Наталія Кириченко
14 год
Всім закоханим в совок та шанувальникам здохлого совка.
От мені подобається, коли викладуть в мережу фотографію кефіру в скляній пляшці, або пляшку водяри з пробкою « чебурашка » і млосно так припишуть внизу « а пам'ятаєш ?... ».
Та я прекрасно це пам'ятаю !
А от багато чого от не пам'ятаю, хоч вбий мене.
Помідорів свіжих взимку не пам'ятаю. Балика, сирокопченої ковбаси, ікри, осетрини, лососів не пам'ятаю, хоч вбий, не пам'ятаю. Приховують бархани моєї пам'яті інформацію про американські джинси, пристойне взуття, адекватну побутову хіміію, зубну пасту, нетоксичні дезодоранти, одеколони, які не викликають головний біль (навіть якщо його не пити), засоби від тарганів ...
А самих тарганів то пам'ятаю я прекрасно. А пам'ятаєш ? Звичайно ! Незліченні орди рудих тарганів входили в продуктовий кошик радянської людини і поїдали те небагате, що там було.
Щоб тарганів вивести треба було зварити яйце, картопляне лушпиння, все це змішати з борною кислотою, накатати кульки та розкидати по кухні. Таргани це жерли і раділи ...
А пам'ятаєш ? Батарейки пальчикові ... Елемент живлення ... У Попасній був магазин електроніки. У ньому продавали барабан, дві балалайки, зламаний фен і іноді, раз-два на рік, магнітофон «Томь-305». Батарейки продавали частіше, разів зо три за рік. А мій радянськи плейер «Вега» (А пам'ятаєш ?) жер їх чотири штуки за 2 години. Доводилося купувати батарейки дрібним оптом та зберігати їх в холодильнику. А холодильник пам'ятаєш ? Дніпро або Донбас. Надійний, як танк. І такий же по звуку мотору. Він взагалі був дуже схожий на танк, і лобовою бронею і обтічним корпусом. Я завжди чекав, коли звідти вилізе веселий замурзаний танкіст із залишками наших сосисок в будьонівськіх вусах та дзвінко запитає: «на Берлін куди ?»
А сам Берлін пам'ятаєш ? Не пам'ятаєш ? От і я теж ... Бердянськ пам'ятаю, смутно Сочі пам'ятаю... А Берлін не пам'ятаю, і Варшаву, і Прагу і Лондон, і Париж зовсім не пам'ятаю ...
Тільки по зведеннях політінформації. У Парижі знову страйк робітників. А страйки робітників у нас пам'ятаєш ? Не було ... Не тому що все було краще ніж у Парижі, а тому що страшно страйкувати. А радіо пам'ятаєш ? В ефірі піонерська зорька ... Це з розетки ... І Голос Америки по коротких хвилях ... За це слухання можна було і сісти .... За те, що ти слухаєш радіо іншої країни ...
А за те, що в тебе волосся на 20 сантиметрів довше або навпаки віскі поголені - батьків до школи, громадський осуд, з піонерів виключать ... «Не з'явився на суботник. Зрадив клас ! ».
А пам'ятаєш ? Великі дурні будівництва століття, річки в зад текти, єдиний голодний патріотизм, і всі повинні бути однаковими, пам'ятаєш ? В ідеалі - у військовій формі, бажано, щоб всі в казармі, старі й діти підносять снаряди, жінки, пардон, баби народжують нових захисників вітчизни, які завтра підуть у наступ. Захисники вітчизни завжди ходять тільки в наступ, як це не парадоксально. Вони захищають нас в Анголі, в Ефіопії, в Афганістані. Страшно подумати, щоб було з Харковом або Дергачами, якби захисники вітчизни не гинули на гірських серпантинах Афгану ...
Ти пам'ятаєш ? А мені дуже хочеться все це забути ...
Пять баллов! 
