Статус:
Offline
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
- 🔴 16:37 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #1
Вечная память Героям! Строго БФ.
Идет страшная и подлая война. Война, которая ведется руками тех, кто ее не хотел.
Я хочу собрать список всех, погибших на этой войне, воевавших за свою и нашу Украину.
Прошу всех, кто может, помочь в этом.
Думаю, что логичным будет не сливать эту тему с общей.
Давайте вместе соберем этот список!
Обещаю переносить в первое сообщение все имена.
Начну так :
1. Позывной "Дед" - г. Макеевка Донецкой области. 60 лет, пенсионер.
2. Позывной "Федор" - г. Донецк, 38 лет, предприниматель.
3. Позывной "Рейдер" - 36 лет, г. Артемовск, программист.
4. Позывной "Рябой" - 33 года, дончанин.
5. Позывной "Матвей" - 61 год, военный пенсионер, бывший начальник погранзаставы, майор в отставке.
Станислав Зинчик. Стрелок воинской части 3066 Национальной гвардии Украины
Александр Якимов, Харьковская область, Кулиничи.
Александр Онищенко зам.ком. спецподразделения СБУ "Альфа" г.Сумы
Руслан Лужевский, сотрудник инструкторского отдела "Альфы" из Киева.
Юрий Поправко -студент из города Киева
Владимир Рыбак - депутат Горловского городского совета
майор ПОЛІНКЕВИЧ Леонід Олександрович,
молодший лейтенант ОВЧАРУК Володимир Борисович,
старший сержант АРТЕМУК Олександр Іванович,
молодший сержант ЙОВЗИК Дмитро Васильович,
солдат БОНДАРУК Микола Петрович,
солдат ЗАРАДЮК Володимир Володимирович,
солдат ПОПОВ Павло Володимирович,
солдат ГРИЦЮК Михайло Михайлович,
солдат МАРИНИЧ Віталій Петрович,
солдат ОЗЕРАНЧУК Леонід Вікторович,
солдат НЕЧИПОРУК Андрій Дмитрович,
солдат ПРОКОПЧУК Володимир Іванович,
солдат МАХНОВЕЦЬ Віталій Іванович,
старший солдат БІДА Євгеній Миколайович,
солдат ЛІЩУК Віталій Леонідович,
солдат ШКРІБЛЯК Дмитро Олександрович,
солдат КУЗЬМІН Любомир Ігорович.
Виталий Рудой
Олег Савицкий
Сергей Хрущ
Вадим Заброцкий
Виталий Дульчик
Бондарук (Володимир-Волинський)
Ліщук (Володимир-Волинський)
Грицюк Михайло Михайлович
Олександр Артемук
Зарадюк Володимир Володимирович
Йовзик Дмитро Васильович
Махновець Віталій Іванович
Леонід Полінкевич
Попов Павло Володимирович
Прокопчук Володимир Іванович
Прапорщик Сергей Викторович Кокурин
Карачевский Станислав Владимирович Майор ВМС ВСУ
Биличенко Геннадий Васильевич Майор СБУ
Сергей Руденко, 35 лет, майор, командир вертолетного звена.
Руслан Плохотько, 39 лет, майор, командир вертолетного звена, харьковчанин
Петр Коваленко,Винницкая область
Генерал-майор Сергей Кульчицкий
6 "Беркутовцев"из Ивано-Франковской области:
Василий Семанюк
Виктор Яковьяк
Владимир Лисенчук
Петр Безпалько
Петр Остапьюк
Владимир Шарабуряк
6 служащих Нацгвардии
Надо найти имена. Помню в новостях сюжеты были. Поможете?
Сабада Олександр, майор
Руденко Сергій , майор
Плоходько Руслан, майор
Топчій Микола, капітан
Грішин Ігор, старший лейтенант
Идет страшная и подлая война. Война, которая ведется руками тех, кто ее не хотел.
Я хочу собрать список всех, погибших на этой войне, воевавших за свою и нашу Украину.
Прошу всех, кто может, помочь в этом.
Думаю, что логичным будет не сливать эту тему с общей.
Давайте вместе соберем этот список!
Обещаю переносить в первое сообщение все имена.
Начну так :
Итоги боя под Карловкой 23.05.2014 между добровольческим батальоном "Донбасс" и "батальоном Восток"
Ранним утром, перемещаясь колонной из легковых авто и микроавтобусов, взвод батальонам"Донбасс" (25 человек) попал в засаду терристов из так нзываемого "батальона Восток" (100 человек).
Вооружение.
Батальон "Донбасс" - легкое стрелковое вооружение, РГД, 1 снайперская винтовка.
