Эх, интелехт! Может это был не юг украины, а север турции? А?*** ...... аааааа.....!!!! Пац талом!!!! ааааа.....
Укронаци пытались осквернить памятник Екатерине 2.
- Автор теми rossruber
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Да вам виднее, что морозить!
Глянь карту украины 16, 17 и 18 веков!
Вспомни с кем воесвал Суворов, Потемкин ну и омтальное!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Ты даже не представляешь наскока неблагодарные Жыфотные эти голуби.
Посрав на памятник Екатерины в Одессе,они верняк смотались в Киев и отбомбились по Майдану.
А не надо было их москальскими семками кормить.
От львовских семок их бы просто на месте от пердячего пара разорвало бы и никто бы из людей не пострадал.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Вот уж на Львовские семечки гнать не надо? Да? А за росЕйские семечки и сало согласен!!!! Гавно редчайшее!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Вот уж на Львовские семечки гнать не надо? Да? А за росЕйские семечки и сало согласен!!!! Гавно редчайшее!
И шо бы ты сказал ,если бы попробовал белорусское сало?
Ты бы понял шо украинское сало сильно проигрывает.
А семки в России не производятся .Их завозят с Украины. Следовательно ты ужасно поглумился над нац. продуктом.Ганьба!!!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Реєстрація: 08.12.2005
Повідом.: 11578
Вкладення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 16.07.2007
Повідом.: 2083
Реєстрація: 16.07.2007
Повідом.: 2083
выращенными на Украине...
****ь, унас интеллект... Форумный "политический терминатор".
Статус: Офлайн
Реєстрація: 13.12.2006
Повідом.: 606
Реєстрація: 13.12.2006
Повідом.: 606
Вот уж правда россия великая страна, а русские - великий народ. Спилили памятник на украинской Говерле, вся россия их патриотами считает. А тут свои на своих, которые яйца пытались бросить в памятник, говорят: ********цы, укронаци.
Не одобряю яйцебрасательство. Но ********цы и наци это люди наподобии ТС и иже с ним.
Можете меня яйцами забросать, только не пилите
Не одобряю яйцебрасательство. Но ********цы и наци это люди наподобии ТС и иже с ним.
Можете меня яйцами забросать, только не пилите
Статус: Офлайн
Реєстрація: 24.09.2007
Повідом.: 861
Реєстрація: 24.09.2007
Повідом.: 861
Аргументы "украинского интеллигента" точны и неотразимы как всегда
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.01.2007
Повідом.: 4270
Реєстрація: 01.01.2007
Повідом.: 4270
Вот уж правда россия великая страна, а русские - великий народ. Спилили памятник на украинской Говерле, вся россия их патриотами считает. А тут свои на своих, которые яйца пытались бросить в памятник, говорят: ********цы, укронаци.
Не одобряю яйцебрасательство. Но ********цы и наци это люди наподобии ТС и иже с ним.
Можете меня яйцами забросать, только не пилите
Жаль Вас, такая каша в голове
1. Никто памятник в реале не пилил, то был "фейк".
2. Ни один в здравом уме не считает ЕСМ патриотами, достойными подражания (для понятности, они - аналоги украинского "Братства").
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.03.2008
Повідом.: 451
Реєстрація: 18.03.2008
Повідом.: 451
доба Катерини Великої – це доба тотального закріпачення селянства, коли статус кріпака де-факто вже не відрізнявся від статусу раба.
У тодішніх "курантах", як звалися в Росії газети, можна було прочитати численні оголошення щодо продажу кріпосних душ, чи сім'ями, а чи вроздріб. Знущання власників із своїх селян, аж до вбивств, були нормою – так само, як і хабарництво численних фаворитів "матінки-государині" та розкрадання казенного майна.
Зрештою, саме Єкатерина ІІ жорстоко розправилася з першими російськими дисидентами Новиковим та Радищевим і саме за її наказом 1778 року з Криму, окупованого російською армією, до Північного Приазов’я були силоміць депортовані 40 тисяч вірмен, греків та болгар.
