Волинська різня – термін для визначення низки акцій геноциду, виконаних українськими націоналістами та спрямованих проти польського та чеського населення Волині, а також відплатні акції польських партизанів . Під час нападів, що тривали з 1942 по 1944 р та посилилися влітку 1943 р., було замордовано біля 60 тисяч поляків [1][2] та кільканадцять тисяч українців, при чому частина жертв української сторони зазнала смерті від рук українських націоналістів за допомогу полякам чи відмову долучитися до виконавців [3].
Історія різні
Акцію ініціювали діячі ОУН-Б (бандерівці) та здійснювалася передусім селянами, яких називали “чернь”, підтримуваних відділами УПА. Найбільше вбивств, здійснених влітку 1943 р., відбувалося в неділю. Українці користувалися фактом, що поляки скупчувалися підчас меси в костьолах, тому часто костьоли оточували, а віруючі часто зазнавали тортур жахливим способом (наприклад розпилювання людей навпіл пилою, вирізання очей, спалювання живцем) [4]. 11 липня 1943 р. почалася скоординована атака на десятки польських поселень, в цілому за липень – на щонайменше 530 польських сіл та осад. Під гаслом “Смерть ляхам” було замордовано кільканадцять тисяч поляків. Дуже складно окреслити точну кількість замучених поляків. Однією з причин є той факт, що окремі місцевості були зрівняні з землею, а всі їх мешканці – замордовані. Обережні розрахунки, підтверджені доказовим матеріалом зі спогадів тих, хто вижив, дозволяють визначити польські втрати на Волині в біля 60 тисяч замордованих.