Террористы "батальона Восток" - легкое стрелковое оружие, тяжелое вооружение (крупнокалиберные пулеметы и гранатометы), три БТР, группа из нескольких снайперов.
Состав.
Батальон "Донбасс": гражданское ополчение (80% - жители Донецкой области).
"Батальон Восток" - 80% жители не Донбасса (чеченские боевики, бывшая крымская Альфа, бывший крымский Беркут), 20% - гражданское ополчение ДНР.
Потери.
Батальон "Донбасс" - погибло 5 человек, ранено 6 человек.
"Батальон Восток" - погибло 11 человек, ранено 6 человек.
Со стороны батальона "Донбасс" в плен не попал ни один человек.
Список погибших бойцов батальона "Донбасс":
1. Позывной "Дед" - г. Макеевка Донецкой области. 60 лет, пенсионер. Был тяжело ранен. Отстреливался до последнего патрона. Последнее сообщение от него было о том, что осталось 2 гранаты и к нему подходят чечены. Был растрелян при попытке самоподрыва. Уничтожил 2 террориста.
2. Позывной "Федор" - г. Донецк, 38 лет, предприниматель. Будучи заблокирован в здании, отстреливался до последнего патрона. По приказу командира отделения оставил бронежилет товарищам, выполз из здания под гарантии оказания медпомощи. Нарушив данное слово офицера, террорист из бывшего крымского Беркута расстрелял безоружного раненного человека.
Федор уничтожил 2-х террористов, ранил 2-х.
3. Позывной "Рейдер" - 36 лет, г. Артемовск, программист. Уничтожил1-го террориста. Будучи тяжело ранен, отказался сдаваться. Был расстрелян из подствольных гранатометов. После террористы сожгли его тело и в интервью российским СМИ выдавали его за зверски убитого бандеровцами местного жителя.
4. Позывной "Рябой" - 33 года, дончанин. Уничтожил 1 террориста. Героически сражался, прикрывая отход товарищей, получил тяжелое ранение. Выполз через болото к своим. Сохранил личное оружие. Скончался в больнице.
5. Позывной "Матвей" - 61 год, военный пенсионер, бывший начальник погранзаставы, майор в отставке. Прикрывая отход товарищей, нанес значителный урон живой силе противника, задержав продвижение бронетехники. Погиб в бою.
В ходе боя к сепаратистам неоднократно подвозилось подкрепление из Донецка. Колличество терротистов было доведено до 300 человек.
Была реальная возможность уничтожения всей группировки при нанесении удара с воздуха или присылки бронетехники со стороны сил АТО.
Однако, не смотря на многочисленные обещания прислать БТРы, прислать снайперов, выслать вертушки - за 4,5 часа пока шел бой этого сделано не было.
Информация о сдавшихся в плен бойцах батальона "Донбасс" не соответствует действительности.
Бойцы, которых как мы считали, могли захватить в плен, либо погибли, либо вышли из окружения.
Информация о гибели мирных граждан, якобы растрелянных бойцами батальон "Донбасс" - ложь.
Браворные реляции о неведомых нам "героических победах народного ополчения ДНР" - ложь.
Правда:
Легко вооруженное гражданское ополчение жителей Донецкой области - батальон "Донбасс", без всякой поддержки со стороны госструктур, нанес значительный урон вооруженным до зубов, прошедшему спецподготовку подразделению террористов.
Вывод.
Начинается гражданская война. На территории Донецкой области идет массовая мобилизация наемников в "армию ДНР", массово завозится оружие, наемники с иностранных государств. Начались массовые зверства, охота за семьями командиров подразделений украинского сопротивления, мутным потоком льется лживая пропаганда.
Если мы хотим победить - мы должны, как говорил кумир сепаратисстов В.И. Ленин "Учиться военному делу настоящим образом".
Мы должны быть готовы пройти через кровь, грязь, предательство.
Мы должны построить новую армию, милицию, СБУ.
Мы должны построить новое государство - современное, мощное, защищающее своих граждан в любой точке планеты.
За Украиной - будущее.
Слава Украине!
Ранним утром, перемещаясь колонной из легковых авто и микроавтобусов, взвод батальонам"Донбасс" (25 человек) попал в засаду терристов из так нзываемого "батальона Восток" (100 человек).
Вооружение.
Батальон "Донбасс" - легкое стрелковое вооружение, РГД, 1 снайперская винтовка.
Террористы "батальона Восток" - легкое стрелковое оружие, тяжелое вооружение (крупнокалиберные пулеметы и гранатометы), три БТР, группа из нескольких снайперов.
Состав.
Батальон "Донбасс": гражданское ополчение (80% - жители Донецкой области).
