«Приділяв мені весь свій час»: син загиблого у Харкові рятувальника розповів про батька

[MediaPort]

«Приділяв мені весь свій час»: син загиблого у Харкові рятувальника розповів про батька

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі

Харків'янин Володимир Логінов продовжує працювати рятувальником після загибелі батька, життя якого та ще двох його колег 4 квітня 2024 року забрав російський удар «шахедів». Спогадами про батька Владислава Логінова, з яким разом працював рятувальником, Володимир поділився з медіапроєктом 360° of War.

«Я перебував за поворотом, десь метрів за 100, ми гасили приватну будівлю. Ми почули сигнал повітряної небезпеки та всі перебували в укритті. Бачите, на дорозі квадрат чорний, залатаний, це місце прильоту. Тут стояла автівка, в кінці пішохідної зебри стояла задня вісь автомобіля, під нею лежав батько. На дереві — наслідки влучання уламків, залишки автіки залишили цивільні. Це залишки цистерни», — показав Володимир Логінов на місці удару.

Владислав Логінов виховував у сині любов до спорту. 12 років Володимир займався водним поло.

«Батько увесь свій вільний час приділяв мені, моєму розвитку. Вчив на роликах кататись, на велосипеді. Я майстра спорту отримав [плавання]. На цей спорт мене теж батько віддав, тому що він прийняв рішення, в мене дідусь займався водним поло, мій дядько займався водним поло. Як зараз пам'ятаю, кожні вихідні дні в нас були відкриті тренування, коли батьки могли прийти і посидіти на трибунах басейну, подивитися, як ми займаємось. Батько жодного тренування не пропустив», — згадує Владислав.

Володимир влаштувався на роботу рятувальником після сина.

«Ми працювали в різних караулах і в різних пожежних частинах, але ці пожежні частини поруч, райони виїзду цих частин теж поруч. І неодноразово було потрібно моїй частині додаткові сили та засоби або його частині, ми друг дружку викликали на допомогу. І зустрічались на пожежах. Це було досить приємно, коли на пожежу приїжджає твоя близька людина, ти відчуваєш цю підтримку», — каже Владислав Логінов.

На могилі Володимира Логінова син згадує, як після кожного чергування зустрічався з батьком, обговорював роботу.

«Хто що робив, що бачив, якісь новини, ще щось. Це був ритуал: після чергування п'ємо каву зранку. Він завжди допомагав мені в будь-яких моїх починаннях. І завжди казав мені, що навіть якщо ти не правий, я все одно на твоїй стороні... Я пишався ним, він пишався мною», — говорить Владислав.

Рятувальник каже, колектив підтримує його: «Дружність, колектив, ми як родина».

Читайте також:

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі