Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Обсуждения событий в Украине - Part 57

нападение на инкассаторов в одессе -
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Фельджандарм сказав(ла):
Кто-то думает, что разводя флейм в теме сможет прекратить зраду в высших эшелонах власти? Так это не от нашей темы зависит. Мы всего лишь бдительные граждане, тыкающие пальцем в происходящее вокруг.
Натисніть, щоб розгорнути...
Вот так?
1423468679_spdxvni1pxi.jpg

Вы ж еще молодой!
 
Дмитро Різниченко
2 ч ·
Коли рік тому створювався 46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна» у складі ЗСУ, ветерани-добровольці першого «Донбасу», які стали його основою, озвучували командуванню єдину стратегічну мету – звільнення Донецька. З цим найвище командування не сперечалося, обіцяло.
Батальйон з ранньої весни почав бадьоро формуватися у наметах на Новомосковському полігоні, скликав у свої лави добровольців (у першу чергу – дончан і луганчан) і поповнювався мобілізованими. З ентузіазмом обростав технікою, волонтерським коштом повертав її до життя, добував автомобілі, модернізував. Спочатку воскресив десяток іржавих БРДМів, кожен взвод розвідки на свою броню всадив. Кожному штурмовому взводу – БМП. Встановив на танкові тягачі (БТС) зенітні гармати, власними руками побудувавши люті самоходки. Отримав артилерію. Танки.
Танки. Десять відновлених з могильника Т-72. Ледве вигризли їх у інших бригад, вибухівку до активної броні купували самі, оптику у Франції купували самі. Гордість батальйону, штурмовий кулак. Дали їм імена – позивні десяти дорогих наших побратимів, які загинули в перший рік війни. (Ми, на відміну від багатьох, добре пам'ятаємо, за що воюємо.)
Але поки батальйон без перестану стріляв у Черкаському, з ліхтариками ночами крутив гайки у моторах, ковтав пилюку на ШирЛані, проходячи бойове злагодження, прийшли чергові мінські домовленості. Звільнення Донецька стало не актуальним.
У зоні АТО нас розмістили на території старого ПТУ в Часовому Ярі (місті, про яке я до того жодного разу не чув), і потекли спокійні дні в боротьбі з алкоголізмом. Звісно, хлопці гомоніли, обговорювали, злилися (особливо ті, хто в батальйон прийшли одразу після полону, перед якими ворог особливо заборгував, і ті, чий дім лишився на окупованій території), але накази виконували, ю ін зе армі нау. Протягом року від нас не було чути жодного кривого слова, ні «повернемо зброю на Київ», ні «зради». Нам наказано мовчати і не стріляти – мовчимо і не стріляємо, хай вам чорт. З проблем служби лише локальні конфлікти з мерами Артемівська і Часового Яру, які тут сидять з часів окупації, змінивши стрічки на піджаках, і кілька кримінальних справ проти наших офіцерів, які завели правоохоронні органи за «незаконне обмеження волі» аватарів. За дисципліну, на відміну від більшості підрозділів ЗСУ, ми, курва, боремося, і вона у нас, курва, є.
Врешті, штурмовий батальйон спеціального призначення був засланий командуванням у передові окопи, в степи, в безнадійний пейзаж луганської глибинки, де села після обстрілів не відрізняються від сіл, яких війна не торкнулася. Зиму сидіти на місці в землі, у купах снігу і багнюки, і тримати плацдарм на лівому березі Сіверського Донцю. Батальйон зчепив зуби, наперекір слова не сказав.
Нам скоро демобілізуватися, після семи місяців у зоні АТО.
Сьогодні зранку ми дізналися, що, користуючись перебуванням нашого комбата В’ячеслава Власенка («Філіна») в Києві, а генерала Муженка – в Брюсселі, штаб АТО прислав директиву з терміновим наказом виїхати із зони АТО в Рівне, і там розчинитися у 10-й горно-стрілецькій бригаді. При безпосередньому спілкуванні з командуванням штабу АТО наказано забути нахуй слово «окремий», стати звичайним лінійним піхотним батальйоном і не вийобуватись.
10-та – це та бригада, командир якої Василь Зубанич заявив, що вона створена для відбиття нападу Румунії, готується стійко тримати фронт у Західній Україні, а на Донбас поїде хіба що у крайньому випадку. Техніку, поставлену на колеса нами (і вами, шановні донори волонтерів) штаб АТО наказав передати їй. Танки, названі на честь Ореста, Шульца, Скіфа, Карата, Монгола, Утеса, Тура, Восьмого, ВДВ, Франка – віддати їм. Самоходки з іменами Берега, Сократа, Черепа, Ахіма – здати. Особовий склад батальйону скоротити вдвічі.
Отак от, панове.
P.S.
Солдати і офіцери добровольчого 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас» сподіваються на здоровий глузд генералів. Сподіваємося, українській армії все ж потрібен сильний боєздатний підрозділ, бійці якого твердо знають, навіщо прийшли у військо.
Натисніть, щоб розгорнути...
 
