Новий виток війни Росії проти України 2022 року
- Автор теми Харків форум
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.04.2020
Повідом.: 1437
Реєстрація: 20.04.2020
Повідом.: 1437
А він ще не пішов до Кобзона ?
Карти східнослов’янських мов 1914 - 1915 років: що росія зробила для України
Головний аргумент пропагандистів
— захист носіїв московської говірки за кордонами РФ. Московські ідеологи стверджують, що комуністичний режим
надто розширив територію України, тому, для відновлення «історичної справедливості», треба відібрати «подаровані» землі.
вважає, що подібні твердження дають підстави правлячому в РФ режиму втручатися у внутрішні справи сусідніх незалежних держав, розв’язувати війни, анексувати території, як це сталося в Україні в 2014 році.
Ці твердження не витримують жодної критики, їх спростовують дослідження самих московських науковців.
Діалектологічна карта Східної Європи. Імператорське російське географічне товариство, 1914 р.
Ареал східнослов’янських мов на початку XX століття
Мовознавці переконливо доводять – території розповсюдження тієї чи іншої мови можуть суттєво змінюватися з часом.
До Вашої уваги дві мапи поширення мов східних слов’ян понад століття тому. Схожих карт можна навести більше, але обмежимося цими. Вони створені московськими дослідниками, отже укладачів цих карт не можна звинуватити в українському націоналізмі чи в участі у
.
Назви карт віддзеркалюють особливості московської «духовності» — мови українців та білорусів називаються «діалектами». Подібне явище добре відоме в психології під назвою проекції – потреба приписувати іншим власні мотиви, почуття і думки, здебільшого небажані. У такий побит, людина віддаляє від себе загрозливий вміст власної психіки, вважаючи, що це зовнішні явища, а не внутрішні психічні процеси.
Карта східнослов'янських діалектів. Московська діалектологічна комісія, 1915 р.
Називаючи мови східних слов’ян говірками, московство витісняло у колективне підсвідоме факти власної історії, зовсім не слов’янської та дуже нетривалої в часі. Бажаючі можуть ознайомитися з матеріалами на цю тему в статтях: «
» та «
».
Повернімося до карт. На діалектологічній мапі 1914 року, виданій Імператорським російським географічним товариством, як і на мапі східнослов’янських діалектів 1915 року, укладеної Московською діалектологічною комісією, московська говірка мала в ті часи дещо інший ареал ніж зараз.
Вона майже не поширювалася на
, на
та
, Придністров’я та Молдову, тобто туди, де в наш час Москва для захисту «русского мира» створила зони військових конфліктів.
Білоруська нація панувала на Смоленщині та Брянщині, а українські етнічні землі поширювалися на сучасні Курську та Білгородську області. Тобто українці і білоруси на початку XX століття жили на тих же землях, де колись знаходилася їх спільна держава –
. Пригадаємо, що Литвою, в середні віки, називали Білорусь, Руссю – Україну, Жемайтією (Жмуддю) – частину сучасної Литви.
Українською мовою говорила більшість населення Донщини і Кубані. Якщо дотримувати логіки путіноїдів, то для відновлення історичної справедливості на ґрунті мовного чинника, Москва повинна повернути
землі
, Донщини та Кубані, не кажучи вже про Крим. Справедливе і повернення одвічних земель Білорусі – Смоленщини і Брянщини.
Московська пропаганда вважає несправедливим рішення 1954 року про передачу Криму зі складу РСФСР Україні. Кремлівські ідеологи чомусь забувають, що в часи СССР комуністична влада відібрала в України багато інших територій, які передали до складу РСФСР (Російської совєтської федеративної соціалістичної республіки).
Територіальні втрати України за комуністичної диктатури
Прихильники «русского мира» стверджують, що за Сталіна відбулося возз'єднання Наддніпрянської України із Західною Україною. Вони зовсім не пам’ятають, що Соборність українських земель офіційно проголошена 22 січня 1919 року, за двадцять років, до спільного нападу Гітлера і Сталіна на Польщу, коли Західна Україна стала частиною СССР.
Комуністична Москва зруйнувала соборність українських земель, що виникла 1919 року. Саме
поклала край Українській Самостійній Соборній державі, розділила, разом із Польщею, єдину українську націю по різних країнах.
16 лютого 1918 року Законодавча Рада Кубані проголосила утворення Самостійної
. Через кілька днів Кубанська республіка приєдналася, на федеративних засадах, до складу України. Комуністична Москва наприкінці лютого 1918 року вдерлася на Кубань і долучила ці землі до складу РСФСР.
Прапор Кубанської Народної республіки. Синій колір символізує лінійців, нащадків донських козаків, зелений – черкесів, малиновий – чорноморців, нащадків запорозьких козаків
Від самого початку московсько-більшовицької навали велося цілеспрямоване зменшення території України. У грудні 1918 року частини Червоної армії окупували
, що входили до складу Української держави за Гетьмана Павла Скоропадського. 3 січня 1919 року Гайворонський повіт передається маріонетковим комуністичним урядом у Харкові до складу РСФСР. 11 лютого того ж року така ж доля спіткала Білгородський повіт.
25 лютого 1919 року на вимогу Москви чотири північних повіти Чернігівської губернії вилучили зі складу України, та увели до складу РСФСР.
16 жовтня 1925 року Таганрозька та Шахтинська округи Донщини забрали зі складу України та передали в підпорядкування РСФСР.
6 грудня 1926 року рішенням ВЦІК СССР
, південно-західну частину (12 районів) сучасної Брянської області з центром в місті Стародуб, вивели з підпорядкування Україні, та зробили частиною Брянської губернії РСФСР.