"Батальон Восток" - 80% жители не Донбасса (чеченские боевики, бывшая крымская Альфа, бывший крымский Беркут), 20% - гражданское ополчение ДНР.
Потери.
Батальон "Донбасс" - погибло 5 человек, ранено 6 человек.
"Батальон Восток" - погибло 11 человек, ранено 6 человек.
Со стороны батальона "Донбасс" в плен не попал ни один человек.
Список погибших бойцов батальона "Донбасс":
1. Позывной "Дед" - г. Макеевка Донецкой области. 60 лет, пенсионер. Был тяжело ранен. Отстреливался до последнего патрона. Последнее сообщение от него было о том, что осталось 2 гранаты и к нему подходят чечены. Был растрелян при попытке самоподрыва. Уничтожил 2 террориста.
2. Позывной "Федор" - г. Донецк, 38 лет, предприниматель. Будучи заблокирован в здании, отстреливался до последнего патрона. По приказу командира отделения оставил бронежилет товарищам, выполз из здания под гарантии оказания медпомощи. Нарушив данное слово офицера, террорист из бывшего крымского Беркута расстрелял безоружного раненного человека.
Федор уничтожил 2-х террористов, ранил 2-х.
3. Позывной "Рейдер" - 36 лет, г. Артемовск, программист. Уничтожил1-го террориста. Будучи тяжело ранен, отказался сдаваться. Был расстрелян из подствольных гранатометов. После террористы сожгли его тело и в интервью российским СМИ выдавали его за зверски убитого бандеровцами местного жителя.
4. Позывной "Рябой" - 33 года, дончанин. Уничтожил 1 террориста. Героически сражался, прикрывая отход товарищей, получил тяжелое ранение. Выполз через болото к своим. Сохранил личное оружие. Скончался в больнице.
5. Позывной "Матвей" - 61 год, военный пенсионер, бывший начальник погранзаставы, майор в отставке. Прикрывая отход товарищей, нанес значителный урон живой силе противника, задержав продвижение бронетехники. Погиб в бою.
В ходе боя к сепаратистам неоднократно подвозилось подкрепление из Донецка. Колличество терротистов было доведено до 300 человек.
Была реальная возможность уничтожения всей группировки при нанесении удара с воздуха или присылки бронетехники со стороны сил АТО.
Однако, не смотря на многочисленные обещания прислать БТРы, прислать снайперов, выслать вертушки - за 4,5 часа пока шел бой этого сделано не было.
Информация о сдавшихся в плен бойцах батальона "Донбасс" не соответствует действительности.
Бойцы, которых как мы считали, могли захватить в плен, либо погибли, либо вышли из окружения.
Информация о гибели мирных граждан, якобы растрелянных бойцами батальон "Донбасс" - ложь.
Браворные реляции о неведомых нам "героических победах народного ополчения ДНР" - ложь.
Правда:
Легко вооруженное гражданское ополчение жителей Донецкой области - батальон "Донбасс", без всякой поддержки со стороны госструктур, нанес значительный урон вооруженным до зубов, прошедшему спецподготовку подразделению террористов.
Вывод.
Начинается гражданская война. На территории Донецкой области идет массовая мобилизация наемников в "армию ДНР", массово завозится оружие, наемники с иностранных государств. Начались массовые зверства, охота за семьями командиров подразделений украинского сопротивления, мутным потоком льется лживая пропаганда.
Если мы хотим победить - мы должны, как говорил кумир сепаратисстов В.И. Ленин "Учиться военному делу настоящим образом".
Мы должны быть готовы пройти через кровь, грязь, предательство.
Мы должны построить новую армию, милицию, СБУ.
Мы должны построить новое государство - современное, мощное, защищающее своих граждан в любой точке планеты.
За Украиной - будущее.
Слава Украине!
2. Позывной "Федор" - г. Донецк, 38 лет, предприниматель.
3. Позывной "Рейдер" - 36 лет, г. Артемовск, программист.
4. Позывной "Рябой" - 33 года, дончанин.
5. Позывной "Матвей" - 61 год, военный пенсионер, бывший начальник погранзаставы, майор в отставке.
24 мая 2014 года при выполнении служебного долга трагически погиб стрелок воинской части 3066 Национальной гвардии Украины военнослужащий-резервист Станислав Зинчик.
39-летний мужчина пришел в ряды Национальной гвардии Украины добровольцем. После его гибели без мужа и отца остались жена и маленький ребенок, сообщили Цензор.НЕТ в пресс-службе МВД.
Жизнь бойца оборвалась во время нападения террористов на силы антитеррористического центра под г. Славянск Донецкой области. Боец получил огнестрельное ранение от осколков гранаты, разорвавшейся вблизи него. Ранение оказалось не совместимым с жизнью.
Погибший родился в селе Гайшин на Киевщине. В ряды Национальной гвардии он пришел добровольцем. Во время прохождения курса обучения проявил себя хорошим специалистом военного дела и добрым товарищем.
Источник:
39-летний мужчина пришел в ряды Национальной гвардии Украины добровольцем. После его гибели без мужа и отца остались жена и маленький ребенок, сообщили Цензор.НЕТ в пресс-службе МВД.
Жизнь бойца оборвалась во время нападения террористов на силы антитеррористического центра под г. Славянск Донецкой области. Боец получил огнестрельное ранение от осколков гранаты, разорвавшейся вблизи него. Ранение оказалось не совместимым с жизнью.
Погибший родился в селе Гайшин на Киевщине. В ряды Национальной гвардии он пришел добровольцем. Во время прохождения курса обучения проявил себя хорошим специалистом военного дела и добрым товарищем.
Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Завтра в поселке Кулиничи Харьковской области состоится прощание с десантником Александром Якимов – одним из погибших военнослужащих, автоколонну которых расстреляли 13 мая под Краматорском. Погибшему было всего 20 лет, у него осталась жена, которая находится в положении.
Как рассказали «Сегодня» друзья Александра, о службе в десантных войсках он мечтал еще со школы, и последние два года служил в 95-й аэромобильной бригаде в Житомире. «Как только ему исполнилось 18, он пошел служить по контракту. И, если честно, его отговаривали от этого, зная какая у нас армия. Но он мечтал о службе и был настоящим патриотом своей страны», - рассказал «Сегодня» друг погибшего Дмитрий.
Последнее, что написал Александр Якимов на своей странице в соцсети: «Когда нас ждут, мы возвращаемся даже с того света».
Как рассказали «Сегодня» друзья Александра, о службе в десантных войсках он мечтал еще со школы, и последние два года служил в 95-й аэромобильной бригаде в Житомире. «Как только ему исполнилось 18, он пошел служить по контракту. И, если честно, его отговаривали от этого, зная какая у нас армия. Но он мечтал о службе и был настоящим патриотом своей страны», - рассказал «Сегодня» друг погибшего Дмитрий.
Последнее, что написал Александр Якимов на своей странице в соцсети: «Когда нас ждут, мы возвращаемся даже с того света».
Мать заместителя командира спецподразделения СБУ "Альфа" Александра Онищенко, который 5 мая погиб во время антитеррористической операции под Славянском, обратилась к президенту росиии Владимиру Хуйлу с призывом прекратить финансирование террористов на востоке Украины. Она рассказала, что и она сама, и ее сын – русские, однако вместо того, чтобы защищать их, руководство РФ убивает соотечественников в Украине. "Как понимать вашу политику, Владимир Владимирович? Вы говорите, что нас защищаете. Вот так вы нас защитили? Вы лишили нас с мужем прекрасного сына, вы оставили нас сиротами в преклонном возрасте, осталась семья – жена после тяжелой операции и дочь-студентка", – обратилась женщина с риторическим вопросом к Хуйлу.
5 мая во время антитеррористической операции под Славянском погиб заместитель командира спецподразделения СБУ "Альфа" Александр Онищенко.
5 мая во время антитеррористической операции под Славянском погиб заместитель командира спецподразделения СБУ "Альфа" Александр Онищенко.
Руслан Лужевский, сотрудник инструкторского отдела "Альфы" из Киева.
По словам советника и.о. Президента Украины Юрия Луценко, МВД Украины идентифицировало тело второго погибшего на Донетчине.
Об этом он сказал в эфире "Шустер LIVE", передает Цензор.НЕТ со ссылкой на УНН.
"Им оказался молодой студент из города Киева. Он также был подвергнут пыткам, был убит и утоплен в реке", - рассказал Луценко.
Напомним, двое погибших, обнаруженных в реке Торец возле пгт Райгородок Донецкой области, погибли в результате пыток. Тело одного из погибших опознаны. Им оказался депутат Горловского городского совета от партии "Батькивщина" Владимир Рыбак.
Позже МВД нашло подтверждение причастности сепаратистов к убийству депутата Горловского городского совета Владимира Рыбака.Источник:
и
Об этом он сказал в эфире "Шустер LIVE", передает Цензор.НЕТ со ссылкой на УНН.
"Им оказался молодой студент из города Киева. Он также был подвергнут пыткам, был убит и утоплен в реке", - рассказал Луценко.
