Про генерала Петю, „афганця” Голубка, полковника Курдюка та службові хатинки

  • Автор теми Toropuga
  • Дата створення

Toropuga

T
Про генерала Петю, „афганця” Голубка, полковника Курдюка та службові хатинки

Корупція, за визначенням одного українського політолога, це те, в чому ми не беремо участі. За звітами деяких держустанов, в Україні просто-таки буяє боротьба з корупцією і сьогодні перебувають під слідством та притягнуті до відповідальності щонайменше 478 високопосадовців.



Але як наголошувалося на bezopasnost.org активне буяння української Феміди якось тишком-нишком обходить наших дорогеньких чиновників (у погонах і без) з Міністерства оборони. А даремно, адже в цьому відомстві у царині розподілу службового житла кояться речі не просто дивні, а навіть – безмірні.



Якось довелося автору цих рядків спілкуватися у режимі „of-records” з колишнім фахівцем військово-квартирних органів Збройних сил, а конкретно – Головного квартирно-експлуатаційного управління. Не бажаючи викривати свої анкетні дані, чиновник розповів про те, що справи тут зовсім кепські. Для Збройних сил будується дедалі менше житла (останні роки, практично, -нічого), а от розмір хабарів за безпроблемне отримання службової хатинки – зростає. Під великим секретом, чиновник повідав, що у гарнізоні Києва хабарні суми сягнули 20-ти, 40-ка та 60-ти тисяч звичайних американських долярів за отримання одно-, дво- та трикімнатної службової квартири відповідно.



Коли Ваш покірний слуга розповів про таке міноборонівське неподобство офіцерові запасу МВС, то дізнався, що „такого паскудства (щодо квартирно-службового хабарництва, — авт.) не має навіть у них”. За словами міліціонера (а ним був підполковник МВС), там відповідна „подяка” може вимірюватися „ну хіба що кількома тисячами доларів … а щоб … оце … кілька десятків тисяч … – ну то ж треба совість мати.”



Показовою рисою останніх років, на думку того ж таки лякливого „інформатора” з МО, є те, що за відсутності будівництва одні офіцери, нерідко, полковники з родинами, поневіряються на горищах, у підвалах, занедбаних дачах, у кращому разі, погано опалювальних санаторіях – і все, як то кажуть, на пташиних правах, проте – за грубі гроші; натомість, щоб надати службову хатинку якомусь „крутому перцю” у погонах, на Повітрофлотському, 6 можуть витратити таку кругленьку суму, якої вистачило б на придбання кількох квартир офіцерам, не обтяженим надмірною волохатістю. Мимоволі пригадуєш анекдот початків Незалежності: „У Збройних силах полковники діляться на „товариш полковник”, „просто полковник” та „ей, полковник”.



Про те, як при розподілі житла

запускають у небо „крокодила”



На можливість подібних ґешефтів вказує хоча б Службове розслідування, що його Військова служба правопорядку Збройних сил разом з фахівцями інших установ МО здійснила протягом березня – квітня 2010 року за наказом Міністра оборони Єжеля № 170 від 30.03.2010.



Ще у січні 2010-го у гарнізоні м. Києва відповідними структурами було здано й прийнято 101 квартиру по вулиці Бориспільській, 26-з. Наказом Начальника столичного гарнізону від 15.02.2010 № 5 половина з цих квартир, тобто 50 %, визнали службовими. Т.В.О. Міністра оборони Валерій Іващенко, саме той, що з приходом команди „міцних господарників” відчув буяння української Феміди, затвердив Список військовослужбовців-щасливчиків на отримання службового житла.



Для особливо зацікавлених, а такими у Києві, мабуть, є близько 8 000 безквартирних військовиків, повідомляємо, що 16.02.2010 пан Іващенко затвердив Список, яким надано квартири 46-ти військовикам та 2 працівникам ЗС України. Крім того, як йдеться у Службовому розслідуванні, квартиру № 160 було зарезервовано під рішення суду.



Втім, як насправді відбувався розподіл? І чого там тільки не коїлося? Все коїлося, одного не робилося. Абсолютно не виконувався закон. „Комісією з проведення службового розслідування … встановлено наявність суттєвих порушень:

•13-ти військовикам та 1 цивільному працівнику ЗС України було надано службові квартири на Бориспільській, 26-з. Та 11 з них вже мали службові квартири у Києві (двічі службова квартира не надається – авт.);
•2 військових та 1 цивільний мали приватне житло (особисто або хтось із членів родини);
•1 військовослужбовцю надано службове житло без погодження з Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС (за пропозицією Головного квартирно-експлуатаційного управління).”


Як бачимо, законність тут не ночувала, а чинним законодавством і не пахло. І таких порушень розкрито на 20-ти аркушах службового розслідування ВСП.



З перевищенням встановлених норм житлової площі, ощасливили 14 військовиків. Окремі з них на сім`ю з 3-х осіб отримали 3-кімнатні хатинки, а на родину з 2-х осіб – двокімнатні. Так би мовити, для зручності у лічбі.



Позаяк на всіх такої халяви забракло, були й нещасливці. Підполковнику С. Поліщуку, підполковнику А. Мирончику та майору С. Тарасюку на родини з 3-х осіб надали однокімнатні квартири. Ну просто як у відомому анекдоті.



Прапорщика питає солдат чи літають крокодили? Той обурено заперечує. Та солдат не здається й посилається на вищий авторитет:

•А от товариш генерал казав, що літають.
•Та ж то низенько-низенько, — не розгубився дотепний прапорюга.


Схоже, що у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних сил навчилися у сенсі законності запускати крокодилів у захмарні висоти.

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Корупція, за визначенням одного українського політолога, це те, в чому ми не беремо участі. За звітами деяких держустанов, в Україні просто-таки буяє боротьба з корупцією і сьогодні перебувають під слідством та притягнуті до відповідальності щонайменше 478 високопосадовців.
открытие? Да это блин, старая истина!
 
Назад
Зверху Знизу