Натомість
маніпулятивною пропагандою протестуючі маси характеризувалися загалом як наймане за гроші США збіговисько безробітніх безхатченків і ледарів в основному, з західних районів України, де, ніби-то жити неможливо з причини тотальної розрухи. Мотиви революціонерів
маніпуляторами також подавалися викривлено, або стигматизувалися інвективною лексикою лайливо і категорично, скажімо, відносно загиблих «Небесної сотні» поширеними серед пропагандистів «русского міра» були фрази на кшталт «небесна скотня» і ще більш цинічні. Творці і поширювачі дискредитаційного «новоязу» загалом дотримувалися таких головних векторів:
– Висміювання розумових якостей мітингуючих
(«майдауни», «********і»).
– Нецензурного (геніально-фізіологічного) нарікання як
самих мітингарів, так і їх лідерів.
– Блазнювання з професійного фаху, освіти, національного, етнічного походження лідерів Революції гідності, їх віросповідання або їх прізвищ (Олександра Турчинова, Юрія Луценка, Петра Порошенка, Віталія Кличка, Арсенія Яценюка та інших).
– Профанізації і спотвореного кепкування зі звучання ряду слів («свідоміти», «поцреоти», «******а», «правосєки» тощо).
До цього додавалася багатократно повторювана дезінформація про те, як маси протестуючих ніби-то всіляко нападають (спалюють, по-звірячому знущаються, б’ють цепами)