Статус:
Offline
Реєстрація: 27.09.2012
Повідом.: 38074
Реєстрація: 27.09.2012
Повідом.: 38074
дубль
День третій.
Маршрут: Будапешт (Угорщина) – Загреб (Хорватія);
Протяжність – 344 км.;
Час в дорозі – 5:30;
Вартість пального в країні: бензин А-95 – 1,21 євро, газ – 0,73 євро;
Час простою на кордоні – 0:20;
Обов’язкові платежі в країні – оплата за автобан 9 євро;
Вартість готелю біля Загребу – 40 євро. Апартаменти на 2 кімнати в домі з величезним балконом.
Проснулися, поїли та вирішили ще прогулятися Будапештом. Зібралися, забрали речі та пішли до автомобілю. На дворі 8:40 ранку. Нічого не віщувало біди. Аж раптом під склом червоний пакетик, а в ньому що? Правильно, штраф за неоплачене паркування, яке починалося з 8 ранку. 40 хвилин, Карл! Мабуть цей Карл тільки но проснувся і відразу ж пішов по ранковим вулицям штрафувати направо і наліво. Ну да ладно. Історія до речі мовчить, чи було оплачено паркування. Але, щоб Ви розуміли, для його оплати треба йти на пошту, там заповнювати бланк на угорській мові, а потім бланк відправити в якесь управління.
Но ми все рівно поїхали в центр, оплатили паркування 1 годину 550 форінтів (1,7 євро) та трохи прогулялися. Потім поїхали до центрального ринку Будапешту, де паркування коштує стільки ж. Ринок справив добре враження, трохи там прикупилися.
А потім поїхали до Хорватії. Але виїхати з денного Будапешту – ще той квест. В мене три навігатора (google maps, maps.me, waze). Але кожен вирішив потролити мене і давав свій маршрут. Аааааааа! Як лаються українською? Но все ж таки ми виїхали на автобан. Але там трафік такий був, що наш ринок Барабашова знову відпочиває. Ще більше автівок, та ще й пробка. Пробка на автобані! А все через те, що у однієї вантажівки розірвало колесо. Ні, він не перекрив автобан, а просто стояв на узбіччі. Але ж всі автомобілі пригальмовували, тому тривалий час ми їхали 20 км./год. Потім потік розсмоктався і ми їхали до кордону з Хорватією вже вільно. До речі, тут ніхто не стоїть на узбіччі траси з аварійкою тільки тому, що йому так закортіло. І ніхто не блимає фарами, щоб його пропустили.
На кордоні ми чомусь не сподобалися угорцям і нам показали їхати на узбіччя, де ми простояли хвилин 20-30, поки нас перевіряли. Хоча слідом їхали українці, їх не чіпали.
Але нам все таки віддали паспорти та сказали «фініш». По очам прикордонника, я зрозумів, що ми вільні люди і можемо їхати до свого світлого майбутнього
А, ще забув про той інфантилізм на двох з трьох заправок, де автомат не зміг закачати в моє авто газ.
- Заправник: Ам соррі, не працює!
- Я: Слухайте, вчора працювало, позавчора, я до Вас сюди доїхав на газу!
- Заправник: Не працює, ам соррі.
Мені здалося, що ці хлопці на заправках просто ходять, як роботи і ніяких зайвих рухів не роблять. Ам соррі і до побачення.
І ось ми нарешті проїхали ці нещасні 344 км. за 5 годин і 30 хвилин. Це по автобану! 65 км./год по автобану, де можна їхати 140 км! На годину!
Приїхавши до апартаментів поблизу Загребу, ми поїли та поїхали до міста. Але дивитися там особливо і нічого. А ще проблеми з паркуванням. Тому трохи погуляли, зробили декілька фоток та поїхали назад. Ось і все цього дня. Далі буде.
Если передние стёкла затонированы не в тотал и на границе профукают, то в дороге за границей могут и не приколупаться, максимум, заставят ободрать на месте, но и то вряд ли, они бдят на другие нарушения. Пару машин на украинской регистрации замечал в Польше с передней тонировкой.
Ну ам сорри. Есть фотки получше, но просто не успеваю выкладывать с телефона дочки.тс, фотки херовые. луДше фотика нет?
Поехал туда, потому что в центре есть, что смотреть. И сняли там жилье. Да и вообще без приключений плохо. Вот следующий репортаж будет с бОльшими приключениямивообще странон что ты в город поехал. столько времени проипал.
я люблю в красивых местах останавливаться, но не в городе.
Нічого не віщувало біди. Аж раптом під склом червоний пакетик, а в ньому що? Правильно, штраф за неоплачене паркування, яке починалося з 8 ранку. 40 хвилин, Карл! Мабуть цей Карл тільки но проснувся і відразу ж пішов по ранковим вулицям штрафувати направо і наліво. Ну да ладно. Історія до речі мовчить, чи було оплачено паркування.