Було б несправедливим стверджувати, що Москва долучала відібрані в України землі виключно до РСФСР. Після спільного з Гітлером розділу Польщі, у вересні 1939 року, землі Берестейщини, Західного Полісся де переважало українське населення, передали до складу БССР (Білоруської совєтської соціалістичної республіки).
Етнічні українські землі передавалися Москвою до складу не тільки союзних республік СССР, але й країнам соціалістичного табору, де панували маріонеткові комуністичні режими керовані
.
У 1945 році, після окупації московсько-більшовицькими військами земель Чехословацької республіки, землі Пряшівщини, території де переважає українське населення з центром у місті Пряшів, попри зусилля української громадськості краю, увійшли до складу Чехословацької соціалістичної республіки.
Після окупації Польщі,
залишив землі так званого Закерзоння (Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння, Любачивщини та Західної Бойківщини) у складі Польської народної республіки. Щоб зломити опір українців комуністичними режимами СССР та Польщі проведені депортації українців з місць постійного компактного проживання у 1944 – 1946, 1947 та 1951 роках. Після масових виселень на землях Закерзоння не лишилося українського населення.
Московське панування в часи
обернулося для України значними територіальними втратами. Методично впроваджувалася політика спрямована на асиміляцію, разом з депортаціями та геноцидом українців під час кількох улаштованих московсько-більшовицькими окупантами
. На місце знищених та висланих українців Москва цілеспрямовано завозила, аж до краху СССР, мешканців з РСФСР для постійного проживання в Україні.
Російський імперіалізм зробив Україну театром бойових дій під час двох світових воєн, суттєво зменшив ареали існування української мови, виморив голодом та знищив репресіями мільйони українців, обкраяв наші етнічні території, і після винищення предків робить подібні плани на наших нащадків.
Розпад Російської імперії станом на 10 вересня 1918 р.
Проте, завдяки анексії Криму 2014 року, Москва власноруч створила сприятливі умови для свого розпаду. До неї існує сила-силенна територіальних претензій сусідніх держав, які можуть використати прецедент анексії Криму задля повернення окупованих
територій. Україна повинна скористатися шансом, і повернути
до розмірів держави
.
Автор: Юрій Гарматний
м. Краматорськ, Донецька обл.
Агресія Москви проти України в 1991 – 2013 роках
Побутує думка, що колись закінчиться московсько-українська війна
знов виявиться «справжньою» дружньою до України державою. Це ілюзія.
Справжнє московство саме зараз, у момент розв’язаної військової агресії проти України.
завжди прагнула підкорити українців. Якщо в часи поневолення України
ворожість проявлялася у знищені окремих осіб та груп, що прагнули української самостійності, то після здобуття незалежності агресивні дії Москва спрямувала проти нашої держави та суспільства.
росія – агресор
Перше бойове зіткнення
Офіційно державну незалежність Україна проголосила 24 серпня 1991 року, після провалу путчу ГКЧП, що прагнув зберегти «единую-неделимую»
. Український народ майже одностайно підтримав Акт проголошення незалежності України на референдумі 1 грудня того ж року.
Першочерговим завданням нової держави стало створення власних збройних сил. Москва блискавично почала заважати цьому прагненню.
Протистояння розгорнулося довкола Криму та Чорноморського флоту (ЧФ). Україна вважала півострів і розташований в його портах флот своїм, Москва мала діаметрально протилежну точку зору.
У січні 1992 року влада України зобов’язала командування Чорноморського флоту присягнути на вірність українському народу. Офіцери, що усвідомлювали себе українцями, радо виконали вимогу. Решта морського офіцерства зачаїлася у вичікуванні вирішення питання приналежності ЧФ на вищому державному рівні.
Протягом року президенти України та Росії уклали три угоди про розподіл
, які не мали жодних практичних наслідків. У той час, серед офіцерства ЧФ зростало напруження.
Вище командування флоту, що складалося переважно із промосковські налаштованих офіцерів, розпочали неоголошене переслідування всіх моряків, що присягнули на вірність Україні.
діяло за звичною схемою: українців присипляли байками про братерські народи та намагалися задушити у ведмежих обіймах, тишком-нишком устромляючи ніж у спину.
"Ну, мы же с тобой братья!"
Президент України
не зробив жодних практичних кроків, аби допомогти українським офіцерам. За цих умов вони діяли керуючись власним сумлінням.
21 липня 1992 року командир сторожового корабля СКР-112 капітан-лейтенант Сергій Настенко віддав наказ екіпажу залишити кримську базу та взяти курс на Одесу. Командування Чорноморського флоту розцінило цей вчинок як зраду і віддало наказ захопити, або потопити, корабель, що означало початок бойових дій проти команди українського судна.
Виконуючи наказ начальника штабу ЧФ віце-адмірала Гурінова, начальник штабу дивізіону капітан 3-го рангу Тушев відкрив вогонь по СКР-112 з 30-мм автоматичної гармати АКА-230 малого десантного корабля МДК-184. Випустили 4 черги з відстані двох кабельтових, щоправда не по українському кораблю, а в простір прямо перед ним.
Московське командування флоту вислало на перехоплення СКР-112 протичовновий літак-амфібію Бе-12, але він швидко повернувся назад, оскільки проти нього з аеродрому Бельбек злетів український винищувач.
Командир московського корабля МДК-184 отримав наказ протаранити непокірний український корабель. Але завдяки вдалим маневрам СКР-112 наказ москвинам виконати не вдалося.
Затримати український корабель намагалися також фрегат «Разітєльний» та ракетний човен РК-260. Їх спроби зупинити чи протаранити СКР-112 також виявилися марними.
