Договора с банком увы нет, как Вы угадали, это был "Приват", а кредит назывался "SMS", короче, дали маленький чек в магазине, так же я маленький чек подписала и оставила у них (кстати магазин этот давно не работает). Соответственно, этот чек уже через месяца 3 как стёрся (чек как в магазинах за покупки. ничем не подкрепле, только на словах мне все объяснили), поэтому я даже не помню что там.
!Викуля! - Так что? Оказывается договора на кредит вообще не было? Какой то сраный чек? - (именно сраный а не странный)
Так извините, тогда на каком основании такая огромная пеня начислена?
перед судом написать письмо в "Приатбанк с требованием прислать копию договора согласно закона "О зверненнях громядян" выждать срок 45 суток, если нет ответа подавай на "Прихватбанк" в суд срочно т.к. тебе начисляют огромные суммы каждый день.
ОБРАЗЕЦ
До __________ районного суду м. ________
__________________________________________(адреса суду)
Позивач: _____________________________ (П.І.П.)
______________________(індекс, адреса)
___________________________(телефон)
Відповідач: ______________________(найменування)
______________________(індекс, адреса)
___________________________(телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про зобов’язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди
«__» _________ 2009 я звернулася до Відповідача з заявою, в якій просила _____________________________________________________________________________. Заява зареєстрована за вх. № ___ від _______ (або направлена на адресу Відповідача рекомендованим листом, що підтверджується касовим чеком №___ від ___).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон) звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Згідно зі ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, Відповідач зобов’язаний був у термін не більше одного місяця розглянути мою заяву та обов’язково надати мені письмову відповідь із викладенням результатів, зокрема, мотивів відмови у її задоволенні. Враховуючи, що до цього часу письмової відповіді на свою заяву від _____ року я не отримала, так само як будь-якого повідомлення про продовження терміну розгляду звернення, вважаю, що діями посадових осіб Відповідача грубо порушено норми Закону та моє право на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви, передбачене ст. 18 Закону.
Відповідно до ст. 24 Закону особи, винні у його порушенні, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом. (ст. 25 Закону).
Порушення моїх прав та охоронюваних законом інтересів призвело до душевних переживань, які у розумінні ст. 23 ЦК України є завданою мені моральною шкодою. Зокрема, у зверненні були порушені важливі питання, які безпосередньо впливають на фінансовий стан моєї родини, тому я весь час переживала і сподівалася на позитивне його вирішення. Розуміючи значимість для мене цього звернення, Відповідач тим не менше не розглянув його у передбачений законом строк, проігнорувавши мої інтереси та жодним чином не пояснюючи таких дій, не приніс вибачення з приводу затримки розгляду звернення, чим фактично змушував мене неодноразово звертатися до нього з цього питання і відчувати приниження, безпорадність тощо.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 15, 18, 20, 24 Закону України „Про звернення громадян”,
ПРОШУ:
Ухвалити рішення, яким:
1. Зобов’язати ______________ (найменування Відповідача) розглянути моє звернення від ___ 2009 та надати відповідь на нього у строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян».
2. Стягнути з ____ (найменування Відповідача) на мою користь у відшкодування моральної шкоди 5 000_грн. (_______ тисяч) гривень 00 копійок.
3. Покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 грн. 00 коп. та витрати з оплати ІТЗ в сумі 37 грн. 00 коп.
„____” ___________ 2009 ________________ ____________
П.І.Б.
Далее после слова "тощо"
Потребуй в суде:
1. Пусть "Прихватбанк" предоставит этот письменный договор суду с твоей подписью (хотя подпись они твою могут подделать - говори что тебе объясняли только устно, никаких письменных договоров ты не подписывала т.е. тебя ввели в оману и ты - не была ознакомлена с условиями этого письменного договора).
2. Пусть "Прихватбанк" предоставит суду формулу по какой начислялась пеня.
3. И в зависимости от того если нет письменного договора - признать его недействительным, если есть - никчемным или расторгнуть (платить только тело и проценты, а такую пеню платить - отказаться.
4. Выставить моральный ущерб в сумме угроз"Прихватбанка" - "почти 15 ТЫСЯЧ грн" за блокировку зарплатной карты (лишение средств существования), давления сотрудников "Прихватбанка" на тебя - написать кабальное заявление на снятие каждый месяц 50% своей зарплаты (не имеют права больше 20%)
4. Все судебные издержки и затраты на адвоката - стягнути с "Прихвата"
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про захист прав споживачів
Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують
права споживача
1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у
договори із споживачем умови, які є несправедливими.
2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних
прав та обов'язків на шкоду споживача.
