На Донбасі загинуло вже 4 тисячі громадян Росії – група «Вантаж-200»
Після того, як в Мінську було підписано домовленості про примирення, на сході України загинули ще близько 300 російських військовослужбовців. Велика частина з них – від вогню бойовиків.
Останні дані про втрати російських військ у бойових діях в Україні для Радіо Свобода повідомила Олена Васильєва – російська громадська активістка, засновниця групи в Facebook «Груз-200 с Украины в Россию».
У вівторок група «Груз-200 с Украины в Россию», де розміщуються відомості про російських солдатів, які загинули і зникли на Донбасі, була видалена адміністрацією Facebook. На момент цього видалення в групі було зареєстровано понад 22 тисячі учасників, при тому, що спільнота діє трохи більше ніж місяць.
За словами Васильєвої, напередодні «Маршу миру» в Москві була заблокована її особиста сторінка в Facebook. У вівторок, 23 вересня, її сторінку розблокували, але в той же час група «Груз-200 с Украины в Россию» була вилучена.
«Постало питання, що нам необхідно продовжувати функціонувати. Група у нас була перезавантажена з Німеччини (це сталося 24 вересня – ред.)... Зараз група знову функціонує, туди пішли нові матеріали, нові фотографії. Ми будемо продовжувати боротися за відновлення групи», – говорить Васильєва.
Окрім того, правозахисниця продовжує отримувати погрози.
«Є дійсно багато загроз, які можна сприймати абсолютно реально. Але я намагаюся бути спокійною, бо розумію, що це – війна», – каже вона.
За даними Васильєвої, за час війни на Донбасі загинуло близько 4000 росіян. Близько 1000 з них – це російські добровольці-найманці, які загинули до вторгнення 25 серпня на територію України російської армії. Решта – бійці кадрових російських військових частин.
«Перша тисяча, яку ми нарахували, була зі складу добровольців і невеликої кількості загиблих там спецназівців (так званих «зелених чоловічків»). Це до вторгнення. У перші два дні вторгнення ми нарахували тисячу. Потім надійшла інформація про 800 трупів, які вивозили в Росію на КамАЗах. Потім був останній гуманітарний конвой, який вивозив трупи через Ростов, плюс ще відомості про вагон із «вантажем-200» від людей, які займалися його завантаженням. Коли ми склали всі ці цифри, у нас вийшло 3700 осіб. І остання – це ******** Оренбурзької бригади. І ще було кілька випадків, коли наші росіяни бомбили наших же росіян. Там теж почали приходити цифри – це приблизно ще близько 300 осіб до тих 3700 додалося. Тому вже 4000 виходить», – розповідає Васильєва.
За її словами, останні, вже згадані 300 військовослужбовців загинули після підписання 5 вересня мінських домовленостей про перемир’я на сході України. При цьому значну частину цих втрат росіяни зазнали в результаті так званого friendly fire (військовий термін, яким позначають вогонь по своїх же частинах).
«Чомусь «ДНРівці» почали стріляти по російських колонах, які там кудись пересувалися. Так було під Ізварино, зараз оренбурзців розстріляли двічі. Тобто ніякої координації дій там немає», – говорить Васильєва.
За даними Васильєвої, серед російських частин на Донбасі постійно відбувається ротація.
«Вони ніби у відрядження до України йдуть. Наприклад, б’ються за донецький аеропорт: повоювали 2-3 дні, і їх виводять. Вони тиждень відпочивають, а потім у них знову йде вилазка», – говорить Васильєва.
Тих російських військових, які гинуть в Україні, зазвичай звільняють заднім числом, щоб можна було заявити, що на війну вони поїхали добровольцями, зазначає вона.
Найважче, каже Васильєва, підрахувати поранених – тут немає навіть приблизних цифр. Більшість поранених російських військових відправляють в госпіталі у Ростов, Волгоград, Єйськ, частину – до Санкт-Петербурга.
«Зараз багато матерів почали нам писати, що вони не можуть знайти своїх поранених. Наприклад, матері Григор’єва повідомили, що син поранений в спину і паралізований, що він перебував у Ростовському госпіталі. Їй підтвердили, що він там є, але коли вона туди приїхала, то виявилося, що його там немає – його перевели до Пітера. Але в Пітері він «загубився» – його там не знайшли», – розповідає Васильєва.
Васильєва закликає усіх солдатських матерів Росії терміново з’ясувати, де нині їхні сини.
«Зараз вже наступила осінь, осінній призов починається, повинна бути демобілізація багатьох хлопців, яких матері вже не дочекаються», – констатує вона
Даже педераша это знает