На допомогу українському кораблю з Одеси прибуло два прикордонні кораблі та літак винищувач СУ-27. СКР-112 з тріумфом увійшов в одеську гавань.
"Разітєльний" переслідує СКР-112
Цей епізод став першим бойовим зіткненням молодої української держави з
.
Протиріччя між Україною та Москвою не обмежилися Кримом та Чорноморським флотом. В центрі уваги опинився український ядерний арсенал, що за кількістю озброєння поступався лише
та РФ. Кремль вимагав віддати йому всю ядерну зброю, українська влада утримувалася від остаточного вирішення питання.
У вересні 1993 року в Масандрі відбулися чергові переговори України та РФ по ЧФ і ядерному озброєнню. Москва вперше застосувала
: в якості аргументу московська сторона наводила газові борги України.
Переговори проходили на рівні президентів та прем’єр-міністрів. Леонід Кравчук належав до комуністичної номенклатури, що являла собою в Україні часів СССР,
московську адміністрацію. Після краху ГКЧП Кравчук швидко перефарбувався з високопосадового комуністичного функціонера на «борця» за незалежність України.
Його патякання і зараз насичені патріотичним пафосом, але справи свідчать про інше. Усі реальні дії Кравчука спрямовувалися проти
та її народу.
Один перелік його «заслуг» чого вартий: знищення торгового, риболовецького та військового флотів України, гіперінфляція, що спричинила масове зубожіння українських громадян, афери з «Бласко», гальмування реформ, закладання основ олігархічної держави, повна відмова від ядерної зброї та багато іншого.
Одним з таких «досягнень» вірного ленінця стали переговори в Масандрі. Кравчук погодився поділити флот 50/50, та ще й продати Росії за газові борги всю українську частину ЧФ разом з усією інфраструктурою. Уся ядерна зброя України передавалася на утилізацію Москві. Деталізація домовленостей покладалася на нові угоди і домовленості.
Масандрівську угоду Кравчука українське суспільство сприйняло, як капітуляція перед Москвою. Це спровокувало політичну кризу і дострокові президентські вибори, які Кравчук програв іншому учаснику переговорів у Масандрі – прем’єр-міністру України Леоніду Кучмі.
Президент Кучма
Саме він розділив Чорноморський флот з Росією та залишив Україну без ядерної зброї.
Угода підписана Кучмою та Єльциним 9 червня 1995 року, передбачала, що Україна отримує 18,3% кораблів ЧФ, решта, разом з військовою базою в Севастополі, належить Росії.
Влітку 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію, згідно якої на території держави не могли існувати жодні іноземні військові бази. Перебування Чорноморського флоту РФ в Севастополі втратило легітимність.
Лишилося не вирішеним питання державних кордонів. Москва намагалася обмежити договір про державні кордони розпливчастим формулюванням про повагу територіальної цілісності. Україна наполягала на спільній відмові від будь-яких територіальних претензій.
Україна та
уклали договір про дружбу, де визнавали непорушність кордонів згідно статуту ООН. Заради цього Кучма погодився на збереження московської бази ВМФ РФ в Севастополі на найближчі 20 років.
28 травня 1997 року в Києві голови урядів РФ та України підписали пакет документів про розподіл і базування Чорноморського флоту. Україні перейшли 18% кораблів Чорноморського флоту
, а також військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві, Балаклаві і ще 10 баз морської авіації.
Натомість росія отримала право розміщувати флот в Севастополі до 2017 року, утримувати на території України не більше 338 кораблів та 25 тисяч військовослужбовців.
вимагав від України беззастережного виконання пунктів стосовно московських військових баз, але повністю знехтував непорушністю кордонів у 2014 році, використавши для цього ті самі військові бази. Так, завдяки зусиллям Леоніда Кучми, на територію України потрапив Троянський кінь
.
Після обрання на другий президентський термін Кучма спробував збільшити владні повноваження і взяти курс на Європу. Москва швидко влаштувала політичну кризу в Україні, внаслідок якої наглядачем до Президента України призначили Віктора Медведчука, відомого промосковськими поглядами.
В якості приводу використали «касетний скандал», що викривав причетність Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Майор охорони Президента України Мельниченко сильно ризикуючи, записував розмови в кабінеті Кучми. Для чого він це робив і хто прикривав його втечу з України, він переконливо не пояснив.
Плівки з записами оприлюднив Олександр Мороз – лідер Соціалістичної партії, що виникла після заборони комуністичної партії в Україні та складалася із запеклих
. Трохи пізніше Мороз проявив себе як послідовний прихильник конституційної реформи Віктора Медведчука та вірний союзник промосковської партії Регіонів.
Завдяки зусиллям Мороза, Мельниченка та ще деяких промосковських політиків, Кучма мало не позбавився президентського крісла та отримав головою адміністрації Віктора Медведчука – майбутнього кума незмінного правителя Росії Путіна.
Тузла
Попри це, Кучма не відмовився від європейського напрямку зовнішньої політики. Як і від московського. Він оголосив, про багатовекторність зовнішньополітичного курсу.
Москва поквапилася нагадати, що визнає лише єдиний вектор української політики – московський. В якості інструменту тиску використали зазіхання на територіальну цілісність України.
Кучма на острові Тузла
В Керченській протоці існує невеличкий острів Тузла, який внаслідок течій постійно змінює контур берегів. До 1925 року він становив частину коси, що заходила в протоку з боку Краснодарського краю. Тогорічний шторм зробив з півострова острів, який уряд СССР передав разом з
до складу УССР.
