Павлiк роздратовано пиздить Пєлагєю Нилiвну по мармизi, Пєлагєя пада довго i велично, як це i личить епiчнiй героїнi.
Пєлагєя.
Убив!
Хор пiонерiв.
Убив! Убив!
Пророк Микола.
Пiздєц!
Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплюється жахливим мороком з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу в цей час вихором проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто якiсь лярви. Натовп збивається вкупку, як безпорадне стадо, з жахом спостерiгаючи катаклiзми. Тiльки Пророк лишається незворушним. Спокiйно лягає вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж починає свiтитися синiм вогнем, i невидимою силою влiтає назад в храм. Дверi храма з грюкотом зачиняються, i з жахливим рипiнням ритуальна споруда робить поворота i на жовтих курячих ногах пиздує в болото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури за гамлєтським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Альонушка i пiонери. На сценi лишається тiльки Павлiк, який стоїть в античнiй позi над тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.
как и Женечка, ими не летаю давно. Нафиг, только машиной везде ездить, вот это я понимаю весчь.. 
