Олександр Дедюхін
#Один_день_с_Президентом
От Константинополя до Анталии лететь около 50 минут. За это время необходимо успеть пообедать, привести мысли в порядок, и хоть немного расслабиться. Впереди торжественная встреча Президента, и официальное открытие Консульства Украины в Анталии, посещение центра культуры украинской общины, еще несколько встреч.
Мраморное море промелькнуло жалким озерцом под крылом самолета, а за ним достаточно быстро и Турция, начало манить к себе Средиземное море, но ах и увы, ни купания, ни отдыха на пляже в программе не предусмотрено. Да про «расслабиться» это я, конечно, перегнул, чай приходилось допивать с заложенными ушами во время снижения «Борта номер один». Быть Президентом – это не делать что хочу, а жить так, как это необходимо другим и думать про будущие поколения.
Более 1млн.300 тисяч українців щороку приїздить до Туреччини, а Петро Порошенко – перший Президент України, якій в якості Президента відвідує Анталію. Як працює українська дипломатична служба я вчора відчув на собі – коли загубився у Стамбулі і за годину моє питання було чудово вирішено. При цьому Президенті у дипломатичної служби є можливість не тільки підтримувати роботу у належному стані, але й розширювати свою діяльність.
Президента запрошують урочисто відкрити консульство, але він зупиняється і каже:
- А дайте мені маленьких українців, я буду відкривати з ними! – це все не на показуху, а просто для того, щоби цім дівчаткам ьа хлопчикам було що розповісти потім, як, власне, і мені. Турбота Президента щіра та відверта – такого не зіграти, так можна лише жити.
Фоткаюсь з красивими українками Туреччини. Благословляю їх на нові костюми, слухаю розповідь про те, що в анталійському музеї є мощі святителя Миколая та іконостас і туда можно приходити молитися.
В центрі української культури Президента зустрічає також і кримсько-татарська громада. Відбувається щіра та відверта розмова, піднімаються питання про оздоровлення дітей з зони ООС. Президент згадує дітей зі звільненої Катеринівки, які не те, що не мріяли про Туреччину, вони у школу не ходили, бо навколо були минні поля. А завдякі державній програмі, змогли відпочити на Середземному морі. Також Президентові дякують кримчане, які мешкають в Анталії, та кажуть, що сподіваються повернутися до дому коли Крим знову буде українським.
Після прийняття закону про дипломатичну службу є можливість відкривати Українській Інститут, офіційно почне він працювати з Європейських столиць та в Анталії на базі центру Української родини. Бо Український інститут – це в першу чергу люди.
На час перебування в Анталії, резиденцією Президента стає готель «Rixos» сиджу у холі і никого не чипаю, а тут повз проходить якєсь миршаве ***. На вигляд – типічний запорєбрік. Раптом він дістає телефон і починає фоткати членів української делегації. Ну фоткає та й фоткає, а виявляється це Сергій Марков відомий свсбачий провокатор. Молитва і благодать допомагають його позбутися, а ми чекаємо далі, поки Петро Олексійович дає інтерв'ю провідним турецьким телеканалам.
Слава Богу, визит заканчивается. Писать у меня больше нет сил. Пішов пригощатися шаурмою. Дякую що читали. Якщо долетимо успішно, то на наступному тижні спробую написати ітоговий пост.
Другое дело, что уровень доверия к определенным источникам, мягко говоря, не очень.
от советского информбюро думаю самое оно и станет
я шоколад не люблю а цвет тоже не нра, ассоцации чего то не очень 
и не позвонишь, только чат