До 29 вересня 2003 року невеличкий острів нікого особливо не цікавив. Аж раптом Москва заходилася укріплювати берегову лінію. Щодня в Керченську протоку висипалися тисячі тон ґрунту, відновлювали розмиту в 1925 році косу, зі швидкістю 150 – 200 метрів на добу. Земляні роботи проводилися під прикриттям
.
Москва намагалася зробити Тузлу півостровом Краснодарського краю, щоб взяти під контроль Керченську протоку, оскільки єдиний глибоководний шлях з Азовського моря в Чорне, що проходив між Тузлою і Кримом, повністю належав Україні.
Кучма швидко оцінив небезпеку, наказав розташувати на Тузлі прикордонну заставу, спецназ та зводити укріплення. Підготували звернення до ООН, НАТО і країн-гарантів Будапештського меморандуму.
Москва зупинила будівництво дамби в 102 метрах від острову Тузла, в обмін на договір від 25 грудня 2003 року за яким жоден військовий корабель не міг проминути Керченську протоку без згоди Москви.
Кремль мав на увазі насамперед кораблі НАТО. Таким чином блокувалися навіть спроби співпраці з незалежними від Москви потенційними союзниками України.
Газова війна
Через рік завершився термін президентських повноважень Кучми. Новим Президентом України став небажаний для Кремля Віктор Ющенко. Аби протидіяти йому Москва влаштувала справжню інформаційну війну.
Хоча бойові дії велися не тільки в інформаційному просторі. Кандидата в Президенти України Ющенка отруїли, він вижив і серйозно лікувався. Сліди отруєння досі помітні навіть людині далекій від медицини.
1 січня 2006 року РФ різко знизила тиск в газотранспортній системі (ГТС) України. Після переговорів Україна почала платити Москві за газ 230 доларів за тисячу кубометрів, і 44 долари – за туркменський газ. Середня ціна за газ, що надходив з території Росії, таким чином, складала 95 доларів за 1 тисячу кубічних метрів. До цього ціна становила 50 доларів за московський та 25 – за туркменський газ.
Але Кремлю цього видавалося замало. Невдовзі прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підписала з Путіним меморандум, за яким Україна купувала московський газ по 235 доларів з тисячу кубів. У внутрішній політиці Тимошенко зайнялася прямим
і блокуванням спроб Ющенка здійснити обіцяні народу реформи в Україні.
Наприкінці 2008 року Москва почала вимагати від НАК «Нафтогаз» погашення боргу в 2,4 мільярдів доларів. Насправді борг числився за фірмою прокладкою «РосУкрЕнерго», одна половина якої належала московському «Газпрому», іншою половиною володіли олігархи Д. Фірташ та І. Фурсін.
1 січня 2009 року Москва припинила постання газу через українську ГТС. Країни Євросоюзу залишилися без газу. Водночас Кремль розв’язав проти Україну
, зі звинуваченням України в крадіжках газу, які ніколи не були доведені.
Газова угода Тимошенко-Путіна
Україна опинилася під тиском не тільки Москви, але і європейських країн, які потребували московського газу. «Нафтогаз» і «Газпром» у присутності Тимошенко і Путіна 19 січня уклали нові газові угоди, згідно яких Україна купувала в РФ газ за найвищою ціною – 450 доларів за тисячу кубометрів.
Висока ціна на газ завдала дошкульного удару по економіці України. Тимошенко подала українському суспільству нові угоди як велике досягнення, і пообіцяла захистити їх своєю груддю.
Тиск на українські організації РФ
В жовтні 2009 року Мінюст РФ зупинив діяльність найбільшого об’єднання українців на Росії – Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКА). Як привод використали міфічні порушення в статуті та господарській діяльності.
Мінюст РФ передав справу на розгляд Верховного суду. До попередніх звинувачень додали базовані на
Н. Журавльова з фонду «Отечество» обвинувачення в діяльності спрямованій «на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії». 24 листопада 2010 року рішення Верховного суду РФ ліквідувало ФНКА.
Схожа історія відбулася з Об’єднанням українців Росії (ОУР). 22 липня 2009 року Мінюст РФ зробив аудит об’єднання та виявив «порушення» схожі на ті, в яких звинувачували ФНКА.
10 грудня 2010 року до Верховного суду РФ надійшов позов проти ОУР. 18 травня 2012 року, той самий суддя, що виніс вирок у справі ФНКА (Ніколай Романєнков) ліквідував Об’єднання українців Росії.
Переслідуванням, навіть вбивствам піддавалися й окремі українські активісти.
Показова доля Анатолія Кроля.
Анатолій Кріль — громадський і культурний діяч Зеленого Клину – українців Далекого Сходу. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця», який тепер носить його ім’я. Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату.
Анатолій Кріль. Виступ на концерті хору "Горлиця".
Громадська та релігійна діяльність А. Кроля викликала шалений опір з боку місцевої влади. 1 квітня 2004 року його підступно жорстоко побили невідомі .
Через день, 3 квітня, Кріль помер від отриманих травм. Вбивці не знайдені до цього часу. Незабаром після вбивства пана Кроля московський режим заборонив діяльність
Київського патріархату у Владивостоку.
Асоціація з Євросоюзом
На початку 2010 року Президентом України став промосковський кандидат Віктор Янукович. У перший час він слухняно виконував усі московські вказівки, зокрема дозволив Чорноморському флоту РФ залишатися в Криму до 2042 року.
Але зрештою йому набридли нахабні накази Кремля. В 2013 році він оголосив намір укласти угоду про асоціацію з Євросоюзом, навіть розпочав приготування євроінтеграційних законів.
Кремль не міг припустити виходу України із зони свого впливу. Внаслідок шаленого московського тиску Янукович заявив про згортання європейського курсу України. Це спричинило Майдан – повстання українців, яке повалило промосковський режим.
