Багато разів чув, що в Другу світову радянський танк ходив в бій від одного до трьох разів, далі або його підбивали або він згорав. Розповідав товариш батька, який зразу після війни закінчив танкове училище. Всі викладачі були фронтовики, всі не раз горіли в танку і до курсантів відносились досить м'яко. По закінченню училища, а це був перший післявоєнний випуск уже лейтенанти запросили найбільш популярних викладачів на прощальну вечерю. Вийшли покурить і викладач, що дуже заїкався, розповів наступне: "Це зараз вам розповідають про екіпаж машини бойової, в житті не завжди члени екіпажаі познайомитись встигали. В бою воно як? Танк згорів, ти не постраждав, вертаєшся в тил. Там на тебе чекають такі самі танкісти. Командир є? І механік-водій є!Зараз наводчик прийде, а заряджаючого з піхоти візьмемо! Машину вам вже закінчують ремонтувати. Коли таким макаром зібрали екіпаж, почали займати місця в танку. Розповідач був механіком - водієм. Сів в крісло механіка, взяв шолом танкіста, а з нього випала голова попереднього механіка. Ті, хто вичищав машину не помітили. От з тих пір, сказав викладач, я і заїкаюсь!