Солдату

[Niksonena]

Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють
Але війна торкнулася душі…

Чому пишу Тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла, у віршах думки,
В моїй країні сльози, біль і розпач
І так нестримно пишуться листи,

Ти зараз там, на Сході, захищаєш
Свою країну на передовій…
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та ти ідеш вперед, у бій

Ти борешся за волю України,
За незалежність, за життя
І за майбутнє кожної людини,
А серед тих людей також і я

Ти тільки повернись, благаю, чуєш,
Ти не лети високо в небеса
Бо тут, на цій землі Тебе чекають
Батьки, дружина, діти… вся сім’я

І вся країна молиться за Тебе,
Щоб швидше повернувся Ти живим
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир.

Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
А може, прочитаєш у листі
Я дякую тобі, що захищаєш
Мою країну, дякую тобі!