У відповідь Москва захопила Крим, за допомогою терористів і диверсантів розпочало
. Застосували й
проти України: економічні та інформаційні. Боротьба триває дотепер.
На нашу державу і націю чекають важкі випробування. Москва робить ставку на те, що спрацьовувало раніше – на внутрішні протиріччя в середині українського суспільства, на
.
Але й шанси на перемогу України значні. В РФ також існує багато проблем, головні з яких соціально-економічні та національні.
росія залишається
, значну частину якої становлять
. Україна мусить стати локомотивом національно-визвольної боротьби цих народів. У цьому запорука
над агресивною імперією з атомними бомбами.
Автор: Юрій Гарматний
м. Краматорськ, Донецька обл.
Головний аргумент пропагандистів
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Ці твердження не витримують жодної критики, їх спростовують дослідження самих московських науковців.
Діалектологічна карта Східної Європи. Імператорське російське географічне товариство, 1914 р.
Ареал східнослов’янських мов на початку XX століття
Мовознавці переконливо доводять – території розповсюдження тієї чи іншої мови можуть суттєво змінюватися з часом.
До Вашої уваги дві мапи поширення мов східних слов’ян понад століття тому. Схожих карт можна навести більше, але обмежимося цими. Вони створені московськими дослідниками, отже укладачів цих карт не можна звинуватити в українському націоналізмі чи в участі у
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Назви карт віддзеркалюють особливості московської «духовності» — мови українців та білорусів називаються «діалектами». Подібне явище добре відоме в психології під назвою проекції – потреба приписувати іншим власні мотиви, почуття і думки, здебільшого небажані. У такий побит, людина віддаляє від себе загрозливий вміст власної психіки, вважаючи, що це зовнішні явища, а не внутрішні психічні процеси.
Карта східнослов'янських діалектів. Московська діалектологічна комісія, 1915 р.
Називаючи мови східних слов’ян говірками, московство витісняло у колективне підсвідоме факти власної історії, зовсім не слов’янської та дуже нетривалої в часі. Бажаючі можуть ознайомитися з матеріалами на цю тему в статтях: «
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Повернімося до карт. На діалектологічній мапі 1914 року, виданій Імператорським російським географічним товариством, як і на мапі східнослов’янських діалектів 1915 року, укладеної Московською діалектологічною комісією, московська говірка мала в ті часи дещо інший ареал ніж зараз.
Вона майже не поширювалася на
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Білоруська нація панувала на Смоленщині та Брянщині, а українські етнічні землі поширювалися на сучасні Курську та Білгородську області. Тобто українці і білоруси на початку XX століття жили на тих же землях, де колись знаходилася їх спільна держава –
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Українською мовою говорила більшість населення Донщини і Кубані. Якщо дотримувати логіки путіноїдів, то для відновлення історичної справедливості на ґрунті мовного чинника, Москва повинна повернути
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Московська пропаганда вважає несправедливим рішення 1954 року про передачу Криму зі складу РСФСР Україні. Кремлівські ідеологи чомусь забувають, що в часи СССР комуністична влада відібрала в України багато інших територій, які передали до складу РСФСР (Російської совєтської федеративної соціалістичної республіки).
Територіальні втрати України за комуністичної диктатури
Прихильники «русского мира» стверджують, що за Сталіна відбулося возз'єднання Наддніпрянської України із Західною Україною. Вони зовсім не пам’ятають, що Соборність українських земель офіційно проголошена 22 січня 1919 року, за двадцять років, до спільного нападу Гітлера і Сталіна на Польщу, коли Західна Україна стала частиною СССР.
Комуністична Москва зруйнувала соборність українських земель, що виникла 1919 року. Саме
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
16 лютого 1918 року Законодавча Рада Кубані проголосила утворення Самостійної
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Прапор Кубанської Народної республіки. Синій колір символізує лінійців, нащадків донських козаків, зелений – черкесів, малиновий – чорноморців, нащадків запорозьких козаків
Від самого початку московсько-більшовицької навали велося цілеспрямоване зменшення території України. У грудні 1918 року частини Червоної армії окупували
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
25 лютого 1919 року на вимогу Москви чотири північних повіти Чернігівської губернії вилучили зі складу України, та увели до складу РСФСР.
16 жовтня 1925 року Таганрозька та Шахтинська округи Донщини забрали зі складу України та передали в підпорядкування РСФСР.
6 грудня 1926 року рішенням ВЦІК СССР
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Було б несправедливим стверджувати, що Москва долучала відібрані в України землі виключно до РСФСР. Після спільного з Гітлером розділу Польщі, у вересні 1939 року, землі Берестейщини, Західного Полісся де переважало українське населення, передали до складу БССР (Білоруської совєтської соціалістичної республіки).
Етнічні українські землі передавалися Москвою до складу не тільки союзних республік СССР, але й країнам соціалістичного табору, де панували маріонеткові комуністичні режими керовані
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
У 1945 році, після окупації московсько-більшовицькими військами земель Чехословацької республіки, землі Пряшівщини, території де переважає українське населення з центром у місті Пряшів, попри зусилля української громадськості краю, увійшли до складу Чехословацької соціалістичної республіки.
Після окупації Польщі,
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Московське панування в часи
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Російський імперіалізм зробив Україну театром бойових дій під час двох світових воєн, суттєво зменшив ареали існування української мови, виморив голодом та знищив репресіями мільйони українців, обкраяв наші етнічні території, і після винищення предків робить подібні плани на наших нащадків.
Розпад Російської імперії станом на 10 вересня 1918 р.