Напомним, двое погибших, обнаруженных в реке Торец возле пгт Райгородок Донецкой области, погибли в результате пыток. Тело одного из погибших опознаны. Им оказался депутат Горловского городского совета от партии "Батькивщина" Владимир Рыбак.
Позже МВД нашло подтверждение причастности сепаратистов к убийству депутата Горловского городского совета Владимира Рыбака.Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
и
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Владимир Рыбак - депутат Горловского городского совета
Сегодня, 26 мая, на Ровенском военном полигоне состоялось прощание с военнослужащими воинских частей оперативного командования «Север», которые погибли 22 мая вблизи города Волноваха в результате коварного нападения террористов. Свой последний неравный бой приняли офицеры и военнослужащие военной службы по контракту из Ровенской, Волынской, Хмельницкой, Львовской, Ивано-Франковской и Винницкой областей.
Тела погибших героев были доставлены военно-транспортной авиацией Воздушных Сил ВС Украины в аэропорт аэропорта «Ровно», а оттуда на военной технике в сопровождении представителей органов исполнительной власти, местного самоуправления и общественных организаций – к месту прощания.
Три последних дня на Волыни и Ровенщине прошли в трауре по воинам, погибшим в борьбе с врагом.
Вечная память героям!
Не буду постить-разворачивать - идите по ссылке читайте. Большой текст.
Тела погибших героев были доставлены военно-транспортной авиацией Воздушных Сил ВС Украины в аэропорт аэропорта «Ровно», а оттуда на военной технике в сопровождении представителей органов исполнительной власти, местного самоуправления и общественных организаций – к месту прощания.
Три последних дня на Волыни и Ровенщине прошли в трауре по воинам, погибшим в борьбе с врагом.
Вечная память героям!
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Не буду постить-разворачивать - идите по ссылке читайте. Большой текст.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
молодший лейтенант ОВЧАРУК Володимир Борисович,
старший сержант АРТЕМУК Олександр Іванович,
молодший сержант ЙОВЗИК Дмитро Васильович,
солдат БОНДАРУК Микола Петрович,
солдат ЗАРАДЮК Володимир Володимирович,
солдат ПОПОВ Павло Володимирович,
солдат ГРИЦЮК Михайло Михайлович,
солдат МАРИНИЧ Віталій Петрович,
солдат ОЗЕРАНЧУК Леонід Вікторович,
солдат НЕЧИПОРУК Андрій Дмитрович,
солдат ПРОКОПЧУК Володимир Іванович,
солдат МАХНОВЕЦЬ Віталій Іванович,
старший солдат БІДА Євгеній Миколайович,
солдат ЛІЩУК Віталій Леонідович,
солдат ШКРІБЛЯК Дмитро Олександрович,
солдат КУЗЬМІН Любомир Ігорович.
Здесь статья о Сергее Хруще
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Олег Савицкий
Сергей Хрущ
Вадим Заброцкий
Виталий Дульчик
Бондарук (Володимир-Волинський)
Ліщук (Володимир-Волинський)
Грицюк Михайло Михайлович
Олександр Артемук
Зарадюк Володимир Володимирович
Йовзик Дмитро Васильович
Махновець Віталій Іванович
Леонід Полінкевич
Попов Павло Володимирович
Прокопчук Володимир Іванович
Там большая статья довольно о Сергее.
"Прапорщик Сергей Викторович Кокурин, русский по национальности, героически погиб 18 марта 2014 года, выполняя служебный долг на наблюдательной башне во время штурма 13-го фотограмметрического центра Центрального управления военно-топографического и навигации Главного управления оперативного обеспечения Вооруженных Сил Украины в городе Симферополь", - сообщают в министерстве.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Прапорщик Сергей Викторович Кокурин, русский по национальности, героически погиб 18 марта 2014 года, выполняя служебный долг на наблюдательной башне во время штурма 13-го фотограмметрического центра Центрального управления военно-топографического и навигации Главного управления оперативного обеспечения Вооруженных Сил Украины в городе Симферополь", - сообщают в министерстве.
Караче́вський Станісла́в Володи́мирович (* 19 квітня 1981, Бердянськ, СРСР — † 6 квітня 2014, Новофедорівка, Україна) — український військовослужбовець, майор Військово-Морських Сил ЗСУ, вбитий 6 квітня 2014 року російськими вiйськовими під час окупації Криму.
