Віктор Балога:
З чого в Москві і Вашингтоні взяли, що українці хочуть жити в конфедеративній державі? Хтось спитав у наших людей, чи готові вони розділити свій дім з тими, хто не любить Україну?
Такі рішення, як державний устрій, не приймаються без врахування думки громадян. І якби ми провели референдум з усіх питань державного будівництва, то ні Москва, ні Брюссель, ні Вашингтон не посміли б диктувати нам форму державного устрою. Ніхто з лідерів Заходу б не ризикнув йти всупереч волі народу, бо тоді їхні виборці влаштували б уже їм серйозні проблеми за сповідування подвійних стандартів.
Але, ми не просто відмовилися від ідеї всеукраїнського референдуму, а докладаємо усіх зусиль, щоб його в Україні провести було неможливо. Саме тому, абсолютно не випадково у порядку денному ВР цього тижня з’явився законопроект про втрату чинності закону «Про всеукраїнський референдум». І за дивним збігом обставин, серед авторів цього законопроекту не просто депутати з ББП, а представник Президента у Верховній Раді.
Цей закон і справді поганий, він писався під Януковича, під його владу і так, щоб ніхто, крім Банкової, не міг провести всенародний плебісцит. Хоча в нашій ситуації, саме це могло бути сильною стороною даного документу, чим влада могла скористатися в інтересах народу.
Але проблема в тому, що якщо не буде цього недосконалого закону – не буде нічого. Напевно саме це потрібно українській владі і нашим «західним партнерам». Бо якщо питання в самому законі, то логічно, коли поганий документ ми скасовуємо, але одразу приймаємо інший, більш демократичний закон «Про всеукраїнський референдум».
Уже зараз можна з впевненістю говорити, що Москва добилася свого – Європа та США через Меркель і Керрі сіли з ними за стіл переговорів на їхній території та за їхніми правилами. А все тому, що українська влада уявляла собі це як гру в шахи і думала, що в нас повно часу. Але, і в Москві, і в Брюсселі нам поставили мат.
В результаті, прийнято рішення, яке влаштовує Росію, США, Євросоюз, але яке абсолютно не підходить Україні. З нами повелися як з об’єктом міжнародної політики, а не як з її суб’єктом. Нас поставлять перед фактом, не поцікавившись навіть нашою думкою.
Як буде втілено цей сценарій? Через новий проект Конституції. Очевидно зараз готується усе для того, щоб він пройшов максимально гладко і безболісно. А саме – через Верховну Раду, де завжди можна домовитися, комусь щось пообіцяти і отримати 300 голосів. Думаю, це матиме такі ж наслідки, як і знаменита ратифікація Харківських угод у квітні 2010 року.