Проте, завдяки анексії Криму 2014 року, Москва власноруч створила сприятливі умови для свого розпаду. До неї існує сила-силенна територіальних претензій сусідніх держав, які можуть використати прецедент анексії Криму задля повернення окупованих
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Автор: Юрій Гарматний
м. Краматорськ, Донецька обл.
Агресія Москви проти України в 1991 – 2013 роках
Побутує думка, що колись закінчиться московсько-українська війна
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Справжнє московство саме зараз, у момент розв’язаної військової агресії проти України.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
росія – агресор
Перше бойове зіткнення
Офіційно державну незалежність Україна проголосила 24 серпня 1991 року, після провалу путчу ГКЧП, що прагнув зберегти «единую-неделимую»
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Першочерговим завданням нової держави стало створення власних збройних сил. Москва блискавично почала заважати цьому прагненню.
Протистояння розгорнулося довкола Криму та Чорноморського флоту (ЧФ). Україна вважала півострів і розташований в його портах флот своїм, Москва мала діаметрально протилежну точку зору.
У січні 1992 року влада України зобов’язала командування Чорноморського флоту присягнути на вірність українському народу. Офіцери, що усвідомлювали себе українцями, радо виконали вимогу. Решта морського офіцерства зачаїлася у вичікуванні вирішення питання приналежності ЧФ на вищому державному рівні.
Протягом року президенти України та Росії уклали три угоди про розподіл
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Вище командування флоту, що складалося переважно із промосковські налаштованих офіцерів, розпочали неоголошене переслідування всіх моряків, що присягнули на вірність Україні.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Ну, мы же с тобой братья!"
Президент України
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
21 липня 1992 року командир сторожового корабля СКР-112 капітан-лейтенант Сергій Настенко віддав наказ екіпажу залишити кримську базу та взяти курс на Одесу. Командування Чорноморського флоту розцінило цей вчинок як зраду і віддало наказ захопити, або потопити, корабель, що означало початок бойових дій проти команди українського судна.
Виконуючи наказ начальника штабу ЧФ віце-адмірала Гурінова, начальник штабу дивізіону капітан 3-го рангу Тушев відкрив вогонь по СКР-112 з 30-мм автоматичної гармати АКА-230 малого десантного корабля МДК-184. Випустили 4 черги з відстані двох кабельтових, щоправда не по українському кораблю, а в простір прямо перед ним.
Московське командування флоту вислало на перехоплення СКР-112 протичовновий літак-амфібію Бе-12, але він швидко повернувся назад, оскільки проти нього з аеродрому Бельбек злетів український винищувач.
Командир московського корабля МДК-184 отримав наказ протаранити непокірний український корабель. Але завдяки вдалим маневрам СКР-112 наказ москвинам виконати не вдалося.
Затримати український корабель намагалися також фрегат «Разітєльний» та ракетний човен РК-260. Їх спроби зупинити чи протаранити СКР-112 також виявилися марними.
На допомогу українському кораблю з Одеси прибуло два прикордонні кораблі та літак винищувач СУ-27. СКР-112 з тріумфом увійшов в одеську гавань.
"Разітєльний" переслідує СКР-112
Цей епізод став першим бойовим зіткненням молодої української держави з
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Масандрівські угодиПротиріччя між Україною та Москвою не обмежилися Кримом та Чорноморським флотом. В центрі уваги опинився український ядерний арсенал, що за кількістю озброєння поступався лише
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
У вересні 1993 року в Масандрі відбулися чергові переговори України та РФ по ЧФ і ядерному озброєнню. Москва вперше застосувала
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Переговори проходили на рівні президентів та прем’єр-міністрів. Леонід Кравчук належав до комуністичної номенклатури, що являла собою в Україні часів СССР,
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Його патякання і зараз насичені патріотичним пафосом, але справи свідчать про інше. Усі реальні дії Кравчука спрямовувалися проти
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Один перелік його «заслуг» чого вартий: знищення торгового, риболовецького та військового флотів України, гіперінфляція, що спричинила масове зубожіння українських громадян, афери з «Бласко», гальмування реформ, закладання основ олігархічної держави, повна відмова від ядерної зброї та багато іншого.
Одним з таких «досягнень» вірного ленінця стали переговори в Масандрі. Кравчук погодився поділити флот 50/50, та ще й продати Росії за газові борги всю українську частину ЧФ разом з усією інфраструктурою. Уся ядерна зброя України передавалася на утилізацію Москві. Деталізація домовленостей покладалася на нові угоди і домовленості.
Масандрівську угоду Кравчука українське суспільство сприйняло, як капітуляція перед Москвою. Це спровокувало політичну кризу і дострокові президентські вибори, які Кравчук програв іншому учаснику переговорів у Масандрі – прем’єр-міністру України Леоніду Кучмі.
Президент Кучма
Саме він розділив Чорноморський флот з Росією та залишив Україну без ядерної зброї.
Угода підписана Кучмою та Єльциним 9 червня 1995 року, передбачала, що Україна отримує 18,3% кораблів ЧФ, решта, разом з військовою базою в Севастополі, належить Росії.
Влітку 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію, згідно якої на території держави не могли існувати жодні іноземні військові бази. Перебування Чорноморського флоту РФ в Севастополі втратило легітимність.
Лишилося не вирішеним питання державних кордонів. Москва намагалася обмежити договір про державні кордони розпливчастим формулюванням про повагу територіальної цілісності. Україна наполягала на спільній відмові від будь-яких територіальних претензій.
