атрибутом терорис¬тичної діяльності СБ. З'являються своєрідні нормативні докумен¬ти щодо поводження з підпільниками під час таких кампаній. Один з документів під назвою "Реорганізація" було вилучено се¬ред паперів ліквідованої НКВС у травні 1945 р. боївки СБ Калусь-кого окружного проводу. Він являв собою пам'ятку з проведення чистки у низових організаціях ОУН, містив 49 запитань до особи, яка перевірялася, причому 11 з них присвячувалися поведінці під час перебування під арештом в радянських правоохоронних орга¬нах. Наказувалося з'ясовувати такі особисті якості людини як ідейність, лояльність до ОУН, ділову активність у підпіллі, субор-динованість, конспіративність тощо.
Необхідно зазначити, що нормативно-інструктивні документи ОУН при проведенні знешкодження ворожої агентури у власному се¬редовищі, не вимагали категорично застосовувати фізичні методи впливу на підслідних та страти виявлених "сексотів". Наголошувалося на небхідності піднесення "революційної свідомості" шляхом пропа¬ганди для упередження ворожого занурення. У нових умовах рекомен¬дувалося знищувати агентуру тільки у виключних випадках, намага¬тися її перевербувати, використовувати для дезінформації противника ("менше працювати руками, а більше головою") Референт СБ крайового проводу "Карпати-Захід" В.Лівий- "Йордан" підкреслював, що той, хто добивається потрібних свідчень шляхом побиття ніколи не стане хорошим есбістом. Однак на практиці чистки набули характеру справжньої вакханалії терору.
Керівництвом СБ насаджувалася думка про величезну кількість агентів у середовищі підпілля. Відповідно підлеглі їм референтури нарощували масштаб репресій ("рубку") проти соратників за звину¬ваченнями у співробітництві зі спецслужбами противника. "Без особливого слідства преводилася ліквідація людей, - йшлося в одно¬му із звітів про роботу СБ на території Рівнеської обл., - як серед організованих, так і серед самого населення." Доходило до того, що у Корецькому та Костіпольському районах області до 50 %, а в Сарненському - до 85 % підпільників підозрювалися у таємному спів¬робітництві з чекістами25.
Надзвичайно високою була і частка смертних вироків під час розслідування есбістами ймовірної причетності підпільників до агентурного апарату противника. Згідно зі звітом Б.Козака з 1 січня до 1 жовтня 1945 р. СБ ліквідувала на Волині за такими звинуваченнями 889 осіб з 938, що потрапили під слідство, причому у деяких районах ( Ковельському, Любомльському, Колківському) кількість страчених становила 100% від підозрюваних. В ході чергової чистки взимку-навесні 1945 р. в окремих районних проводах ОУН на Волині було знищено по 200-300 підпільників27.
Атмосферу чисток змалював у своїх свідченнях С.Янишевський, колишній референт СБ крайового проводу "Одесса" на Волині (захоплений 13 серпня 1948 p.). На його думку, глибинна причина репресивних кампаній полягала у "психозі страху, викликаного керівниками ОУН, які заявляли, що на кожному місці, у кожному селі, є масова кількість радянської агентури... Вперше я це почув від "Клима Савура" і більш докладно від "Смока", котрим я повірив і сам вимагав від своїх підлеглих рішучої боротьби з радянською агентурою... "Смок" давав вказівки виявляти і знищувати агентуру органів МДБ і МВС, наявну, за його словами, у великій кількості як серед учасників ОУН-УПА, так і серед місцевого населення. При цьому він посилався на власний досвід роботи у південній групі УПА, де йому начебто вдалося виявити багато радянських агентів... "Смок" був настільки заляканий, що майже в кожному оунівці і місцевому мешканці вбачав агента МДБ-МВС і пропонував мені їх зни¬щувати... Коли особи, запідозрені у співробітництві з органами... після застосування до них різноманітних тортур, не витримували, ...сознавалися, що вони були агентами..., називали багатьох інших, начебто відомих їм агентів... Есбісти і оунівці вірили, що навколо них знаходиться много агентів... й безжалісно винищували один одного... У березні 1945 р. члени крайового проводу ОУН "Одесса" вели допит референта пропаганди Рівненського обласного прово-да... "Мручко", якого підозрювали у співробіництві з органами...,ми побачили, що він зізнається тільки тоді, коли його катують, і відпустили його... Крайовий провід вирішив припинити масові вбивства оунівців, котрі, на нашу думку, могли призвести тільки до самоліквідації оунівського підпілля. Разом з тим, терор проти радян¬ських працівників і місцевого населення, що активно допомагало Радянській владі, ми ніколи не послаблювали і не припиняли"28.
У гонитві за високими показниками "викритої" агентури есбіс-ти застосовували брутальні методи ведення слідства. За словами згаданого "Різунчика", "співробітники СБ під час допитів застосову¬вали самі звірючі способи знищення : як-от повішення, повільне при¬душення, спалення живцем на вогнищі, вбивство ріжучими предме¬тами тощо". Зрозуміло, що за таких умов вельми поширеним були наклепи й самонаклепи під час ведення дізнання. Як приклад, можна навести випадок із допитом співробітником СБ "505-м" ( Білоруський окружний провід) захопленого агента-бойовика "Білого". Останній назвав 19 осіб в якості агентів, хоч насправді, за довідкою чекістів, ними було лише 6 з названих2^.
Зауважимо, що ступінь екстремізму при "полюванні" за агенту¬рою противника залежала і від кваліфікації та сумлінності есбістів конкретної референтури. Так, у Дрогобицькому окружному проводі СБ віддавало перевагу ліквідації підозрюваних "намокро" (за термі¬нологією есбістів - із залишенням трупа на місці знищення в населе¬ному пункті). У Станіславському ж окружному проводі робили на¬голос на оперативно-слідчій розробці, намагалися перевербовувати виявлену агентуру, вивчати методи роботи противника, широко залучати навчальні матеріали30.
Крім загальних настанов керівництва, масштаб репресивних дій пояснювався ще низкою причин. Сама атмосфера конфлікту на ЗУЗ розмивала поняття гуманізму, привчала до байдужості до людських страждань. Як промовисто писав сучасник тих подій М.Подворняк, "не було тоді в людей жодного милосердя, не було найменшої іскри сумління, бо з людей стали звірі. Здавалося, що диявол зо своєю тем¬ною силою вийшов з безодні й опанував людськими серцями"31.
Давали про себе знати низький загальносвітній та загально¬культурний рівень більшості есбістів нижчого та середнього посадо¬вого рівня (переважно - вчорашніх селян), недостатність фахової підготовки (як правило, в обсязі 7-10- днівних вишколів). Необхідно зазначити, що для співробітників СБ готувалися для використання у роботі навчально-методичні матеріали щодо форм і методів робо¬ти радянських правоохоронних органів, методів ведення слідства, пи¬тань оперативної психогії тощо. Однак нетривалість, спорадичність навчання, обмежені можливості для опанування ускладнювали вияв¬лення агентури оперативно-слідчими засобами, й на перший план ви¬ступали доступні силові методи здобуття потрібних свідчень. Зрозуміло, що тільки так можна було "працювати на звітність" й вигідно ви¬глядати поряд з іншими колегами.
Великою була плинність кадрів через втрати, що ускладнювало формування кваліфікованого кістяка референтури. Як скаржився Б.Козак В.Куку (1947 р.) , внаслідок втрат у кадрах майже нема досвідчених слідчих, лише "слабенькі партачі"32. Репресивні завдан¬ня, покладені на СБ, потребували добору кадрів, котрі, безумовно, бу¬ли готові до виконання відповідних завдань. Як згадував один з полі¬тичних працівників руху опору на ЗУЗ, політв'язень з 42-річним ста¬жем Д. Шумук, йому було доручено провести навчання на курсах під¬готовки майбутніх есбістів : "На вишколі було 56 молодих, красивих і здорових хлопців. Всі вони були добре зодягнуті й задоволені самі со¬бою. .. Це були ніби навмисно підібрані найтупіші люди... Вони прос¬то не здатні були мислити"33.
Наведемо окремі дані про кількісний вимір втрат повстан¬ських сил за рахунок внутрішнього терору під час їх активного про¬тиборства з оперативно-військовими силами радянської сторони (за свідченнями учасників руху опору) . Внаслідок чистки "Смоком" південної групи УПА було знищено 40 -60 польових команди¬рів (серед них - шеф штабу "Тирса", політичний референт, декілька курінних (батальйонних) командирів ("Недоля", "Шрам", "Мат¬рос", "Коля" та інші), начальники шкіл мінерів, медсестер, низка інструкторів таких шкіл. Загалом було ліквідовано під час кампанії до 6 тис. вояків УПА та членів їх родин34. Для порівняння наведе¬мо, що органами держбезпеки було підтверджено ліквідацію про¬тивником за 1946 р. у Тернопільській обл. (основній операційній ба¬зі УПА - "Південь") 111 своїх негласних помічників з-поміж різних категорій населення. До цього слід додати жертви чисток Військо¬во-польової жандармерії (ВПЖ) в УПА. Як засвідчив один з коман¬дирів ВПЖ на Прикарпатті Д. Вітовський (син військового мініс¬тра ЗУНР), у період з листопада 1944 до травня 1945 pp. за його на¬казом було знищено 230-240 вояків УПА , які не бажали продовжу¬вати службу у повстанських формуваннях лише на СтаніславщинР5.
Розглянемо деякі наслідки невиправданих за масштабами репре¬сивних акцій всередині повстансько-підпільного руху. Як згадував у своїх споминах один з курінних командирів УПА М.Скорупський, "перші сексоти вийшли переважно з тих родин по селах, де були жер¬тви СБ, де ми посіяли горе й ненавість". Інакше кажучи, безглуздий за масштабами терор сприяв заходам радянської сторони зі створен¬ня агентурних позицій у середовищі повстансько-підпільного руху та розкладу його зсередини. Згадана Г.Турченяк повідомляла, що внаслі¬док внутрішньої шпигуноманії у ряді підпільних проводів стався роз¬кол, їх учасники "шукають один одного, щоб фізично знищити, як про¬вокаторів"36. Як зазначалося в одному з документів МДБ УРСР (липень 1949 p.), чистки призводять до деморалізації підпілля, ліквідації цілих його організацій37. Відповідно, органи держбезпеки через наяв¬ні оперативні можливості намагалися роздмухувати суперечності у ла¬вах противника (насамперед, через компрометацію підпільників за пі¬дозрою у співробітництві з силовими структурами).
Криваве свавілля СБ викликало активний протест у власних лавах.
Одним із наслідків чисток став організаційний розкол підпіл¬ля Волині. На знак протесту проти невиправданого внутрішнього терору С. Янишевський зі своїми однодумцями з весни 1945 р. роз¬почав роботу з підготовки відокремлення проводу "Одесса" від керівника ОУН в регіоні Б. Козака. 5 грудня того ж року прого¬лошується організаційна самостійність цього проводу, який поши¬рював дію на 15 районів Рівненської та деякі райони Житомир¬ської, Вінницької, Кам'янець-Подільської областей. У міжусобних сутичках загинуло понад 120 боївкарів опозиції та "ортодоксаль¬ного" крайового проводу "Москва" І.Литвинчука , котрий діяв у Волинській обл. та на півдні Білорусії. Суд ОУН 25 серпня 1948 р. засудив С.Янишевського "до кари смерті без права реабі¬літації38.
Спостерігався розклад поміж вояків У ПА. За словами М. Под-ворняка, "за якийсь час багато наших хлопців, що служили в УПА, втекли додому. Вони були ідейними хлопцями, йшли до УПА з патріотичного почуття, національного обов'язку, але тепер не могли погодитися з тим, що робилося в самій УПА, не хотілося піднести руку на свого брата, і зневірені пішли додому... Най¬більш запам'яталася нам бандерівська СБ... Цих двох літер наші люди боялися не менш, як НКВД чи гестапо, бо хто попав до їхніх рук, живим уже не виходив"39 Доходило до бойових дій між боївками СБ та підрозділами УПА. Відомо про підрозділи УПА "Адама" та "Слюсаря", які бо¬ронили себе та населення перед "горлорізами" з СБ та ВПЖ40. На Крем'янеччині член крайового проводу "Камінь" створив бойову групу для ліквідації "Смока" за його криваві вчинки41. 1945 р. бі¬ля с.Мар'янівка Сарненського р-ну Рівненської обл. сталися збройні сутички між УПА та СБ з жертвами з обох сторін, причо¬му 18 полонених есбістів було повішено, решту - розстріляно. Як повідомляв агент НКДБ "Дмитро", терор СБ негативно вплинув на учасників ОУН-УПА з числа української інтелігенції, части¬на якої має намір здатися владі42.
