Та чого ж не можна. Можна довго тримати драматичну паузу й без салютів. Але штука в іншому.
У США, як би це комусь не муляло, є свої інтереси. Не “спільні цінності” на плакаті, а конкретні інтереси держави. І вони зовсім не зобов’язані співпадати ні з тим, шо уявля собі континентальна Європа, ні тим більше з отима розмитими “українськими інтересами”. Я ж не дарма їх у лапки беру. Хто трохи вміє складати два плюс two, той сам додумає, чом вони досі без чіткої формули.
Америка мислить категоріями своєї безпеки, своїх виборів, своїх бюджетів та й своїх ризиків. Якщо їй вигвдш обмежитися словами, санкціями чи демонстрацією м’язів без реального удару, то вона так і зробить. Бо для неї “рішуче й болюче” має сенс тільки тоді, коли це працює на її гру.
Й ніхто не підписувався автоматично бігти в атаку лише тому, шо комусь здається: ну раз вже заговорили, то тре стріляти. Нє. У великій політиці іноді найгучніша дія - то це саме контрольована пауза.
От такоє от...