Україна та
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
28 травня 1997 року в Києві голови урядів РФ та України підписали пакет документів про розподіл і базування Чорноморського флоту. Україні перейшли 18% кораблів Чорноморського флоту
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Натомість росія отримала право розміщувати флот в Севастополі до 2017 року, утримувати на території України не більше 338 кораблів та 25 тисяч військовослужбовців.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Після обрання на другий президентський термін Кучма спробував збільшити владні повноваження і взяти курс на Європу. Москва швидко влаштувала політичну кризу в Україні, внаслідок якої наглядачем до Президента України призначили Віктора Медведчука, відомого промосковськими поглядами.
В якості приводу використали «касетний скандал», що викривав причетність Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Майор охорони Президента України Мельниченко сильно ризикуючи, записував розмови в кабінеті Кучми. Для чого він це робив і хто прикривав його втечу з України, він переконливо не пояснив.
Плівки з записами оприлюднив Олександр Мороз – лідер Соціалістичної партії, що виникла після заборони комуністичної партії в Україні та складалася із запеклих
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Завдяки зусиллям Мороза, Мельниченка та ще деяких промосковських політиків, Кучма мало не позбавився президентського крісла та отримав головою адміністрації Віктора Медведчука – майбутнього кума незмінного правителя Росії Путіна.
Тузла
Попри це, Кучма не відмовився від європейського напрямку зовнішньої політики. Як і від московського. Він оголосив, про багатовекторність зовнішньополітичного курсу.
Москва поквапилася нагадати, що визнає лише єдиний вектор української політики – московський. В якості інструменту тиску використали зазіхання на територіальну цілісність України.
Кучма на острові Тузла
В Керченській протоці існує невеличкий острів Тузла, який внаслідок течій постійно змінює контур берегів. До 1925 року він становив частину коси, що заходила в протоку з боку Краснодарського краю. Тогорічний шторм зробив з півострова острів, який уряд СССР передав разом з
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
До 29 вересня 2003 року невеличкий острів нікого особливо не цікавив. Аж раптом Москва заходилася укріплювати берегову лінію. Щодня в Керченську протоку висипалися тисячі тон ґрунту, відновлювали розмиту в 1925 році косу, зі швидкістю 150 – 200 метрів на добу. Земляні роботи проводилися під прикриттям
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Москва намагалася зробити Тузлу півостровом Краснодарського краю, щоб взяти під контроль Керченську протоку, оскільки єдиний глибоководний шлях з Азовського моря в Чорне, що проходив між Тузлою і Кримом, повністю належав Україні.
Кучма швидко оцінив небезпеку, наказав розташувати на Тузлі прикордонну заставу, спецназ та зводити укріплення. Підготували звернення до ООН, НАТО і країн-гарантів Будапештського меморандуму.
Москва зупинила будівництво дамби в 102 метрах від острову Тузла, в обмін на договір від 25 грудня 2003 року за яким жоден військовий корабель не міг проминути Керченську протоку без згоди Москви.
Кремль мав на увазі насамперед кораблі НАТО. Таким чином блокувалися навіть спроби співпраці з незалежними від Москви потенційними союзниками України.
Газова війна
Через рік завершився термін президентських повноважень Кучми. Новим Президентом України став небажаний для Кремля Віктор Ющенко. Аби протидіяти йому Москва влаштувала справжню інформаційну війну.
Хоча бойові дії велися не тільки в інформаційному просторі. Кандидата в Президенти України Ющенка отруїли, він вижив і серйозно лікувався. Сліди отруєння досі помітні навіть людині далекій від медицини.
1 січня 2006 року РФ різко знизила тиск в газотранспортній системі (ГТС) України. Після переговорів Україна почала платити Москві за газ 230 доларів за тисячу кубометрів, і 44 долари – за туркменський газ. Середня ціна за газ, що надходив з території Росії, таким чином, складала 95 доларів за 1 тисячу кубічних метрів. До цього ціна становила 50 доларів за московський та 25 – за туркменський газ.
Але Кремлю цього видавалося замало. Невдовзі прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підписала з Путіним меморандум, за яким Україна купувала московський газ по 235 доларів з тисячу кубів. У внутрішній політиці Тимошенко зайнялася прямим
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Наприкінці 2008 року Москва почала вимагати від НАК «Нафтогаз» погашення боргу в 2,4 мільярдів доларів. Насправді борг числився за фірмою прокладкою «РосУкрЕнерго», одна половина якої належала московському «Газпрому», іншою половиною володіли олігархи Д. Фірташ та І. Фурсін.
1 січня 2009 року Москва припинила постання газу через українську ГТС. Країни Євросоюзу залишилися без газу. Водночас Кремль розв’язав проти Україну
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Газова угода Тимошенко-Путіна
Україна опинилася під тиском не тільки Москви, але і європейських країн, які потребували московського газу. «Нафтогаз» і «Газпром» у присутності Тимошенко і Путіна 19 січня уклали нові газові угоди, згідно яких Україна купувала в РФ газ за найвищою ціною – 450 доларів за тисячу кубометрів.
Висока ціна на газ завдала дошкульного удару по економіці України. Тимошенко подала українському суспільству нові угоди як велике досягнення, і пообіцяла захистити їх своєю груддю.
Тиск на українські організації РФ
В жовтні 2009 року Мінюст РФ зупинив діяльність найбільшого об’єднання українців на Росії – Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКА). Як привод використали міфічні порушення в статуті та господарській діяльності.
Мінюст РФ передав справу на розгляд Верховного суду. До попередніх звинувачень додали базовані на
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Схожа історія відбулася з Об’єднанням українців Росії (ОУР). 22 липня 2009 року Мінюст РФ зробив аудит об’єднання та виявив «порушення» схожі на ті, в яких звинувачували ФНКА.
