Ти мабуть здивуєшся, але існує така традиція: вчитися на помилках. В ідеалі, звісно ж, було б гарно вчитися на чужих, та , якщо не судилося, то згодиться й на власних.
Всі місцеві пережили голодовки. І Голодомор 1932-33, і голод 1946-47, ти нічим не гірший і не кращий від нас решти, нащадків тих, хто вижив. А багато хто й не вижив. І на їхнє місце приїхали понаєхи з різних рязанів та свірдловськів. І тепер вже їхні онуки на правах корінних мешканців розповідають про негеноцид, відпускають дибільні жартики в дусі кварталу і все таке подібне.
Так от, ти питаєш, хто ти такий, - ми ті, хто маючи доступ до правди, повинні застерігти безголових від помилок наших предків. Вони мали право на помилку, вони ним скористалися.
Повторюся: якщо ми не поставимо свічку за предків, нащадки ставитимуть її за нас.
І ніхто нічого не культивує, культивують євреї зі своїм голокостом, наприклад, і їх всі розуміють і співчувають - бо то справді страшна трагедія, правда, іншого народу. А тут навпаки, жодна урядова блядина цього дня не виклала відосік, не сказала промову, не поклала квіти. Так не роблять нормальні люди.
"
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
"