"Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитиний,
Прапор України! Рідний, заповітний!"
Жовто-блакитне розташування кольорів цілком відповідає геральдичній науці. Про це, зокрема, йдеться в чисельних працях Миколи Битинського.
"Деякі “історики” наполегливо продовжують стверджувати, що “перевертати прапор України – це провокація або неуцтво.
Для того, щоб розібратись в наведених питаннях виникла ідея систематизувати всі доступні історичні світлини, документи та свідчення що стосується жовто-блакитного прапора.
Публікація не має на меті пропагування націоналізму, нацизму (екологічного чи не екологічного).
Тому будь-які згадки та використання символіки, пов’язаної з цими явищами, слід розглядати виключно в аспекті історичної ретроспективи.
Кожна публікація має посилання на джерело, де було знайдено оригінальні фотоматеріали.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
“З XVIII ст. полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького стали виготовляти переважно з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. Традицію використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те, що ще напередодні Великої вітчизняної війни в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих барв. На одному з прапорів був зображений архістратиг Михайло, одягнутий у золоту кирею і блакитні штани. Також знамено «1774 року февраля 28 створене коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського» представляло собою продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому були вишиті яскраві золоті герби”.
"На картині Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” ліворуч ми бачимо жовто-блакитний прапор.
Відносно цього полотна як історичного підтвердженого факту є кілька зауважень.
Дехто сумнівається, що прапори передані правдиво і, можливо, їх зображення диктувалось виключно фантазією митця.
Цитата: “Крім відомих істориків та мистецтвознавців, картину ретельно “облизав” (вираз Рєпіна) видатний російський філолог, знавець давніх пам’яток культури України Федір Євгенович Корш (1843-1915). Він подав на ім’я царя своє “всеподданейшее заключение”: “Ваше Величество…, знамена козацкие, изображенные художником Репиным на его картине, не содержат по своєму цветовому набору никаких иностранных веяний, а отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще во Бремена Великих князей киевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы… Сказанному имеется предостаточно письменних подтверждений в отечественных и иностранных сугубо исторических источниках, а равно — в ряде предметов материального искусства тех древних Времен“.