Сплачував подібний штраф на пошті у неділю, на свята, в останній день перед від'їздом, там ніби нічого складного і люди завжди допомагають. Штрафанули за неоплачене паркування в одну з 13-ти субот, які були робочими в Угорщині 2018-го року)))))
Ну я як істінний хохол буду випробовувати щастя через не сплату.
На справді з цього є вихід - це купити нове авто. Так що тепер є додатковий стимул.
День четвертий.
Маршрут: Загреб (Хорватія) – Плітвіцькі озера (Хорватія) – Сєнь (Хорватія);
Протяжність – 237 км.;
Час в дорозі – 5:00;
Вартість пального в країні: бензин А-95 – 1,39 євро, газ – 0,63 євро;
Час простою на кордоні – не має кордону;
Обов’язкові платежі в країні – оплата за автобан біля 6 євро, паркування 1 євро за годину (Плітвіцькі озера), або 12 євро за 12 годин;
Вартість готелю в м.Сєнь – 75 євро.
Прокинулися о 4:30, виїхали о 5:10, до озер їхали частково на автобані, частково місцевою дорогою. Автобан коштував біля 3 євро. Приїхали на озера о 7:30, тобто в дорозі були 2 години. Середня швидкість становила 75 км./год, що дуже добре, враховуючи гірську дорогу.
І ось ми заїхали на парковку (якщо її можна так назвати), та пішли купувати квитки. Але черга була вже величенька, і поки ми достоялися, то купили квитки тільки на 12 годину. Можна було купити через сайт, але коли я дивився, квитків не було. А все тому, що квитки продають тільки за дві доби, а я дивився набагато раніше. Тому майте це на увазі.
Квитки коштують на 2 дорослих, 1 студента та 1 дитину (15 років дитина) 780 хорватських кун, або 105,5 євро. В цей квиток входить плата за річний катер та автобус в дві сторони. Поки дочекалися 12 години, пішов дощик. Но нас це не зупинить, тому ми сіли на автобус та поїхали до пункту висадки «десанту». І ось ми на стежці. Я чомусь протупив і вважав, що ось-ось буде нам катер і ми попливемо. Наївний. Йшли ми біля 7 км., поки дійшли до катеру. Але ж таки гарно, фантастично, незрівнянно! А потім, коли проплили на катері, теж думав, що ось-ось автобус. Аааааа, не має цього автобусу ні тут, на за кущиком. І знов потопали, але на цей раз вже наверх. Але це ще не проблема.
Проблема з’явилася раптово, як теща в гостях (шуткую ). Пропала молодша донька (15 років). Трохи почекали її та потопали вперед, вважаючи, що вона там. Угу, не має її ніде. Дійшли до автобусної зупинки – не має. І почалося. Спочатку я почав дзвонити, але всі номери заблоковані. Поки поповнив рахунки телефони дружини та доньок. Почав дзвонити доньці, її телефон розрядився. Щет (по нашому чьєрт побєрі).
Пішов я назад. А протопав за день вже 15 тисяч кроків. Спустився донизу, аж раптом дзвонить дружина. Каже знайшлася, але її направили на інший маршрут. Знову чьєрт побєри. Йду назад, вже хромаю (дає своє знати поламана п’ятка ноги). Дружина із старшою донькою пішли до неї. Але вона якимось чином приїхали на автобусі до мене. Знову чекаємо на дружину із старшою. В підсумку загубили час. Але і це не все
Сіли та поїхали до міста Сєнь. Ну їхали собі та їхали. І залишилось 20 км. Тут треба заїжджати на автобан. І я, вже стомлений, дуже стомлений, їду не до Сень, а до якогось іншого міста. Ну тобто назад по автобану. А шоб Ви розуміли, розворот знаходиться за 20 км. Ха? Да не ха, а хо.
В підсумку витратили ще час та зайві 6 євро за автобан. Але ми приїхали до цього Сеня чи Сеню. І шо Ви думаєте, що ще може трапитися о 22 годині? А те, що в місті дуже, дуже сильний вітер. Але то нам вже не цікаво, бо треба було лягати спати.
Лобаш чист, только трещина по низу. Боковушки слабенькие, есть даже сертификат, но скорее всего истек его срок уже.
Ну я як істінний хохол буду випробовувати щастя через не сплату.
Оплата паркування у Будапешті той ще квест. Автомат картки та паперові гроші не приймає, тільки монети. Знімаєш у банкоматі готівку з комісією, потім обмінюєш на монети і тільки після цього можна сплатити.
Скажи с двух летним ребёнком стоит ехать на озёра? Или не удобно с коляской?
Круто, будь хахлом, голосуй за Зєлєнскава