Ердоган, давши сознатєльний приказ збити мирний російський бомбардіровщик отлічно знав, шо робить. І він прекрасно осознавав, шо має діло з ядерною державою. Но не іспугався, бо понімає, шо ето всьо блєф. І знає (а возможно нутром чуствує), шо ***ло обичний гопнік, якого сразу і без длінних разговоров нада бить в п’ятак. Взяв і вдарив.
А шо ***ло? Яка буде його реакція? Дід думає, шо ***ло проглотить. Подержить трохи в роті, скорчивши смішну гримасу, і проглотить. Нічого він туркам существенного зробити не може, бо турки і самі нівроку, та ще й подписка в них неслаба – ціле НАТО з Америкой во главе. Ведь збивши бомбардіровщик Ердоган позаботився, шоб срочно собрать свою банду на екстренну сходку. То як оперативно злетілися на стрелку НАТОвські ястреби, і те як вони однозначно підтвердили свою нєзиблєму подписку Туреччині, проізвело на Кремль гнітюче враження.
Но на ***ла тепер обращені запитальні погляди ватніков. Которим нада шось казать, бо дєржавноє велічіє і всьо такоє… Канєшно, тепер кремльовські агітатори будуть впарювать туфту про сімметричний ответ Турции у виді отказа прийнять Ердогана в Санкт-Петєрбурге, а возможно і заморозку Терецкого потока преподнесуть у виді болєзнєнной пощочини султану. Но це такий дєцкий лепет, шо і говорить нема про шо. Тому Кремль наверняка витягне з трусів замусолену карту про ядерний пепел і всьо такоє прочеє. Як далеко ***ло зайде блєфуя ядєрним оружієм ми побачим, но думаю, шо доб’ється цим лише усілєнія решітєльності мірового сообщества отобрать те оружіє в Росії полностью і насовсєм. А для цього создать подходящі предпосилки, нєпременним условієм яких є крах путінського режиму.
