Re: Обновки
А я тут напередодні кілька днів побув героєм за класифікацією Стіма

та повернувся забрати решту речей та попрощатися з містом.
Харків зустрів віддаленими глухими обстрілами буквально протягом кількох секунд, як я вийшов із машини. І за пару днів до такого навіть звикаєш. Ходиш геройськи до магазину повз розхуярені будинки, згорілі авто та присипані воронки від прильотів, геройськи сидиш у ванній під час нічної тривоги та слухаєш розповіді бабусь з під’їзду, як «зараз вже нормально стало, а от раніше взагалі будинок ходуном ходив від обстрілів», а в очах - порожнеча. На районі лишилися практично одні нарки, алкаші та пенсіонери.
Я свідомо не жив у дев’яностих, але одразу видно, що місто в них повернулося. Пусті дороги, пусті вулиці, торгівля з землі коридорами в сотні метрів, похмурі та серйозні обличчя абсолютно в усіх. Типова весела музика в супермаркеті звучить максимально недоречно.
Коли під час тривоги з музичним супроводом у вигляді віддалених обстрілів бачиш, як матері гуляють з колясками, а діти грають на майданчиках - буквально не можеш повірити своїм очам.
Я вважаю, що у батьків, що лишаються в місті з дітьми до 13-14 років, треба їх забирати та вивозити в безпечне місце. Як там у Radiohead: “I won’t let this happen to my children”.
Харків зараз - не місто для дітей. Це - місце дислокації військових, місце тимчасового знаходження цивільних за критичної необхідності, але - не більше. Величезна шана тим, хто задіяний в інфраструктурі міста і залишається жити та працювати в небезпеці.
В черговий раз подякували собі за рішення в 20-му брати машину, а не квартиру.
Коли сидиш на західній, в безпеці, то можна типу «моніторити» стан справ в місті, читаючи зведення від Синєгубова, бачити інколи, як постять кафе, що відкриваються та чергову висадку однолітків (війна війною, а попил за розкладом) - і на відстані дійсно може здатися, що місто оживає. Але на жаль, це зовсім не так.
Харків став величезною населеною Прип’яттю. По моїм оцінкам, знадобиться кілька років тільки після припинення бойових дій просто щоб місто знову почало оживати. Бо іноземних студентів - немає і довго не буде, айті - немає і довго не буде, студентів з Харківської та сусідніх областей - немає, але дуже сподіваюся, що скоро будуть, виїхала величезна кількість просто платоспроможних людей - це все молодь, рушії бізнесу та економіки міста, які зараз відсутні.
І, в першу чергу, ворог фізично лишиться на відстані артпострілу, не кажучи про РСЗВ, бо я не дуже вірю в розвал росії протягом найближчих років. Знову таки, I won’t let this happen to my children.
Дуже вдячний місту за те, що воно дало мені притулок на ці 9 років, за які я встиг вивчитися, знайти своє кохання та покласти фундамент свого життя.
Окремим рядком величезна дяка та шана тим з вас тут, хто зі зброєю в руках боронить свою землю. Ніякі донати та слова не компенсують та не будуть достатніми за те, що ви робите. Але хочу, щоб ви знали, що вас підтримує величезна кількість цивільних по всій країні і ми переможемо всі разом.
Решта - з вами тут було весело та прикольно, бережіть себе та близьких та будьте живі та здорові. Все відбудуємо.