аааа, вот и зрада , но местная:rolleyes:
Ігор Черняк
Вчера, в 16:54 ·
Неистребимый совок

Когда я был маленький, моя бабушка работала уборщицей в Запорожском обкоме. И иногда она брала меня с собой на работу. Так вот, одно из самых ярких воспоминаний моего детства - это ковровые дорожки в том самом обкоме. На нижних этажах, где сидел всякий партнаменклатурный планктон и куда могли приходить простые смертные "с улицы" - дорожки были слегка "уставшие". Зато чем выше этаж, чем выше ранг сидящих в кабинетах - тем лучше дорожки. Красные, яркие, мягкие. Одним словом, в моей детской психике именно те самые дорожки стали одним из самых ярких воспоминаний о советской власти...
К чему это я, собственно. На сайте Харьковской обладминистрации появились фотографии о сегодняшнем официальном возложении цветов к памятнику Тарасу Шевченко. И само-собой, наши чиновники не могли вот просто так взять, подойти и положить цветы... так как это делается во всех цивилизованных странах... Обязательно нужно было предварительно расстелить возле памятника ковровую дорожку... Ибо цветы возлагал сам ГУБЕРНАТОР, а не абы кто... А ему негоже просто ходить по плиточке... Не красиво... не эстетично... не достаточно официально... не по протоколу... не знаю, сколько там еще причин можно привести... Одним словом, если ТАКОЙ ЧЕЛОВЕК решил возложить цветы, то без ковровой дорожки никак не обойтись...
Наверное, одного визита в США команде харьковского губернатора было недостаточно, чтобы понять, чем отличаются манеры поведения чиновников в цивилизованных государствах от совковых...

В общем, не царское это дело - без ковровой дорожки цветы возлагать...
Ну а нам "пересічним громадянам" можна и без ковровых дорожек) Так что, встречаемя сегодня в 18.00 у Тараса!!!

Ну а в завершение, специально для наших харьковских любителей официального попмезного официоза процитирую мой любимый стих Великого Кобзаря:

П.С.

Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.

І досі нудно, як згадаю
Г о т и ч е с к и й с ч а с а м и д о м;
Село обідране кругом;
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить. Значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан!
Оце ледащо. Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного
І презавзятий патріот;
Та й християнин ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п'є горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрукуй.
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає. Та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста.
Та й тілько ж то. Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть?
Чому на його не плюють?
Чому не топчуть!! Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п'яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!
 
zac сказав(ла):
Да, но зачем?
Натисніть, щоб розгорнути...
картошку бум садить... пшеницу, так почвы говененькие, глинистые, много конкреций, да и вообще в принципе зона донецкого авлакогена не очень то для сг, но если заняться серьезно этим вопросом то урожаи не то что на черноземах но все же, например у нас на полях до 40 центнеров... что не плохо для сравнения когда только земельку брали то было 16.. так что хозяйничать будем... деньги зарабатывать... это вам может нахуй земля не нужна а вот для нормального и независимого развития страны нужна нормальна площадь земли, и уж просто так ее разбазаривать не нужно потому что так просто ее сейчас не получишь... все таки ограничений ресурс, на планете Земля ее всего 148 939 063 км2
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу