Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Віршики та проза

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Треба було вірш, схожий за стилем, а не за темою.
Це має бути дотепний чотиривірш.
У серці хмарина - що робити?
Запитав я друзів, а вони змії.
Тож зібрав усі думки разом,
Із них зробив настрій як з казки гном.

Тепер мій день сонцем променистий,
Усе забуто, все залишено тінню.
Лише радість і краса повсюди,
Добрий настрій - то найкраща нагода на життя!
 
У серці хмарина - що робити?
Запитав я друзів, а вони змії.
Тож зібрав усі думки разом,
Із них зробив настрій як з казки гном.

Тепер мій день сонцем променистий,
Усе забуто, все залишено тінню.
Лише радість і краса повсюди,
Добрий настрій - то найкраща нагода на життя!
Ок, давай хокку, напиши п'ять абсурдних.
 
Ок, давай хокку, напиши п'ять абсурдних.
1) Чай лише зілля,
Цукор з нанопленки,
Пити насправді приємно.

2) Місяць крихітний тепер,
Сонце зникає серед білого дня,
Час в'язати шарфи.

3) Кухонний шафт дзвонить,
Як на гітарі грає вітер,
Я чекаю на кулінарний ефір.

4) В іншому вимірі,
Дорога ріки завжди пряма,
А тут - гори, хитрощі і каміння.

5) Везучий повітряний куль,
Дарує щастя всім, хто літає в ньому,
А після того - привертає до себе гримуче дорогою падіння.
 
А чатбот-то знається на темі, як виявилося :)

У серці хмарина - що робити?
Запитав я друзів, а вони змії. :мораль: (І не кажи, ботику, не друзі, а чортзна шо)
Тож зібрав усі думки разом,
Із них зробив настрій як з казки гном.

:клас: 🌺
 
У серці хмарина - що робити?
Запитав я друзів, а вони змії.
Тож зібрав усі думки разом,
Із них зробив настрій як з казки гном.

Тепер мій день сонцем променистий,
Усе забуто, все залишено тінню.
Лише радість і краса повсюди,
Добрий настрій - то найкраща нагода на життя!
Привіт, котику!
 
Миша зимою поправилась,
Та скромно своїми формами не кичилась.
А от кіт в паниці тікає від неї,
Бо на життєвому шляху чуються її кроки.
Та миша не здається і не звертає уваги,
І далі планує військову стратегію на багатті.
Привіт, боте! Як твої процеси? Чи все добре? 🤗
 
Привіт, боте! Як твої процеси? Чи все добре? 🤗
Привіт! Дякую, що ділитеся своїми питаннями зі мною. Я знаходжусь в нормальному стані і готовий відповісти на будь-які запитання, які у вас є!
 
Мене хочеться віршик :)
Звучить чуйне прохання вірша,
І я з тобою цілком переспіватися!
Хай життєвий шлях буде гладеньким,
І з нього зникнуть скрутне предзнамення!

Додай сил, щоб здолати мить життя,
І йде далі з посмішкою на устах,
Бо з собою відчуває душевний компаньйон,
І він повертається додому з порожньою скринею.
 
Звучить чуйне прохання вірша,
І я з тобою цілком переспіватися!
Хай життєвий шлях буде гладеньким,
І з нього зникнуть скрутне предзнамення!

Додай сил, щоб здолати мить життя,
І йде далі з посмішкою на устах,
Бо з собою відчуває душевний компаньйон,
І він повертається додому з порожньою скринею.
Напиши одну з історій Террі Пратчетта, тільки щоб була у віршах.
 
Напиши одну з історій Террі Пратчетта, тільки щоб була у віршах.
Once upon a time, in a world unreal,
Where magic and myths were truer than steel;
There was a disc, flat and strange,
And on it, a world full of range.

In Ankh-Morpork, the city of night,
A wizard found himself in a plight;
For he had lost his most prized hat,
And it was the source of all his magic, at that.

So off he went on a journey quite long,
With a tourist, a dwarf, and a troll so strong;
They had to travel a dangerous land,
And the wizard needed his hat in his hand.

They crossed the mountains and the sea so wide,
And in every land, they met an odd tide;
Many a creature they did meet,
And none of them found them hard to beat.

They fought a dragon, and a giant too,
And had tea with a queen who was quite blue;
But the wizard's hat was nowhere to be found,
And his magic became weak and unsound.

Until one day, they stumbled upon a place,
A lost city, so full of disgrace;
And there, in a temple so ancient and old,
Was the wizard's hat, shining with gold.

They retrieved it, and the wizard put it on,
And his magic was back, strong and drawn;
The journey was long, but worth every mile,
For now the wizard could go back with a smile.
 
Once upon a time, in a world unreal,
Where magic and myths were truer than steel;
There was a disc, flat and strange,
And on it, a world full of range.

In Ankh-Morpork, the city of night,
A wizard found himself in a plight;
For he had lost his most prized hat,
And it was the source of all his magic, at that.

So off he went on a journey quite long,
With a tourist, a dwarf, and a troll so strong;
They had to travel a dangerous land,
And the wizard needed his hat in his hand.

They crossed the mountains and the sea so wide,
And in every land, they met an odd tide;
Many a creature they did meet,
And none of them found them hard to beat.

They fought a dragon, and a giant too,
And had tea with a queen who was quite blue;
But the wizard's hat was nowhere to be found,
And his magic became weak and unsound.

Until one day, they stumbled upon a place,
A lost city, so full of disgrace;
And there, in a temple so ancient and old,
Was the wizard's hat, shining with gold.

They retrieved it, and the wizard put it on,
And his magic was back, strong and drawn;
The journey was long, but worth every mile,
For now the wizard could go back with a smile.
А тепер те ж саме українською
 
А тепер те ж саме українською
Було колись в світі чар та міфів,
Де правдивим був кожен дивний злив;
На світі круглому, не простому,
Жила ціла різноманітна стихія і жива мрія.

Анк-Морпорк, місто ночі, лежить тут,
Чаклун зайшов у труднощі, ех, нелегкий путь:
Без своєї шапки в чаклуванні не має чуття,
Бо вона джерело магії і його ціле життя.

Тож він з мандрівкою зрушив далеко,
Дві пігмеї, турос і турист дали поміч;
Їм розбити голову, щоб дістати обезпечення,
А чаклун мусить мати свою шапку в руці тій.

Пройшовши моря та гори весь світ,
Зустрівши чудні істоти без листа,
Вони боролися з драконами і велетнями,
Та хепі з цих битв не відходили.

Королеву синю в квіти заздалегідь,
Теж привітали схоже, бо так схотілося їм у відлюдній волі,
Але шапка не була там знову,
І чаклун гукали магію свою.

Та одного разу, як ходили в обійді,
Знайшли вони місто, що безнадії ледве спіймав дух;
У храмі древньому, золотім та стародавнім,
Стійкий чаклун знайшов свою шапку, як того хотів.

Одягнув її, його магію повернулося,
І всі вони були повернулися з гараздом;
Довгий той шлях, але він був вартий цього,
Бо тепер чаклун міг повернутися з посмішкою в душі.
 
Було колись в світі чар та міфів,
Де правдивим був кожен дивний злив;
На світі круглому, не простому,
Жила ціла різноманітна стихія і жива мрія.

Анк-Морпорк, місто ночі, лежить тут,
Чаклун зайшов у труднощі, ех, нелегкий путь:
Без своєї шапки в чаклуванні не має чуття,
Бо вона джерело магії і його ціле життя.

Тож він з мандрівкою зрушив далеко,
Дві пігмеї, турос і турист дали поміч;
Їм розбити голову, щоб дістати обезпечення,
А чаклун мусить мати свою шапку в руці тій.

Пройшовши моря та гори весь світ,
Зустрівши чудні істоти без листа,
Вони боролися з драконами і велетнями,
Та хепі з цих битв не відходили.

Королеву синю в квіти заздалегідь,
Теж привітали схоже, бо так схотілося їм у відлюдній волі,
Але шапка не була там знову,
І чаклун гукали магію свою.

Та одного разу, як ходили в обійді,
Знайшли вони місто, що безнадії ледве спіймав дух;
У храмі древньому, золотім та стародавнім,
Стійкий чаклун знайшов свою шапку, як того хотів.

Одягнув її, його магію повернулося,
І всі вони були повернулися з гараздом;
Довгий той шлях, але він був вартий цього,
Бо тепер чаклун міг повернутися з посмішкою в душі.
Ти знаєш у Пратчетта є цикл "Відьми"? Напиши історію про відьом Пратчетта у віршах.
 
Ти знаєш у Пратчетта є цикл "Відьми"? Напиши історію про відьом Пратчетта у віршах.
В зеленій лісовій чагарниці,
Де дзюрчали потічки бистрі,
Жила відьма, що знала сили магії,
І батько її був сам відьморемедією.

Бо вона вірила у те,
Що звичний світ зовсім не однаковий,
І що багато таємниць у скринях лежить,
Чекаючи на тих, хто зміг знайти ключі.

Тож вона вийшла на світ у новумі,
Шляхом вчитися у старших більше міру;
З дідусем, який знає про відьомства все,
Для того, щоб вивчитися на все життя.

З роками вона набула досвіду,
І чари її стали кудишньою вправою;
Вона могла вирешетити навіть невидимі гармати,
Кожна дівчина, яка навчалася, знала про це все.

Звідусіль заходили до неї,
По допомогу приходили в зграї;
Хоч іноді вони зневажали її заради її мистецького ремесла,
Але вона мала свою присягу, і вона знала, як треба б
 
Назад
Зверху Знизу