Але сучасні "пушкінолюби", які просто-таки наввипередки кричать про те, що кляті ****и не люблять "сонце російської поезії", воліють про це не згадувати, - бо ж Єкатерина ІІ завоювала для імперії Причорномор'я та заснувала там майже всі великі міста, отже, її ім'я – це символ історичних прав Великої Росії на ці землі, що сьогодні входять до складу України.
Щодо завоювання – це майже правда (насправді не Єкатерина, сидячи у Петербурзі завойовувала ці землі, а солдати й генерали імперії, у тому числі й чимало українських козаків на чолі зі своїми полковниками). А стосовно заснування міст та принесення цивілізації – так це відверта брехня, і нинішня суєта навколо "матінки-государині" справді тягне на погану клоунаду.
Ну, як могла Єкатерина ІІ "заснувати" Одесу, коли це місто під різними іменами (Хачибей-Коцюбеєве-Качибей-Хаджибей) існувало з початку XV століття, входячи до складу різних держав, нарешті, 1789 року було взяте військом Російської імперії (за участю чорноморських козаків), 1793 року перебудоване і 1795 року вкотре вже перейменоване – цього разу на Одесу?
Як на мене, це симптом дуже тяжкої соціально-психологічної хвороби – коли в усьому світі городяни відстежують і цінують давню історію своїх міст, які, звісно, впродовж цієї історії нерідко змінюють як назви, так й етнічний склад населення, а значне число одеситів знати не хоче, коли насправді засноване їхнє місто.
В чому причина? В тому, що тоді доведеться віддавати належне "чужинцям" – родоначальнику дигнастії Ґіреїв хану Хаджі-Ґірею та литовському магнату Коцубу Якушинському, а не "іконній росіянці" Софії Фредериці Ангальт-Цербській?
Чи в тяжкому садомазохізмі, який 1933 року спонукав до створення у Німеччині організації "Євреї-фронтовики за Адольфа Гітлера", а 2007 року подвигнув мера Одеси Едуарда Гурвіца поставити монумент авторці "смуги осілості" й цілого ряду антисемітських актів, скажімо, так званого "подвійного податку"?
Ще раз повторюся – одеська історія з пам'ятником гідна психіатричної та психоаналітичної експертизи і скидається на погану циркову виставу.
Севастопольська історія теж має присмак цирку. Якщо його засновниця – Єкатерина ІІ, то якого дідька зараз відзначається 225-ліття міста, адже її рескрипт про заснування міста виданий 1784 року? А якщо дата застування міста – 14 червня 1783 року, то й шануйте його реального засновника (точніше, перезасновника, але про це далі) – адмірала Томаса (або ж, за русифікованим варіантом, Фому Фомича) Маккензі (Мекензі).
Тим більше, що цей факт сто років тому не викликав заперечень. Скажімо, у Військовій енциклопедії (СПб, 1914) написано: "Мекензи Фома Фомич (Томас) – основатель г. Севастополя…".
А у нотатках учасника подій, майбутнього адмірала Дмитра Сенявіна сказано: "Назначив места под строения, доставив туда надобное количество всякого рода вещей и материалов, адмирал 3-го числа июня месяца адмирал [Маккензи] заложил четыре здания. Первое – часовню во имя Николая чудотворца…
Другое – дом для себя, третье – пристань очень хорошую против дома своего, четвертое – кузницу в адмиралтействе. Здания эти все каменные, приведены к концу весьма скоро и почти невероятно. Часовня освящена 6-го августа, кузница была готова в 3 недели, пристань сделана с небольшим в месяц, а в дом перешел адмирал и дал бал на новоселие 1-го ноября. Вот откуда начало города Севастополя".
Але навіщо "патріотам міста російської слави" реальна російська історія? У них своя історія і своя логіка – спершу місто побудували (бо ж будувалося тоді і чимало хатин для матросів та офіцерів), а потім – заснували.
Чи, може, вся сіль у тому, що Маккензі назвав місто Ахтіаром, а Єкатерина ІІ – Севастополем? Так через 13 років його знову перейменували на Ахтіар, і знову на Севастополь – 1826 року. Але ж ніхто не каже, що в період з 1797 по 1826 роки Севастополя не існувало, чи не так?
Ба більше: насправді місто 1783 року було не засноване, а перезасноване. Адже будувати його адмірал Маккензі почав на місці татарського (на той час) селища Ак-Яр, в кількох кілометрах від покинутого давньогрецького міста Херсонес.