Розвивалися гострі суперечності і між есбістами та співробіт¬никами політико-пропагандистського апарату ОУН. Останніх обурювали брутальні дії СБ, котрі певною мірою знецінювали зу¬силля з формування позитивного іміджу підпілля в очах населення та деморалізували самих учасників руху опору. Показовим у цьо¬му відношенні є листування між шефом СБ проводу ОУН на ПЗУЗ Б. Козаком та політичним референтом М. Мельником -"Миколою" (останнього, зі слідами тортур, згодом було відбито оперативно-військовою групою у боївки СБ). Есбіст звинувачу¬вав політвиховника у дискредитації роботи СБ, яку він оголосив "бандитською". У відповідь "Микола" писав : " Ви займаєтесь тільки своїм апаратом, а решта світу для Вас не існує, невже Ви вважаєте потрібною справою розстріл цілої родини, з якої винний лише один чоловік. Я називаю це бандитизмом й буду надалі так називати. Хіба добре, коли по селах говорять "своїх стріляють не¬відомо за що"43.
Підводячи підсумки, зазначимо, що радянським правоохо¬ронним органам справді вдалося створити достатньо розгалуже¬ну агентурно-освідомчу мережу у середовищі повстансько-під¬пільного руху, яка розширювалася у міру зміцнення влади та нако¬пичення досвіду оперативно-розшукової роботи в регіоні й нема¬лою мірою спричинилася до успіхів у поборюванні руху опору. Однак масштаб внутрішніх репресій виявився далеко неадекват¬ним реальним позиціям органів НКВС-НКДБ-МВС-МДБ в ОУН та УПА. Більш того, з огляду на зростання шпигуноманії СБ, радянські спецслужби вдавалися до заходів цілеспрямованої ком¬прометації підпільників різних рівнів і тим самим ще більше ката¬лізували внутрішній терор.
Безумовно, контррозвідувальна діяльність СБ стала одним з факторів підтримки безпеки та боєздатності підпілля, тривалості його функціонування. Проте гіперболізація значення терору за екстремальних умов діяльності ОУН призводила до численних жертв серед повстансько-підпільних сил, знекровлювала рух опо¬ру, підривала єдність його лав, відштовхувала частину соціальної бази підтримки. Без сумніву, безпідставні внутрішні репресії в ОУН та УПА можна розглядати як одну з наріжних причин пораз¬ки антирадянських сил у регіоні, або, принаймні, скорочення тер¬міну їх активного спротиву.
1 Державний архів Служби безпеки України. (Далі: ДА СБУ). - Ф. 13-Спр. 372. -Т.54.-Арк.132.
2 Див. напр.: 06еуе І. В ім'я правди (до історії повстанчого руху в Україні). - Роттердам: 1947 ; 06їое А. За східним обрієм. Спомини. - Париж-Балтимор: 1974; їїааїдіуеї. Вітер з Волині. Спогади. - Вінніпег: 1981^ Йдабре А. Непостав-лений пам'ятник. (Спогади). - Вінніпег: 1988; Йеідбїпііеее І. Туди, де бій за волю:
(Спогади курінного УПА Максима Скорупського - Макса).- К.: 1992; UaaepeA. " ... Як роса на сонці". - Львів: 1992.
3 ДА СБУ. - Ф. 13.- Спр. 372. - Т. 100. - Арк.ЛЗб; Ф.2.- Оп.70.- Спр.7. - Арк. 37.
4 Еаід3е А. А. Українська повстанська армія в 1944-1945 pp. - К.: 1999. - С. 20.
5 ДАСБУ. - Ф. 11.- Спр. 8467. - Т. 2. - Арк.182-184.
6. Там само. -Ф.13.- Спр.398.- T.2L- Арк.. 159.
7. УСБУ у Львівській обл. - Спр. П-35246.- Т.5. -Арк.26. ° ДА СБУ.- Ф.2. - Оп.58. -Спр.4.-Т.2.- Арк.311.
9 Див.: Там само. -Ф.ІЗ.-Спр. 376. - Т. 7.
10.Там само. - Ф. 13. -Спр. 376. - Т. 49. - Арк..22-23.
