Про Новий рік

[Tori]

Чомусь я завжди сумую перед Новим роком.
Начебто, й не маю сумувати, але.
В дитинстві у нас завжди була ялинка. Наша родина жила дуже скрутно, але ялинку нам батьки завжди ставили, на ранок першого січня ми там знаходили подарунки. Я довго вірила в Діда Мороза, але казка починалася раніше: отак починали показувати мультики про новий рік, казки теж, а там дива - Снігуронька, якісь блискучі гарні штуки, пригоди, потім по місту починали одна за одною з"являтися ялинки - прикрашені справжніми іграшками, а не те, що зараз...і в серці оселялася казка. І ми з Наталкою йшли до тих ялинок, збирали побиті іграшки, товкли їх на пил і цим блискучим казковим пилом посипали корони, які робили з паперу і обмазували клеєм. І густо посипані чарівним блискучим пилом, ті корони перетворювали нас на принцес.
Так що в дитинстві я буле принцесою досить довго.
А 31-го грудня тато ставив ялинку, і ми разом її прикрашали, а на ранок...божечки, на ранок під ялинкою ми знаходили подарунки!
І я собі уявляла, як чарівний Дід Мороз приходить до нашої хати й кладе нам ті іграшки й книжки. Як він тихо ступає, бо взутий у м"які такі чарівні валянки...
Та вже й великі ми були, а батьки все одно нам лишали подарунки під ялинкою - від Діда Мороза. І першого січня завжди був сюрприз.
А головне - було цікаво, що ж принесе новий рік, яке життя попереду.
Тепер все не так.
І чомусь не радує Новий Рік - бо приходить розуміння, що це просто дата в календарі, і чекати вже нема чого.
І подарунків під ялинку ніхто не принесе - батьки старенькі, і це вже щастя, що вони просто є.
І життя попереду вже нема.
А є війна, кінця якої не видно, і країна, токсична для своїх громадян.
І лиш котичок прекрасний.
А тому сиджу, дивлюся "Дванадцять місяців" - наче повертаюся в дитинство.
Всім вам здоров"я й щастя, камради.
А кацапам най хуй на лобі виросте, кожному.