Ахтіар споруджувався так швидко тому, що солдати і матроси брали каміння з будинків та фортечних стін Херсонесу, який на той час непогано зберігся. Британський мандрівник професор Кларк у книзі "Travels in various countries of Europe" (1817 рік) писав, що вціліли навіть двері у будинках міста.
Браві російські вояки висаджували у повітря древні споруди, щоб мати будівельний матеріал. Тому нині ті будинки, які збереглися у місті з періоду перед Кримською війною, стоять на херсонеському камінні або цілком побудовані з нього. Іншими словами, з Херсонесу будували Ахтіар.
А от щодо херсонеситів, то тут узагалі цікава історія. Греків, які жили в Ак-Ярі й інших селищах поблизу, як і всіх кримських греків, 1778 року депортував до Північного Приазов'я майбутній генералісимус, тоді ще генерал Суворов. Серед селищ, заснованих цими переселенцями, є й Херсонес.
Це означає, що селище засноване саме херсонеситами, бо на Приазов'ї греки називали нові поселення іменами рідних місць. Отож поселення на місці сьогоднішнього Севастополя існували безперервно з V століття до нашої ери, хіба що після депортації херсонеситів в Ак-Які залишилися лише татари і ті греки, що прийняли іслам, не бажаючи полишати рідні місця (такого люду тоді у Криму було чимало...).
Цікаво, що Російська православна Церква прямо наголошує: Севастополь є прямим спадкоємцем Херсонесу. І веде мову про "тисячі років" міста, де хрестився рівноапостольний князь Володимир (сам бачив відповідний білборд у Севастополі). Отож справді цирк...
Але добре було б, якби цирком усе й обійшлося. Насправді маємо дещо куди більш небезпечне і знакове, а саме – банальне рейдерство (це щонайменше) чи спробу антидержавного заколоту (це по-максимуму). Адже місцева влада за підтримки активних діячів Партії регіонів демонстративно відмовилася виконувати закони Української держави, не зваживши на рішення суду.
Ба більше: за інформацією з компетентних джерел, пан Саратов удався до прямого обману віце-прем'єра Івана Васюника, який був присутній на урочистостях з нагоди химеричного 225-ліття міста, пообіцявши, що пам'ятник Єкатерині вони відкривати не будуть – і негайно відкривши його одразу після від'їзду Васюника.
А на додачу маємо пряме залучення до конфлікту навколо пам'ятника політичних сил з іноземних держав та незаконних парамілітарних формувань (адже є інформація, що серед козаків, що охороняли й охороняють пам'ятник, наявні громадяни РФ).
Ясна річ, що ніхто – ані президент, ані прем'єр, ані місцева державна адміністрація – не наважаться діяти, так як належить: розігнати "козаків", демонтувати монумент, зрештою, заблокувати діяльність міської ради (хоча б на тій підставі, що десятки тисяч виборців Севастополя – це люди, які всупереч Конституції мають одразу два паспорти, український і російський).
Але наші "вожді" та владні інституції зайняті не захистом національних інтересів, а нескінченною боротьбою одне з одним, аж курява стоїть. Ба більше: думаю, ніхто з очільників країни й не зрозуміє того, що події у Севастополі наочно засвідчили: вертикаль державної влади (як виконавчої, так і судової) в Україні – не в останню чергу внаслідок її радісної руйнації всіма цими очільникам особами – вже відсутня, вона не діє, отже...
Отже, слід чекати на куди більш небезпечні дії певних сил "на місцях", особливо у Криму та Севастополі, ніж відкриття пам'ятника "сучій ****і". Тим більше, що віце-прем'єр РФ Сергій Іванов під час урочистостей у Севастополі прямо заявив, що це "наше місто", що "з моменту заснування, його доля нерозривно пов'язана з Російською імперією, Радянським Союзом, усіма жителями, які населяли величезну країну", що "92% жителів Севастополя – наші співвітчизники".
Відверто, чи не так? Тому – як то кажуть, "далі буде", особливо за чинної ситуації у верхах української влади.
Але, попри все, дещо таки змушує реготати, підкреслюючи безмежність *****изму ініціаторів всього цього рейваху, – це те, що пам'ятник Єкатерині ІІ у Севастополі встановлений на вулиці Леніна...
Сергій Грабовський,кандидат філософських наук,**** Асоціації українських письменників Посилання видалено
У тодішніх "курантах", як звалися в Росії газети, можна було прочитати численні оголошення щодо продажу кріпосних душ, чи сім'ями, а чи вроздріб. Знущання власників із своїх селян, аж до вбивств, були нормою – так само, як і хабарництво численних фаворитів "матінки-государині" та розкрадання казенного майна.
Зрештою, саме Єкатерина ІІ жорстоко розправилася з першими російськими дисидентами Новиковим та Радищевим і саме за її наказом 1778 року з Криму, окупованого російською армією, до Північного Приазов’я були силоміць депортовані 40 тисяч вірмен, греків та болгар.
Але сучасні "пушкінолюби", які просто-таки наввипередки кричать про те, що кляті ****и не люблять "сонце російської поезії", воліють про це не згадувати, - бо ж Єкатерина ІІ завоювала для імперії Причорномор'я та заснувала там майже всі великі міста, отже, її ім'я – це символ історичних прав Великої Росії на ці землі, що сьогодні входять до складу України.
Щодо завоювання – це майже правда (насправді не Єкатерина, сидячи у Петербурзі завойовувала ці землі, а солдати й генерали імперії, у тому числі й чимало українських козаків на чолі зі своїми полковниками). А стосовно заснування міст та принесення цивілізації – так це відверта брехня, і нинішня суєта навколо "матінки-государині" справді тягне на погану клоунаду.
Ну, як могла Єкатерина ІІ "заснувати" Одесу, коли це місто під різними іменами (Хачибей-Коцюбеєве-Качибей-Хаджибей) існувало з початку XV століття, входячи до складу різних держав, нарешті, 1789 року було взяте військом Російської імперії (за участю чорноморських козаків), 1793 року перебудоване і 1795 року вкотре вже перейменоване – цього разу на Одесу?
Як на мене, це симптом дуже тяжкої соціально-психологічної хвороби – коли в усьому світі городяни відстежують і цінують давню історію своїх міст, які, звісно, впродовж цієї історії нерідко змінюють як назви, так й етнічний склад населення, а значне число одеситів знати не хоче, коли насправді засноване їхнє місто.
В чому причина? В тому, що тоді доведеться віддавати належне "чужинцям" – родоначальнику дигнастії Ґіреїв хану Хаджі-Ґірею та литовському магнату Коцубу Якушинському, а не "іконній росіянці" Софії Фредериці Ангальт-Цербській?
Чи в тяжкому садомазохізмі, який 1933 року спонукав до створення у Німеччині організації "Євреї-фронтовики за Адольфа Гітлера", а 2007 року подвигнув мера Одеси Едуарда Гурвіца поставити монумент авторці "смуги осілості" й цілого ряду антисемітських актів, скажімо, так званого "подвійного податку"?
Ще раз повторюся – одеська історія з пам'ятником гідна психіатричної та психоаналітичної експертизи і скидається на погану циркову виставу.
Севастопольська історія теж має присмак цирку. Якщо його засновниця – Єкатерина ІІ, то якого дідька зараз відзначається 225-ліття міста, адже її рескрипт про заснування міста виданий 1784 року? А якщо дата застування міста – 14 червня 1783 року, то й шануйте його реального засновника (точніше, перезасновника, але про це далі) – адмірала Томаса (або ж, за русифікованим варіантом, Фому Фомича) Маккензі (Мекензі).
Тим більше, що цей факт сто років тому не викликав заперечень. Скажімо, у Військовій енциклопедії (СПб, 1914) написано: "Мекензи Фома Фомич (Томас) – основатель г. Севастополя…".
А у нотатках учасника подій, майбутнього адмірала Дмитра Сенявіна сказано: "Назначив места под строения, доставив туда надобное количество всякого рода вещей и материалов, адмирал 3-го числа июня месяца адмирал [Маккензи] заложил четыре здания. Первое – часовню во имя Николая чудотворца…
Другое – дом для себя, третье – пристань очень хорошую против дома своего, четвертое – кузницу в адмиралтействе. Здания эти все каменные, приведены к концу весьма скоро и почти невероятно. Часовня освящена 6-го августа, кузница была готова в 3 недели, пристань сделана с небольшим в месяц, а в дом перешел адмирал и дал бал на новоселие 1-го ноября. Вот откуда начало города Севастополя".
Але навіщо "патріотам міста російської слави" реальна російська історія? У них своя історія і своя логіка – спершу місто побудували (бо ж будувалося тоді і чимало хатин для матросів та офіцерів), а потім – заснували.
Чи, може, вся сіль у тому, що Маккензі назвав місто Ахтіаром, а Єкатерина ІІ – Севастополем? Так через 13 років його знову перейменували на Ахтіар, і знову на Севастополь – 1826 року. Але ж ніхто не каже, що в період з 1797 по 1826 роки Севастополя не існувало, чи не так?
Ба більше: насправді місто 1783 року було не засноване, а перезасноване. Адже будувати його адмірал Маккензі почав на місці татарського (на той час) селища Ак-Яр, в кількох кілометрах від покинутого давньогрецького міста Херсонес.
Ахтіар споруджувався так швидко тому, що солдати і матроси брали каміння з будинків та фортечних стін Херсонесу, який на той час непогано зберігся. Британський мандрівник професор Кларк у книзі "Travels in various countries of Europe" (1817 рік) писав, що вціліли навіть двері у будинках міста.
Браві російські вояки висаджували у повітря древні споруди, щоб мати будівельний матеріал. Тому нині ті будинки, які збереглися у місті з періоду перед Кримською війною, стоять на херсонеському камінні або цілком побудовані з нього. Іншими словами, з Херсонесу будували Ахтіар.
А от щодо херсонеситів, то тут узагалі цікава історія. Греків, які жили в Ак-Ярі й інших селищах поблизу, як і всіх кримських греків, 1778 року депортував до Північного Приазов'я майбутній генералісимус, тоді ще генерал Суворов. Серед селищ, заснованих цими переселенцями, є й Херсонес.
Це означає, що селище засноване саме херсонеситами, бо на Приазов'ї греки називали нові поселення іменами рідних місць. Отож поселення на місці сьогоднішнього Севастополя існували безперервно з V століття до нашої ери, хіба що після депортації херсонеситів в Ак-Які залишилися лише татари і ті греки, що прийняли іслам, не бажаючи полишати рідні місця (такого люду тоді у Криму було чимало...).
Цікаво, що Російська православна Церква прямо наголошує: Севастополь є прямим спадкоємцем Херсонесу. І веде мову про "тисячі років" міста, де хрестився рівноапостольний князь Володимир (сам бачив відповідний білборд у Севастополі). Отож справді цирк...
Але добре було б, якби цирком усе й обійшлося. Насправді маємо дещо куди більш небезпечне і знакове, а саме – банальне рейдерство (це щонайменше) чи спробу антидержавного заколоту (це по-максимуму). Адже місцева влада за підтримки активних діячів Партії регіонів демонстративно відмовилася виконувати закони Української держави, не зваживши на рішення суду.
Ба більше: за інформацією з компетентних джерел, пан Саратов удався до прямого обману віце-прем'єра Івана Васюника, який був присутній на урочистостях з нагоди химеричного 225-ліття міста, пообіцявши, що пам'ятник Єкатерині вони відкривати не будуть – і негайно відкривши його одразу після від'їзду Васюника.
А на додачу маємо пряме залучення до конфлікту навколо пам'ятника політичних сил з іноземних держав та незаконних парамілітарних формувань (адже є інформація, що серед козаків, що охороняли й охороняють пам'ятник, наявні громадяни РФ).
Ясна річ, що ніхто – ані президент, ані прем'єр, ані місцева державна адміністрація – не наважаться діяти, так як належить: розігнати "козаків", демонтувати монумент, зрештою, заблокувати діяльність міської ради (хоча б на тій підставі, що десятки тисяч виборців Севастополя – це люди, які всупереч Конституції мають одразу два паспорти, український і російський).