11 Там само . - Ф.2. -Оп.86.-Спр. 3. -Арк.79
12 Там само.- Оп.88. - Спр.26. - Арк. 140, 149.
13 Там само.- Ф.13.- Спр. 372.- Т. 100. - Арк.150.
14 0деуе ї. В ім'я правди.-Роттердам: 1947 - С.26.
15 УСБУ у Рівненській обл.- Спр. 4245.- Т.2. -Арк. 217-218.
16 Див.: УСБУ в Івано-Франківській обл.- Спр. 32518.
17 УСБУ у Рівненській обл.- Спр. П-15658.-Арк..107-108.
18 ДА СБУ.-Ф.13 - Спр.372.-Т.56.-Арк.123.
19 Там само. - Спр.376.-Т.64.-Арк.. 3,144. 2° Там само.-Спр. 372.-Т.94.-Арк. 53.
21 Там само. - Ф. 11.-Спр. 19127.- Т.2.- Арк.340.
22 Qaie.einue.ee А. Шлях чорної зради.-Львів: 1969.-С.84-85.
23 ДАСБУ.-Ф.13.-Спр.376.-Т.49.-Арк .23.
24 Там само.- Ф.2.-Оп.58.-Спр.11.-Арк..165.
25 Там само.-Ф.11.-Спр.9079.-Т.З.-Арк.47.
26 Тамсамо.-Ф.13.-Спр.372.-Т.57.-Арк. 52.
29 Там само.- Ф.2. -Оп.60.- Спр. 1.-Т.4.-Арк. 110-111.
30 Там само. - Ф.11.-Спр.7443.
31 Ііааідіуеї. Вітер з Волині. -Вінніпег: 1981. -175-176.
32 ДАСБУ. -Ф. 2.-Оп.73. -Спр.19. -Арк.69.
33 0діде А. Са східним обрієм...-Париж-Балтимор: 1974. - С. 68.
34 ДА СБУ.- Ф.2.- Оп.56.-Спр. 11.- Арк. 47, 90-91; Ф.ІЗ.-Спр. 372.- Т.20. -Арк.237; Т.94.-Арк. 101-102.
35 УСБУ в Івано-Франківській обл.- Спр. 14629. - Арк.13.
36 ДА СБУ.- Ф.2.-Оп.86.- Спр.3.-Арк..83.
37 Там само. - Ф.13.-Спр.372.- Т. 64- Арк.236-238.
38 Там само.- Ф.2.- Оп. 59.-Спр.16.- Т. 2.-Арк.24.; Ф.13.-Спр.376.-Т. 8.-Арк. 190.
39 Подворняк М. Вказ.праця. - С. 180-182.
40 Йдадре А. Непоставлений пам'ятник. - Вінніпег: 1988,-СІ 15-117.
41 ДА СБУ.- Ф. ІЗ.-Спр. 372.-Т.94.- Арк. 103.
42 Там само.- Ф. 2.- Оп. 88. -Спр.26.- Арк. 151-152.
43 Там само.-Арк.. 152.
"Поэтому чтобы не допустить любые провокации 8-9 мая, депутаты предложили проект постановления о запрете использования символики", - добавил Мельничук.
Необходимо тогда запретить и флаги и символику формирований, участвовавших на стороне нацисткой Германии, различных УОН-УПА. Жовто-блакитные, чорно-червоные, а так же трезубы. А что не так?
Необходимо тогда запретить и флаги и символику формирований, участвовавших на стороне нацисткой Германии, различных УОН-УПА. Жовто-блакитные, чорно-червоные, а так же трезубы. А что не так?
Кстати, я дико извиняюсь, но выделенное ясно показывает, шо ты-английский (американский) шпион ибо спрашивается вопрос: если бы у тебя русский таки был родным, так ты бы lichiy читал, как Лихой, а не Личи, и видно, шо ты не наш человек вообще, не говоря за Одессу.
Вот только одно не совсем понятно!
Как "банда вбивць, садистів, грабіжників та вандалів" сумела за 20 лет построить, на месте разрушенной до основании страны, выстроить могучую индустриальную державу?
В то время, как просветленные свидомые сумели за тот же срок превратить могучую индустриальную державу в занюханный хутор...
Так думал бы , что пишешь и не нужно было бы потом глупо выглядеть.
А потом опять будешь говорить про сочетание клавишь?