3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності
продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження
здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця
(виконавця, виробника);
2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця
(виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або
часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем
(виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови
про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у
разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як
надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не
повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови
споживача укласти або виконати договір, без встановлення права
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця
(виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням
ним договору;
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно
великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості
продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке
право не надається;
7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати
кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з
ініціативи продавця (виконавця, виробника);
8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір, укладений на невизначений строк із споживачем без
повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
9) установлення невиправдано малого строку для надання
споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на
визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору,
якщо споживач не висловить відповідного наміру;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він
не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд
або на підставах, не зазначених у договорі;
12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є
предметом договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки
споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості
збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у
разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент
укладення договору;
14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати
відповідність продукції умовам договору або надання йому
виключного права щодо тлумачення договору;
15) обмеження відповідальності продавця (виконавця,
виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або
обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих
формальностей;
16) встановлення обов'язку споживача виконати всі
зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не
виконає своїх;
17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати
свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може
стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для
споживача, без його згоди.
4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не
є вичерпним.
Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не
застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту,
відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати
договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених
законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із
сторін про розірвання договору.
Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не
застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за
умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення
заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання
йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.
Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не
застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають
законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і
недвозначно визначено у договорі.
Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не
застосовуються до:
1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та
іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни
котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках,
які не контролюються продавцем;
2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх
чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній
валюті.
5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи
ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано
недійсним.
6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
1) такі положення також підлягають зміні; або
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з
моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни,
такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами
тлумачаться на користь споживача.
9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують
права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні
відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому
виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням
останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній
діяльності.
Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики
1. Нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв
недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить
споживача в оману або є агресивною.
2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати
споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому
випадку він не погодився б, така практика вводить в оману
стосовно:
1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність,
переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне
обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка,
кількість, специфікація, географічне або інше походження,
очікувані результати споживання чи результати та основні
характеристики тестів або перевірок товару;
2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої
підтримки виробником продавця або продукції;
3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або
інших цінових переваг;
4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента,
зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус,
наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або
промислової власності, його відзнаки та нагороди;
6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під
час пропонування продукції споживачу не надається або надається у
нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна
для здійснення свідомого вибору.
3. Забороняються як такі, що вводять в оману:
1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною,
якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не
зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що
можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики
продукції;
2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до
реалізації іншої;
3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що
пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару
протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка
товару;
4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої
кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття
швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для
прийняття свідомого рішення;
5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена
з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;
6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій
безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не
замовить продукцію;
7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку
пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання
компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів
до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;
8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із
припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу
або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як
це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не
є вичерпним.
4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка
фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного
впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або
поведінку споживача стосовно придбання продукції.
При встановленні того, чи містить підприємницька практика
елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги
береться:
1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання
продукції;
2) вживання образливих або загрозливих висловів;
3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку
продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення
споживача;
4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних
перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором,
включаючи положення про право споживача розірвати договір або
замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом
господарювання;
5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької
практики:
1) створення враження, що споживач не може залишити
приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або
здійснення оплати;
2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла
споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій
або залишення житла;
3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних
або інших повідомлень без згоди на це споживача;
4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем
(виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди
на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є
вичерпним.
6. Правочини, здійснені з використанням нечесної
підприємницької практики, є недійсними.
Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть
відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із
законодавством.
и технично съехали на то, что "Вы уж Виктория сами виноваты, сами и расхлебывайте". Я даже , когда писала заявление, чтоб с меня "сдирали" не более 50% , мне даже поставили какую-то отметку "В связи с тяжелым материальным положением" 
, вроде как девушка в банке говорила, что может прокатит и банк пойдет на "уступки" и скосит пеню. Так же запрашивала в банке, когда и сколько я оплачивала (расчетный лист).
.Так же прислали официальный отказ в просьбе закрыть пеню, что банк не имеет права индивидуально "прощать" такие долги.
, а кредит назывался "SMS", короче, дали маленький чек в магазине, так же я маленький чек подписала и оставила у них (кстати магазин этот давно не работает). Соответственно, этот чек уже через месяца 3 как стёрся (чек как в магазинах за покупки. ничем не подкрепле, только на словах мне все объяснили), поэтому я даже не помню что там. Но вроде, там максимальная сумма была 4 тысячи, я еще спрашивала, что это за сумма, мне объяснили, что если я потеряюсь, за меня креди выплатит страховая компания, а я им мол заплачу эти 4 тысячи когда найдусь. На тот момент я теряться даже и не собиралась. Зачем вообще пошла на этот кредит
)
