Дмитро тисяцький. Жаль, що ми так мало знаємо про багатьох наших героїв. У 1215 році Дмитро разом з Данилом Галицьким брав участь в обороні Галича від польсько-угорських військ на чолі з угорським королем Коломаном та краківським князем Лешко Білим. У 1239, напередодні монголо-татарської навали на Русь, Данило заволодів Києвом і поставив там Дмитра своїм тисяцьким, який очолив оборону міста в листопаді - грудні 1240 року. Біля 5 вересня 1240, відразу після наближення до Києва, Батий почав штурм. Але безуспішно. Лише 19 листопада він помітив що найслабшим місцем Києва є Лядські ворота (по деяких відомостях це йому підказали суздальці, які були в його війську татарами). Ворог підтягнув стінобійні машини впритул до валів. «Пороки» жбурляли кам’яні брили і дерев’яні колоди, щоб збити заборола, тарани безперервно били в брами, до стін приставили драбини. Ворота не витримали. Але далі, через великий опір, Батий пройти не зміг. Лише через декілька днів монгольські війська увірвались у місто. Почалась жорстока битва. Кияни чинили великий опір. Батию вдалось знищити багато людей. У десятинній церкві були зведені укріплення. Але церква не витримала і завалилась, поховавши під собою останніх захисників Києва. Після 2-х тижнів штурму монголо-татари на початку грудня 1240 змогли здобути Київ, знищивши переважну більшість його захисників і городян, вони майже повністю зруйнували його (особливо Верхнє місто). Тяжко поранений намісник Дмитро був захоплений в полон, але був врятований Батиєм, що було великою рідкістю для монголів, в яких було правило ще від Чингіз-хана – безпощадно знищувати опираючимся їм. Подальша доля цього героя невідома.