СПІ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає спір (див. спір 1 1). У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1971, 14); Спірним є.. походження самого слова «фарфор». Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова «фахфурі» (Розповідь про дзвінкі райдуги, 1970, 6); У висоту досягає [драконове дерево] 60 метрів, окружність стовбура 13 метрів. Вік його спірний — від двох до чотирьох тисяч років (Вечірній Київ, 16.X 1967, 4).
2. Який є предметом спору (див. спір 1 2). Знаючи хитрість і нечесність Шнайдера, сумнівалася [Регіна], чи вдасться здобути від нього спірну суму (Іван Франко, VI, 1951, 270); Прийшла до старости одна жінка й узяла балакати з їм [ним] про якусь спірну балку, де сіно дуже хороше (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 422).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 531.Коментарі (0)