19 серпня, напередодні Дня Незалежності, в українських кінотеатрах стартує проєкт «Нове українське кіно». На великих екранах продемонструють добірку українських фестивальних хітів і фільмів-подій, створених у незалежній Україні.
До програми «Нового українського кіно» увійшли сім стрічок, визнаних закордоном і на батьківщині:
Зі стрічки «Плем’я» (2014) Мирослава Слабошпицького розпочалася історія визнання українського кіно на великих міжнародних фестивалях. Картина здобула одразу три з чотирьох можливих нагород «Тижня критики» Каннського кінофестивалю 2014, включно з Ґран-прі. Кримінальна драма, знята мовою жестів, розповідає про молодого хлопця, який потрапляє в спеціалізований інтернат для тінейджерів з проблемами слуху. Хлопець намагається зайняти своє місце в ієрархії школи, де побутує кримінальна організація «Плем'я», і бере участь в кількох пограбуваннях. Та коли він зустрічає своє кохання, йому доводиться порушити неписані закони спільноти.
Призер Каннського кінофестивалю і претендент від України на «Оскар» 2018 року фільм «Донбас» (2018) Сергія Лозниці – це тринадцять коротких сюжетів, які показують панораму життя на окупованих територіях, від трагедії до комічного фарсу. Тут «зелені чоловічки» не можуть пригадати назви свого «рідного містечка, тут поруч». Тут німецького журналіста на блок-посту зустрічають криком «******а зловили!». Тут святкують весілля та влаштовують вуличні розправи, експропріюють на благо «республік» машини та гроші, живуть у підвалах, рятуючись від обстрілів. Фільм Сергія Лозниці шукає відповідь на питання: де в цьому калейдоскопі проходить грань між правдою і вигадкою?
Фільм «Додому» (2019) Нарімана Алієва – учасник Канн, володар Ґран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю та претендент від України на «Оскар» 2019 року. Стрічка розповідає про кримського татарина Мустафу, в якого помирає первісток. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, аби повернути молодшого сина додому, а старшого поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями.
Комедія Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» (2019), окрім здобуття призів кінофестивалів у Карлових Варах і Одесі, стала також справжнім глядацьким хітом, протримавшись у прокаті сім тижнів, а також пройшовши повторний прокат. Стрічка розповідає про молодого звукорежисера Вадима, який, зазнавши безліч невдач в роботі та особистому житті, отримує шанс розпочати все спочатку за кордоном. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити «незручну Україну» та вирушити в «привабливу Канаду». Подалі від проблем. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється мама Вадима.
У 2020 році претендентом на «Оскар» від України стала антиутопічна драма «Атлантида» (2019) Валентина Васяновича – призер Венеційського кінофестивалю. Події фільму розгортаються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Окупований Донбас знову у складі України, але його території визнані непридатними для проживання. Попри пустку і безвихідь, на тлі спустошення зароджується нове кохання.
Документальний фільм Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) став призером американського кінофестивалю «Санденс», а також переможцем національного та міжнародного конкурсів Docudays UA. Картина розповідає про сім’ю, яка живе в «червоній зоні» Донбасу, де воєнні дії тривають вже шостий рік. Мама й діти мають різні захоплення, грають на різних музичних інструментах і навіть знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
Анімаційний фільм «Віктор_Робот» (2020) Анатолія Лавренішина – володар Призу глядацьких симпатій Одеського міжнародного кінофестивалю, найкращий анімаційний фільм 2020 року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо» та хіт Чілдрен Кінофесту. Сюжет розгортається у далекому майбутньому. Штучна зірка, що має забезпечувати енергією планети навколо себе, ламається. Єдиний, хто може її полагодити – дідусь маленької Віки, який і створив це світило. Однак він зникає за загадкових обставин. У стрічці звучать хітові саундтреки у виконанні Dakh Daughters, Антона Слєпакова («Вагоновожаті»), Мар’яни Головко та Марка Галаневича («ДахаБраха»). Композитор стрічки – Антон Байбаков.