6 квітня 2014 року близько 23:45 був застрелений молодшим сержантом Чорноморського флоту РФ Зайцевим двома пострілами впритул з автомату АК-74. Про це повідомив керівник «Центру військово-політичних досліджень» полковник Дмитро Тимчук. Інцидент стався на території офіцерського гуртожитку в селищі міського типу Новофедорівка (Сакський район). За попередньою інформацією одна куля потрапила українському офіцеру в груди, а друга — в район ока. Причиною конфлікта могла стати «особиста неприязнь». В Міністерстві оборони України спростували інформацію, розповсюджену російською стороною задля виправдання вбивці, про те, що Карачевський перебував у нетверезому стані
У застреленого офіцера залишилися дружина та двоє дітей.
6 квітня 2014 року близько 23:45 був застрелений молодшим сержантом Чорноморського флоту РФ Зайцевим двома пострілами впритул з автомату АК-74. Про це повідомив керівник «Центру військово-політичних досліджень» полковник Дмитро Тимчук. Інцидент стався на території офіцерського гуртожитку в селищі міського типу Новофедорівка (Сакський район). За попередньою інформацією одна куля потрапила українському офіцеру в груди, а друга — в район ока. Причиною конфлікта могла стати «особиста неприязнь». В Міністерстві оборони України спростували інформацію, розповсюджену російською стороною задля виправдання вбивці, про те, що Карачевський перебував у нетверезому стані
У застреленого офіцера залишилися дружина та двоє дітей.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Сергей Руденко, 35 лет, майор, командир вертолетного звена.
Руслан Плохотько, 39 лет, майор, командир вертолетного звена, харьковчанин
Він мріяв про армію, про подвиги і справжню чоловічу роботу, — розповідає про Петра Коваленка його однокласник Дмитро Савченко. — І його мрія виповнилася — він став десантником елітної частини! Йому заздрили всі хлопці, а дівчата заглядались як на завидного жениха. А ще він мав добре серце…
Та не дожив, не дослужив, не долюбив… Загинув на місці, ставши живим щитом для сімох побратимів-десантників. Весь удар від вибуху гранати 20-річний солдат Коваленко з 95-ї окремої аеромобільної десантної бригади під Слов’янськом прийняв на себе.
У Петра сепаратистам-бойовикам вдалося вцілити двічі. Перший раз його врятував від кулі бронежилет. Після цього він написав на своїй сторінці «ВКонтакті»: «Пацани, мене врятував «бронік»… Ви не повірите, але в ньому застрягла справжня куля. Як все скінчиться — приїду, привезу цю кулю…» Ще за три години до загибелі він був у мережі, передавав привіти…
Про цей випадок розповідає його друг — студент Уманського педінституту Дмитро Осадчук:
— Петя дуже просив нічого не говорити про це батькам. Він писав, що привезе і покаже «кулю-дуру», якою хотіли обірвати йому життя. Я ще запитав, чи не страшно після цього. А він каже, що в БТРі не страшно, броня міцна. Відчувалося, що йому треба було поділитися з кимось радістю, що залишився живий. І він писав про це так, ніби вдруге на світ народився. Петя в усьому був класним хлопцем. Я дотепер не можу повірити, що вже ніколи більше не побачу друга.
…Восени 2013 року Петро Коваленко завершив строкову службу в Житомирській окремій аеромобільній десантній бригаді. Служба йому подобалась, тож вирішив залишитись на контракт.
— Я, Петро й Тарас — з Вінниччини. Строкову служили разом, в одному кубрику жили, — розповідає Дмитро. — Петра завжди вабило небо. Він мріяв здійснити хоча б сто стрибків з парашутом. Добре пам’ятаю наш перший стрибок з вертольота. Всі ми — 16 десантників — того дня піднялись у небо. Всі помітно нервували. Нас жартами підтримував Петро, адже від природи був компанійською, веселою людиною.
— Петя до того ж був асом у техніці, — розповідає ще один його колишній товариш по службі й земляк Тарас. — Техніка — це його стихія. Він заочно навчався в технічному коледжі на механіка. Про БТРи міг розповідати більше, ніж в Інтернеті написано. Залишитися служити контрактником — це його вибір. Такі надійні, як Петро, в армії потрібні. Ми з Дімою навіть не відмовляли його. Бо знали, що Петя вже обговорив це з батьками, тобто прийняв остаточне рішення.
…Життя солдата Петра Коваленка обірвалось на злеті.
— Це сталось 2 травня о 22.15 годині, коли колону нашого першого батальйону з самого ранку до пізнього вечора блокували на мосту на північній околиці Слов’янська. Нас не пускали переважно жінки з іконами в руках та дітьми… Давити їх чи стріляти в мирний «живий щит» наказу ніхто віддати не міг! І тут під прикриттям людей та першої темряви на нас напали. Петро загинув від гранати із підствольного гранатомета, яка вибухнула в нього під ногами. Всю ударну силу і численні осколки він прийняв на себе і фактично закрив своїм тілом товаришів. Ці сім хлопців завдяки йому залишились живі — отримали легкі поранення та контузії. Врятувати Петра ми вже не могли… — розповів представник військової частини Ілля Хоменко. — Мені сьогодні дуже важко дивитись в очі його рідним, бо повернути сина матері Тетяні й батькові Миколі, брата сестрі Христині вже ніхто не зможе… Петро загинув, як герой!
