Откуда стока немецких слов в укрмове?

Як це схоже з сьогоднішнім днем...
 
Останнє редагування:
коли розмовляють по-укр.- стока немецких слов....багато.
А ось в инших слов'яньских мовах щось не пом'ятаю...
Звiдки???

Ветку всю не читал, возможно кто-то уже ответил.

Много немецких слов - исторически так сложилось. Во второй половине 18-го века Украина окончательно вошла в сферу влияния России (Польшу поделили и кусок Правобережья тоже России достался).

Императрица Екатерина - по происхождению немка + Пруссия в те годы была пожалуй ведущей европейской державой (Фридрих II постарался - Англия увязла в проблема расширения и удержания колоний, время Наполеона еще не пришло). В Россию попадало много новых вещей, технологий и т.п. именно из Пруссии (даже если придумывали что-то не пруссаки, просто отношения были более интенсивные, чем с той же Англией, например) + во времена Екатерины в Россию и особенно в Украину прибыло множество прусских инженеров, в основном механиков и специалистов по горнорудному делу - многие города на Донбассе до 1920-х носила немецкие названия).

Вот, собственно, так мова словами немецкими и обросла. Справедливости ради, английские и французские заимствования тоже были и есть. В современный язык приходит больше англоязычных терминов, а французский использовался в России в качестве главного иностранного в первой половине 19-го века.
 
Читай і роби висновки:

attachment.jpg


Зате зараз вже нікого не бояться:

"русскадумающєгаварящєва" бидла московія населила і їх руками знищує українську культуру.
 

Вкладення

  • scools in Ukraine DSC_0359.jpg
    scools in Ukraine DSC_0359.jpg
    334.7 КБ · Перегляди: 1990
Про престижність української мови в минулому свідчать, наприклад, такі факти:
вона використовувалася як державна у Великому Литовському князівстві ( «руською» мовою велося діловодство, судочинство, листування);
як актова мова Молдавського князівства;
дипломати при дворі польських королів спілкувалися коли не латиною, то руською (українською) мовою,
цією ж мовою бахчисарайські хани листувалися з турецькими султанами;
листи Августа ІІ - повелителя Великого Литовського князівства - до матері-італійки
засвідчують, що не тільки він, а й вона добре розумілися на українській.
 

-"Тут
следует вспомнить о происхождении названия "Украина". Это понятно
никакая не "окраина"(такого слова в украинском языке вообще нет - есть "околиця"), потому что в 12 веке,когда это название возникло,рядом не было ни одной державы,которая могла бы назвать могучую еще империю своей "окраиной"(Москва,например,была только основана в 1147 году).

... название "Украина" состоит из двух слов: "у" (то есть "в","в середине") и "краина"- "страна". Так обозначалась метрополия,или этнические земли русинов-хозяев империи Киевськой Руси,без учета колоний.То есть Русь(империя) минус колонии равняется У-краина ("внутренние земли").

В немецком языке тоже существует подобный термин-Inland (in - в, у, Land - земля, страна),который употребляется в противовес Ausland (зарубеж). Возникновение этого названия бул обусловлен тогдашними процессами распада империи и необходимостью отдельного обозначения ее "неколониальных" территорий..."

*М.Красуский.«Древность малороссийского языка»,Одесса,Типография Ульріха,1880 г.,с. 28

Слов'янське слово «Україна» вперше згадується у Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком[7]. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч з Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається у руських літописах під 1189[8], 1213[9], 1280[10] і 1282[11] роками, позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину і Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV-XVII століття «Україною» у широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля і
Брацлавщини.
 
Останнє редагування:
«руською» мовою велося діловодство, судочинство, листування
в то время отличия если и были, то минимальные. официальным языком были в то время и старобелорусский (он же старорусский и староукраинский). это потом нас разделили

"русскадумающєгаварящєва" бидла московія населила і їх руками знищує українську культуру.
херню пишете и не задумываетесь. может пора остановиться и перестать мыслить стереотипами?

Вот, собственно, так мова словами немецкими и обросла. Справедливости ради, английские и французские заимствования тоже были и есть. В современный язык приходит больше англоязычных терминов, а французский использовался в России в качестве главного иностранного в первой половине 19-го века.
как собственно и в современном русском
 
Хронологія русифікації

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії».
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати
українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна



Державна мова має бути одна і потрібно вживати для цього таких заходів, як у Франції!

"Згідно із законом про захист французької мови, особи, що зловживають в засобах масової комунікації (рекламі) іноземними словами, в яких є відповідні по сенсу французькі слова, штрафуються на суму до 20 тисяч євро. Свого часу у Франції потужний тиск американської культури і англійської мови в його американському варіанті на державну мову викликав серйозне занепокоєння про збереження рідної мови, національної культури, мислення. Тому найнетерпиміше відношення до американізмам саме у Франції. У 1994 році був ухвалений «Закон про використання французької мови» (так званий «Закон Тубона»). Він забороняє необґрунтоване використання американізмів в публічній і офіційній мові під загрозою великого грошового штрафу. У музичних програмах іноземної музики не повинно бути більше 40 %. Спеціальні цензори стежать за вживанням запозичень в газетах, журналах, на телебаченні і радіо. Ухвалення закону про захист французької мови послужило сигналом і стимул-реакцією для обговорення аналогічних законопроектів в інших країнах: Німеччині,
Польщі, Естонії, Румунії."
 
Останнє редагування:
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії».
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати
українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна

Молодцы. Дикарей-укров при Сталине научили читать-писать - теперь их потомки пишут ахинею по форумам, коверкая русский, польский, румынский, венгерский одновременно, называя это мовой.
 
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
ну вообще-то и в русском много заимствованных из немецкого слов:

Веркстак (от немецкого Werkstatt - мастерская)
Шильдик, Шильд das Schild вывеска,картинка
Рихтовать richten править
Фаркоп Fahrkopf Приспособление на конной телеге для подвешивания багажа.Сейчас в Германии не применяется, а в России осталось как крепление для прицепа на автомобилях.
Бухгалтер Buchhalter
Директор Direktor
Флагшток Flagstock
Банальность Banalität (обыкновенность,пошлость)
Грунт - Grund основа
Раритет Rarität редкость или уникальность.
аншлаг - Anschlag - сообщение,объявление о чём-то произошедшем.
арест - Arrest

и так до безконечности...
 
Это идиш- еврейско-немецкий диалект.
Галиция-центр европейского еврейства.

Вероисповедание населения Львова по состоянию на 1931 год
римокатолики 157 490 (50,5 %)
иудеи 99 595 (31,9 %)
грекокатолики 49 747 (15,9 %)
православные 1077 (0,3 %)
прочие 4322 (1,4 %)

В 1890 году в Станиславове (Ивано-Франковсе) проживало, вместе с гарнизоном (2046 человек) — 22391 человек, в том числе евреев — 12149.

В австрийский период по данным народной переписи от 19.12.1890 года: в Черновцах был такой национальный состав:
немцы и евреи — 55 162 (60,7 %);
румыны (валахи) — 19 918 (21,9 %);
русины (украинцы) — 12 984 (14,3 %);
поляки, мадьяры и прочие — 2781 (3,1 %)
По переписи 1910 г., в Черновицах проживало 28 013 евреев (32,8% всего населения).

Начиная с 1870-х гг., торговое значение Житомира падает, что отразилось на экономическом положении еврейского населения, составлявшем, согласно переписи 1897 г., около 31 тыс. человек (46% всего населения); снижается значение Житомира как еврейского культурного центра.

Во второй половине 19 в. численность еврейского населения Тернополя увеличилась: в 1868 г. в городе жило 11 тысяч евреев (52% от общего числа жителей), а в 1880 г. — 13 468. В дальнейшем из-за ухудшения экономического положения и усиления эмиграции в Америку число евреев в Тернополе не увеличивалось. В 1900 г. еврейское население. Тернополя составило 13 493 человека (44% всего населения).

А вы, наивные, спрашиваете, кто тут нам мову и бандеризм проповедует.

к примеру
По переписи 1897 г., в Харькове проживало 9848 евреев (около 8% населения). Из них 876 человек — портные (см. Портняжное дело) и швеи, 725 – торговцы, 487 – военнослужащие, более 200 – рантье (доходы с капитала), около 200 – на частной службе, около 200 – в полиграфии, 150 человек занимались металлообработкой.

Даже типа еврейская Одесса
благодаря массовому переселению в Одессу евреев, преимущественно из Германии и Галиции, называвшихся «бродскими», так как многие из них были из города Броды. По переписи 1897 г., в Одессе проживало 138 935 евреев (34,4% населения).
 
Останнє редагування:
коли розмовляють по-укр.- стока немецких слов....багато.
А ось в инших слов'яньских мовах щось не пом'ятаю...
Звiдки???


А меня всегда кумарило употребление слова "мова", когда человек говорит на русском языке.

Украинский язык или українська мова. Гибрид - это идиотизм.
 
коли розмовляють по-укр.- стока немецких слов....багато.
А ось в инших слов'яньских мовах щось не пом'ятаю...
Звiдки???

Мова захiдної України складалася з iснуючих на той час aвстро-угорської та польської мов. Моя бабуся з Польщi, дуже багато польских слiв. Цiкаво, що мова центральної України та Захiдної вiдрiзняються, дуже значна рiзниця. Пам'ятаю, як жiночка з Києва просила мене перекласти, що сказала дiвчина iз Закарпаття. :)
 
Назад
Зверху Знизу