Від вчителя початкових класів до вибухотехніка — півкроку.
Від вчительки української мови до сапера — один крок.
Хвиля «мінувань» накрила українські школи. Швидко вивести дітей, викликати поліцію, посилити охорону, видати накази з чіткими вказівками ⏤ це ви і у фільмах подивитесь.
В українських реаліях є чиновник, який видає наказ або рекомендацію для директорів. І згідно цих рекомендацій зараз відбувається наступне:
«Шо вони зроблять ті ваші міньори? У нас охоронець гляньте який здоровий на вахті. Повз нього навіть таракани бояться повзати, а ви міньори».
«Нам в департаменті сказали реагувати на свій розсуд. Ми вже тричі закривались, а ніяких вибухів не було. Чого переживать? Значить нічого не буде».
Але золото в цій номінації однозначно бере криворізький департамент освіти.
«Ой, та хулі там тої вибухотехніки?!» — певно подумала очільниця криворізького департаменту освіти і вирішила всі заходи безпеки перекласти на вчителів.
І видала наказ: «... закріпити за ними службові приміщення, приміщення загального користування, прилеглі території тощо; (...) організувати щоденний огляд (на початку і в кінці робочого дня) службових приміщень (...) та оперативний огляд (у разі отримання повідомлень про «замінування») на предмет безпеки (відсутності загрожуючих факторів для життя і здоров’я) зі складанням відповідного акту».
Це пряма і точна цитата з документу.
Якщо ви тонете у цьому морі канцеляриту, то я вам перекладу. Оті всі слова вище, говорять про те, що дирекція школі, має поділити територію школи і прилеглі території між педагогами і змусити їх проводити щоденні огляди та огляди у разі повідомлення про замінування закріплених територій на предмет безпеки. Тобто вчителі якось (мабуть на глазік) мають оглядати території і шукати там «небезпечні предмети» та ще й складати акт.
— Марія Дмитрівна, від нині ви не просто вчителька музики, а вибухотехнік широкого профілю.
— Григорій Дмитрович, ви тепер не тільки вчитель історії, волею даною мені нарікаю вас сапером.
Я собі цей абсурд бачу саме так. Інакше мені складно пояснити і це рішення і цей наказ. Іноді я ще думаю, що десь у таємній школі місцевих управлінців та чиновників, є таємний підручник, який, мов аксіому, подає використання вчителів за будь-якої кризи міського управління.
У будь-яку діру — нехай вчителі. Прибирати парки з наркопритонами — вчителі. Гребти лісопосадки — вчителі і школярі? Збирати підписи — вчителі! Проводити опитування — вчителі. На мітинги — вчителі. На вибори — вчителі. І все в добровільно-примусовому порядку.
Вчителі не можуть визначати «підозрілі предмети», а тим паче, щось із ними робити, та складати акти. Ви тільки уявіть собі — вчителька фізкультури Антоніна Павлівна знаходить чорну торбу (у подібних півшколи форму носить) і махає нею над головою з криком «Хто форму знов забув?» і цим самим здіймає в повітря свою школу, або вчителька початкових класів буде на кожен знайдений ланчбокс після обіду складати акт і викликати саперів.
Цей наказ очільниці криворізького департаменту проіснував лише кілька днів. Уявляю з якими емоціями і лексичними зворотами його читали сьогодні представники СБУ і МВС. Але тут виключно казус того, хто попався.
У інших школах немає подібних наказів, але є «усні розпорядження», які типу зобов’язують педагогів оглядати приміщення та території перед уроками і після повідомлень про замінування. Це дуже небезпечна гра. Вкрай небезпечна гра місцевої влади. У разі чого, винними потім зроблять педагогів.
Я закликаю всіх вчителів не приймати на себе жодних не властивих вам повноважень, нічого, окрім того що написано у ваших посадових інструкціях, ви не повинні робити, як би того не вимагала місцева влада. Якщо вас примушують — вимагайте надати копію наказу, якщо є копія наказу з номером, підписом і печаткою, у якому пишуть, що ви тепер за вибухотехніків і саперів — зазначте, що цей наказ незаконний і звертайтеся з ним на гарячу лінію МВС (МОН навіть не раджу, там уже глухо, мов у танку), до освітнього омбудсмена та в суд. Ціна таким наказам, ціна таким рішенням місцевої влади занадто висока.
Я застерігаю представників влади від перекладання відповідальності за заходи безпеки на вчителів. Це не їхній клопіт, а ваш. Ви обрали для себе цю роботу і ці посади, тож виконуйте гідно свої обов’язки, а не намагайтеся видертися на спини педагогам. Проведіть ефективні навчання для педагогів, навчіть їх діяти в таких обставинах, проведіть навчання серед учнів, розробляйте заходи безпеки і протоколи, але не перетворюйте вчителів на саперів. Вони несуть відповідальність за кожного свого учня, не вішайте на них іще й це.
Епідемія мінувань у закладах освіти — це типова інформаційно-психологічна спецоперація росіян. Вони відпрацьовують її завжди і скрізь, навіть із своїми громадянами. І нам важливо вистояти в ній, не впадаючи в паніку і не втративши здорового глузду. Кожен такий наказ, кожне подібне рішення — грає на руку ворогові. Ми ж повинні встояти. Ми вміємо і будемо чинити опір кожен у межах своїх повноважень, кожен на своєму місці.
Татуся Бо, **** Політради Демократчної Сокири