Смуток і біль за втратою якнайкраще передає уривок з вірша Оксани Максимишин-Корабель:
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Жалобна процесія несла труну на руках через всю Рахнівку, що на Вінниччині. Ховали Петра Коваленка на центральній алеї місцевого цвинтаря поряд із найвідомішими уродженцями села, де народився Василь Стус. Прощатися із солдатом прийшли сотні людей, рідні та друзі, однокласники та студенти профтехучилища, з якими вчився Петро, його вчителі та наставники, товариші по службі й командири, представники органів місцевого самоврядування та Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, односельці, на чиїх очах він виріс.
Присутній на похоронах начальник управління Командування Сухопутних військ ЗС України генерал-майор Микола Попельський сказав:
— Вірність присязі, мужність і героїзм, продемонстровані солдатом Петром Коваленком під час виконання бойового завдання, є прикладом самовідданого виконання військового обов’язку в ім’я миру в нашій державі, в ім’я збереження цілісності нашої України. Вічна пам’ять Герою.
Та не дожив, не дослужив, не долюбив… Загинув на місці, ставши живим щитом для сімох побратимів-десантників. Весь удар від вибуху гранати 20-річний солдат Коваленко з 95-ї окремої аеромобільної десантної бригади під Слов’янськом прийняв на себе.
У Петра сепаратистам-бойовикам вдалося вцілити двічі. Перший раз його врятував від кулі бронежилет. Після цього він написав на своїй сторінці «ВКонтакті»: «Пацани, мене врятував «бронік»… Ви не повірите, але в ньому застрягла справжня куля. Як все скінчиться — приїду, привезу цю кулю…» Ще за три години до загибелі він був у мережі, передавав привіти…
Про цей випадок розповідає його друг — студент Уманського педінституту Дмитро Осадчук:
— Петя дуже просив нічого не говорити про це батькам. Він писав, що привезе і покаже «кулю-дуру», якою хотіли обірвати йому життя. Я ще запитав, чи не страшно після цього. А він каже, що в БТРі не страшно, броня міцна. Відчувалося, що йому треба було поділитися з кимось радістю, що залишився живий. І він писав про це так, ніби вдруге на світ народився. Петя в усьому був класним хлопцем. Я дотепер не можу повірити, що вже ніколи більше не побачу друга.
…Восени 2013 року Петро Коваленко завершив строкову службу в Житомирській окремій аеромобільній десантній бригаді. Служба йому подобалась, тож вирішив залишитись на контракт.
— Я, Петро й Тарас — з Вінниччини. Строкову служили разом, в одному кубрику жили, — розповідає Дмитро. — Петра завжди вабило небо. Він мріяв здійснити хоча б сто стрибків з парашутом. Добре пам’ятаю наш перший стрибок з вертольота. Всі ми — 16 десантників — того дня піднялись у небо. Всі помітно нервували. Нас жартами підтримував Петро, адже від природи був компанійською, веселою людиною.
— Петя до того ж був асом у техніці, — розповідає ще один його колишній товариш по службі й земляк Тарас. — Техніка — це його стихія. Він заочно навчався в технічному коледжі на механіка. Про БТРи міг розповідати більше, ніж в Інтернеті написано. Залишитися служити контрактником — це його вибір. Такі надійні, як Петро, в армії потрібні. Ми з Дімою навіть не відмовляли його. Бо знали, що Петя вже обговорив це з батьками, тобто прийняв остаточне рішення.
…Життя солдата Петра Коваленка обірвалось на злеті.
— Це сталось 2 травня о 22.15 годині, коли колону нашого першого батальйону з самого ранку до пізнього вечора блокували на мосту на північній околиці Слов’янська. Нас не пускали переважно жінки з іконами в руках та дітьми… Давити їх чи стріляти в мирний «живий щит» наказу ніхто віддати не міг! І тут під прикриттям людей та першої темряви на нас напали. Петро загинув від гранати із підствольного гранатомета, яка вибухнула в нього під ногами. Всю ударну силу і численні осколки він прийняв на себе і фактично закрив своїм тілом товаришів. Ці сім хлопців завдяки йому залишились живі — отримали легкі поранення та контузії. Врятувати Петра ми вже не могли… — розповів представник військової частини Ілля Хоменко. — Мені сьогодні дуже важко дивитись в очі його рідним, бо повернути сина матері Тетяні й батькові Миколі, брата сестрі Христині вже ніхто не зможе… Петро загинув, як герой!