Але наші "вожді" та владні інституції зайняті не захистом національних інтересів, а нескінченною боротьбою одне з одним, аж курява стоїть. Ба більше: думаю, ніхто з очільників країни й не зрозуміє того, що події у Севастополі наочно засвідчили: вертикаль державної влади (як виконавчої, так і судової) в Україні – не в останню чергу внаслідок її радісної руйнації всіма цими очільникам особами – вже відсутня, вона не діє, отже...
Отже, слід чекати на куди більш небезпечні дії певних сил "на місцях", особливо у Криму та Севастополі, ніж відкриття пам'ятника "сучій ****і". Тим більше, що віце-прем'єр РФ Сергій Іванов під час урочистостей у Севастополі прямо заявив, що це "наше місто", що "з моменту заснування, його доля нерозривно пов'язана з Російською імперією, Радянським Союзом, усіма жителями, які населяли величезну країну", що "92% жителів Севастополя – наші співвітчизники".
Відверто, чи не так? Тому – як то кажуть, "далі буде", особливо за чинної ситуації у верхах української влади.
Але, попри все, дещо таки змушує реготати, підкреслюючи безмежність *****изму ініціаторів всього цього рейваху, – це те, що пам'ятник Єкатерині ІІ у Севастополі встановлений на вулиці Леніна...
Сергій Грабовський,кандидат філософських наук,**** Асоціації українських письменників Посилання видалено
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.12.2007
Повідом.: 1360
Реєстрація: 22.12.2007
Повідом.: 1360
Ты врёшь
Основными производителями подсолнечника в России являются три федеральных округа - Южный, Приволжский и Центральный. Наиболее благоприятны для выращивания подсолнечника климатические и почвенные условия в Краснодарском, Ставропольском краях и Ростовской области. Несколько хуже условия для производства семян подсолнечника в Среднерусской лесостепной зоне, охватывающей Центральное Черноземье и прилегающие к нему менее засушливые регионы Поволжья - Пензенская, Ульяновская и Самарская области. Здесь земли очень плодородны и при благоприятных погодных условиях, использовании современной техники и соблюдении соответствующих агротехнологий выращивание подсолнечника очень выгодное занятие. Сейчас разрабатываются многочисленные проекты по строительству новых заводов в Краснодаре, Ростове, Воронеже, Волгограде и т. д. На данный момент уже сейчас в России имеются мощности для переработки 9 млн тонн маслосемян, а перерабатывается только 7,5 млн тонн различных мас лосемян, т. е. загрузка мощностей в пределах всего 80%. Неполная загрузка мощностей заводов говорит о недостатке сырья и о необходимости выращивания как можно большего количества семян подсолнечника.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Ты врёшь
Основными производителями подсолнечника в России являются три федеральных округа - Южный, Приволжский и Центральный. Наиболее благоприятны для выращивания подсолнечника климатические и почвенные условия в Краснодарском, Ставропольском краях и Ростовской области. Несколько хуже условия для производства семян подсолнечника в Среднерусской лесостепной зоне, охватывающей Центральное Черноземье и прилегающие к нему менее засушливые регионы Поволжья - Пензенская, Ульяновская и Самарская области. Здесь земли очень плодородны и при благоприятных погодных условиях, использовании современной техники и соблюдении соответствующих агротехнологий выращивание подсолнечника очень выгодное занятие. Сейчас разрабатываются многочисленные проекты по строительству новых заводов в Краснодаре, Ростове, Воронеже, Волгограде и т. д. На данный момент уже сейчас в России имеются мощности для переработки 9 млн тонн маслосемян, а перерабатывается только 7,5 млн тонн различных мас лосемян, т. е. загрузка мощностей в пределах всего 80%. Неполная загрузка мощностей заводов говорит о недостатке сырья и о необходимости выращивания как можно большего количества семян подсолнечника.
Ну да,ну да - когда я был в гостях у брата,в КомиССР,давно это было, нигде нельзя было купить семок ,кроме как у приезжавших с Украины торговцев. Шо- ближе никого не нашлось?И цены были- упасть и не встать,раз в десять больше чем в Украине.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 21036
От это-точно святое! Все знают шо: подсолнечник,пшеницу,колесо,лошадей изобрели на неньцi.Где то 140 тыс.лет назад.