Свирид Опанасович
7 ч ·
Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас п’ятниця, світлий і радісний день 1 квітня – день, коли любу інформацію ми сприймаємо особливо критично: чи нема десь подколки. Тому, можна щитать, шо сьогодні в нєкотором смислі професійний празнік народної ****ітики. Крім того, днями виповнилося рівно два роки як наукова громадськість під видом харківських ультрас проаналізірувала дєйствія РФ і резюмірувала свої умозаключенія убедітєльним утверждєнієм, шо Путін – ***ло. Світова общественность із цим науковим висновком українських дослідників нємедлєнно согласилася, нєсмелі попитки ватніков возразить, шо “Путін – не ***ло” потонуло в многомільйонном “ла-ла-ла-ла”.
І по всьому видать під цим іменем кремльовський ушльопок так і увійде в історію – народна політологія, озброєна здоровим гумором, несокрушима.
Ну а тепер, привично заварюємо собі вкусні ранкові напої (предварітєльно пересвідчившись, шо ваші добрі колеги не підмінили в сахарницях цукор на сіль), і зручно вмощуємося перед екранами комп’ютерів. Та з улибкою спостерігаємо як політичні дєятєлі притворяються серйозними і умними людьми. Ітак.[SPOILER="далі")]
Небайдужа общественность попиває зараз каву і закусюючи пиріжками з посмішкою наблюдає за візитом Пороха в США. Візит робочий (тобто не офіційний і тим паче не державний) і даже не двосторонній – у Вашингтон злетілося близько сотні глав держав і правітєльств, обеспокоєнних на словах состоянієм ядерної безпеки, а на самом дєлє сцелью порішать з американцями коє-які свої вопросіки. Обично під такі візити глави государств і правітєльств стараються підчистити усі хвости, шоб потом чесно дивитися в очі американським партньорам і без запинки отвічать на любі їхні вопроси. Пороху тоже було критично важно полетіти у США маючи за спиною єслі не успішні реформи, то принаймні сформований уряд, а также нових, чесних і порядних людей на должностях прокурорів, суддів ет цетера.
Но Порох не зря щитається хитрим політиком – він поступив нестандартно, подчищати хвости не став, а якраз наоборот: накануні поїздки в США старатєльно розвів особенно грандіозний бардак: Сєню недоуволив, Гройсмана недоназначив - в уряді кавардак, хаос і см’ятєніє. Верховне шапіто замість заніматься нужними питаннями, начало активно страдать херньою по вопросам, які до компетенції парламенту не належать, но на яких можна нєхіло попіаритися. По Генпрокуратурі туда-сюда носяться толпи активістов, гупаючи таранами по дверях, з-за яких чуються приглушені матюки. Учасники недокоаліції обмінялися чемними ультіматумами, оппоблок танцює запальну чечотку. В общем, убідившись, шо бардак удався на славу Порох радісно потер руки і сів у літак.
Розрахунок уважаємого Петра Алєксєєвича оказався точним, американці покинули всі срочні справи, забули про прочих іностранних гостей і дивляться на Пороха з нескриваємим ізумлєнієм. Сцену його прибуття у Вашингтон ще 64 роки тому талановито ізобразив дніпропетровський художник Решетніков на знаменитій картині “Опять двойка”. Раскраснєвшийся після борюкання з Сєньою Порох убедітєльно ізображає раскаяніє, однако з портфеля, де в акуратних папочках мають лежати отчоти о проведених реформах, коварно виглядають ковзани, рогатка і прочі нужні у внутріполітичному буцанні причандали. Містер Байден сидить навпроти і розпачливо дивиться на Пороха безсило згорнувши руки. На задньому плані Вікторія Нуланд в піонерському галстуку поглядає на шалопая неодобрітєльно, однако виписує йому печеньки і 335 млн доларів на нужди безпеки. Тему метафор і алюзій в картині можна продовжувати, глибоко символічних деталей там багато. Дідусь лише зверне увагу небайдужих мистецтвознавців на фігуру хвацького хлопчика на велосипеді, котрий єхидно поглядає на двійочника. Проніцатєльний Решетніков ще в 1952 році одягнув майбутнього українського відмінника у більш ніж промовисту сорочку.
Меж тєм, Порох воспользувався случаєм, шоб наябеднічать американцям не лише на Сєню. В пилу сльозних жалоб на партнерів по коаліції Порох наверняка упом’янув і ізвесного на районі хулігана ***ла. Почувши ім’я якого американці тут же забули про намір поставити Пороху двійку за четверть. ***ло їх інтересує більше, московський оболтус состоїть на учоті і саме зараз начинається оприлюднення документов, доказующих то, шо народні ****ітіки з Харкова утверждали ще два роки тому. Кремльовський ушльопок явно нєрвнічає, о чом свідчить істерична реакція Дімки Піськова. Якому на самом дєлє на свого шефа начхать. Бо Піськов і січас себе неплохо чуствує, а послє переселення ***ла з Ново-Огарьово в Гаагу, видасть великим тиражом мемуари под названієм “А я ***ла предупреждал!”. Но пока шо хитрий Піськов набирає матеріали для тих мемуарів і паралельно отрабатує номер, який точно відображає настроєнія в Кремлі. І настроєнія ці отнюдь не радісні.
Не додає ***лу радості і владєніє великою колекцією українських заручників, яких би він би може й раз уже здихаться, но лише путьом обмена на шото существенне. Существенне можна виміняти лише в американців, но американці в торгах не участвують. Тому складується удручающа ситуація, коли немає ніякої уверенності в тому, шо Надя Савченко буде найближчим часом звільнена. А це значить сухе голодування із сложнопрогнозіруємими наслідками. Вірніше, з легкопрогнозіруємими, бо Надя від свого рішення не відступить. Дідусь все ж таки хоче вірити, що мірове сообщество знайде возможность дожати ***ла, поки в того ще не зовсім шарики за роліки заїхали. З іншого боку, звільнивши Надю ***ло має возможность доказати правомірність обладання присвоєним йому Обамою титулу NCS (not completely stupid).
Шансів на це, єслі чесно небагато, бо даже якщо судити по офіційному сайту ***ла, кремльониш зараз занімається херзнаєчим, кидаючись від вопросов развітія водних путєй, на засєданія комісії по ізменєнію клімата, а оттуда на совещаніє по національній політиці в Сибірі. Борсаючись між пустопорожніми питаннями ***ло демонструє, шо в сложній внєшнєполітичній ситуації він совсєм очманів і не знає, за шо хапатися. А ведь іще посєвная на носу. Обично ***ло в таке врем’я любить проводити совещанія, на яких розпреділяє солярку і удобренія, но на цей раз йому явно не до сєльського хозяйства. А поскільки без царя-батюшки там нічого не сіється і не родить, жде Росію год неурожайний. Тут уж, як не крути, вся надія на Глазьєва. Давай, Сірожа, не подкачай. Ето твой шанс.[/SPOILER]
Всё как и сейчас. Сменилась только **** на золотом унитазе.