Смуток і біль за втратою якнайкраще передає уривок з вірша Оксани Максимишин-Корабель:
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Жалобна процесія несла труну на руках через всю Рахнівку, що на Вінниччині. Ховали Петра Коваленка на центральній алеї місцевого цвинтаря поряд із найвідомішими уродженцями села, де народився Василь Стус. Прощатися із солдатом прийшли сотні людей, рідні та друзі, однокласники та студенти профтехучилища, з якими вчився Петро, його вчителі та наставники, товариші по службі й командири, представники органів місцевого самоврядування та Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, односельці, на чиїх очах він виріс.
Присутній на похоронах начальник управління Командування Сухопутних військ ЗС України генерал-майор Микола Попельський сказав:
— Вірність присязі, мужність і героїзм, продемонстровані солдатом Петром Коваленком під час виконання бойового завдання, є прикладом самовідданого виконання військового обов’язку в ім’я миру в нашій державі, в ім’я збереження цілісності нашої України. Вічна пам’ять Герою.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Здесь статья о ребятах из БеркутаСеред загиблих членів екіпажу вертольота Мі-8, який сьогодні, 29 травня, під Слов’янськом Донецької області збили бойовики, – шестеро співробітників спеціального батальйону міліції з Івано-Франківська та семеро бійців спецпідрозділу "Ягуар" з Вінницької області.Про це повідомляє "Новий погляд" з посиланням на поінформовані джерела у правоохоронних органах.
"Шестеро беркутівців були з Івано-Франківська, а окремий полк спеціального призначення Західного оперативного командування внутрішніх військ дислокується в Калинівці Вінницької області", - повідомив інсайдер.
Під Слов’янськом сьогодні близько 12:30 у районі проведення антитерористичної операції під час розвантаження продуктів харчування на четвертий блокпост, терористи збили вертоліт Мі-8 Національної гвардії України. Внаслідок інциденту загинуло 12 вояків.
У прес-службі Національної гвардії раніше повідомили, що серед загиблих – шестеро військовослужбовців Нацгвардії та шестеро представників спецпідрозділу "Беркут".
Один військовослужбовець залишився живим і перебуває у важкому стані.
У вертольоті також перебував начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький. Він загинув на місці катастрофи.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
6 "Беркутовцев"из Ивано-Франковской области:
Василий Семанюк
Виктор Яковьяк
Владимир Лисенчук
Петр Безпалько
Петр Остапьюк
Владимир Шарабуряк
6 служащих Нацгвардии
Надо найти имена. Помню в новостях сюжеты были. Поможете?
Цього тижня на злітно-посадковій смузі одного з військових аеродромів на Львівщині приземлився літак, який привіз додому тіла п’яти льотчиків. За плечима майора Олександра Сабади, майора Сергія Руденка, майора Руслана Плоходька, капітана Миколи Топчія та старшого лейтенанта Ігоря Грішина була не одна миротворча місія, вони з честю виконували свій обов’язок у різних країнах світу. Вони вижили в спекотному небі Африки, проте їхнє життя обірвалося на рідній землі, яку вони захищали від тих, хто втративши залишки совісті, рве на частини нашу Батьківщину. Ніхто з загиблих не міг подумати, що свій останній бій вони приймуть у мирному небі над українським містом із такою мелодійною і символічною назвою — Слов’янськ. Саме тут в ніч на 2 травня під час виконання бойового завдання в межах антитерористичної операції в їхні «борти» влучили ракети, які випустили з ПЗРК найманці, що тероризують мирне населення.
Під час жалобної церемонії труни з тілами загиблих накрили Державним Прапором України. Під звуки Державного Гімну України та залпи військового салюту над ними тричі пролетіла пара вертольотів Мі-24. За цим екіпаж Ан-26 зробив прощальне коло над летовищем, помахавши крилами.
Дальше читайте по ссылке. Большая статья.
Під час жалобної церемонії труни з тілами загиблих накрили Державним Прапором України. Під звуки Державного Гімну України та залпи військового салюту над ними тричі пролетіла пара вертольотів Мі-24. За цим екіпаж Ан-26 зробив прощальне коло над летовищем, помахавши крилами.
Дальше читайте по ссылке. Большая статья.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Руденко Сергій , майор
Плоходько Руслан, майор
Топчій Микола, капітан
Грішин Ігор, старший лейтенант
Останнє редагування:
