О.
Йому було 50+, до мобілізації працював на Укрзалізниці. Порядний, вихований дядько. Вірив що війна закінчиться влітку, і ми всі роз'їдемося по домах. БЗВП проходив суто формально. У нього була зайва вага, хворі суглоби. Бігати, повзати, стрибати в повному екіпі - це для нього було нереально. Навіть не знаю чи на стрільбах він був. І такмед не опанував..
В нашому взводі О. дали посаду водія, але він, нажаль, почав сильно зловживати алкоголем. Тому його перевели до резервної роти. Це було ще у квітні, на полігоні.
Потім, казали, він опинився серед танкістів. Хз як там і що було далі, але в середині літа О. вже потрапив в піхоту.
Загинув під час артобстрілу. Снаряд влучив в окоп. Двох його побратимів вбило одразу, а О. відірвало ногу. Кажуть, він намагався накласти собі турнікет, але марно - помер від втрати крові.