10 грудня 2010 року до Верховного суду РФ надійшов позов проти ОУР. 18 травня 2012 року, той самий суддя, що виніс вирок у справі ФНКА (Ніколай Романєнков) ліквідував Об’єднання українців Росії.
Переслідуванням, навіть вбивствам піддавалися й окремі українські активісти.
Показова доля Анатолія Кроля.
Анатолій Кріль — громадський і культурний діяч Зеленого Клину – українців Далекого Сходу. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця», який тепер носить його ім’я. Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату.
Анатолій Кріль. Виступ на концерті хору "Горлиця".
Громадська та релігійна діяльність А. Кроля викликала шалений опір з боку місцевої влади. 1 квітня 2004 року його підступно жорстоко побили невідомі .
Через день, 3 квітня, Кріль помер від отриманих травм. Вбивці не знайдені до цього часу. Незабаром після вбивства пана Кроля московський режим заборонив діяльність
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Асоціація з Євросоюзом
На початку 2010 року Президентом України став промосковський кандидат Віктор Янукович. У перший час він слухняно виконував усі московські вказівки, зокрема дозволив Чорноморському флоту РФ залишатися в Криму до 2042 року.
Але зрештою йому набридли нахабні накази Кремля. В 2013 році він оголосив намір укласти угоду про асоціацію з Євросоюзом, навіть розпочав приготування євроінтеграційних законів.
Кремль не міг припустити виходу України із зони свого впливу. Внаслідок шаленого московського тиску Янукович заявив про згортання європейського курсу України. Це спричинило Майдан – повстання українців, яке повалило промосковський режим.
У відповідь Москва захопила Крим, за допомогою терористів і диверсантів розпочало
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
На нашу державу і націю чекають важкі випробування. Москва робить ставку на те, що спрацьовувало раніше – на внутрішні протиріччя в середині українського суспільства, на
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Але й шанси на перемогу України значні. В РФ також існує багато проблем, головні з яких соціально-економічні та національні.
росія залишається
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Автор: Юрій Гарматний
м. Краматорськ, Донецька обл.
Останнє редагування:
Петро Масляк – доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
8 вересня 2019 рік.
«Між Україною і Московією існує цивілізаційний конфлікт. Він навіть у принципі не може бути вирішений у дивовижний спосіб: припинити вогонь. Точно такий же конфлікт існує між євреями і арабами в Палестині. Він може бути вирішений лише за умови зникнення або євреїв, або арабів. Ніяк інакше він вирішитися не може. Це аксіома геополітики. Я не можу собі навіть уявити, щоб Нетаньяху заявив, що для вирішення конфлікту треба: перестать стрєлять. Мені зрозуміло, як двічі по два, що багатовікова війна між українцями і *******тами може бути закінчена або через цілковите фізичне винищення *******тами українців, чи то шляхом голодоморів чи масових депортацій, або ж з розпадом Московії і її імперії, що примусить *******тів зайнятися своїми власними внутрішніми справами. Все інше це облуда і брехня.»
8 вересня 2019 рік.
«Між Україною і Московією існує цивілізаційний конфлікт. Він навіть у принципі не може бути вирішений у дивовижний спосіб: припинити вогонь. Точно такий же конфлікт існує між євреями і арабами в Палестині. Він може бути вирішений лише за умови зникнення або євреїв, або арабів. Ніяк інакше він вирішитися не може. Це аксіома геополітики. Я не можу собі навіть уявити, щоб Нетаньяху заявив, що для вирішення конфлікту треба: перестать стрєлять. Мені зрозуміло, як двічі по два, що багатовікова війна між українцями і *******тами може бути закінчена або через цілковите фізичне винищення *******тами українців, чи то шляхом голодоморів чи масових депортацій, або ж з розпадом Московії і її імперії, що примусить *******тів зайнятися своїми власними внутрішніми справами. Все інше це облуда і брехня.»
Довга дорога додому. Україна виправляє трагічні помилки минулого
Віталій Портников
17 грудня 2023
Одна з художніх робіт на виставці плакатів «Шевченко: 4.5.0», присвячена війні і постаті Тараса Шевченка. Київ, червень 2022 року Фото:Ivan Iermakov/RadioSvoboda.Org (RFE/RL)
Рішення саміту Європейського союзу розпочати переговори з Україною та Молдовою щодо їхнього приєднання до ЄС є своєрідним «прологом» до справжньої історичної події – самого вступу України до ЄС. Коли цей вступ відбудеться, можна буде сказати, що він завершує низку важливих подій ХХ–ХХІ століть, які сумарно мають повернути Україну додому.
Київ, 30 вересня 1990 року. Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні
Першою з цих подій можна вважати проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) із подальшим декларуванням обʼєднання українських історичних земель.
Київ, 22 січня 1919 року. Під час проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі. Фото зроблено з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий собор
Поява незалежної України спричинила і створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Однак більшовицька окупація України призвела до загибелі і держави, і автокефальної церкви. А коли радянські війська прийшли на захід України, було заборонено й Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).
Руйнування і крах комуністичного режиму, за активної участі українців, створив можливості для проголошення незалежної України, відновлення УГКЦ й проголошення Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та УАПЦ, що сприяло ще одній історичній події – томосу від Вселенського патріарха щодо утворення помісної церкви в Україні.
Київ, 15 грудня 2018 року. Стенд біля собору Святої Софії, де проходив Об’єднавчий собор, на якому було створено єдину Православну церкву України (ПЦУ)
І от тепер, на тлі жорстокої війни з Росією, починаються перемовини про приєднання України до Євросоюзу.
Із січня 1654 року по листопад 1917-го події розгорталися у зворотньому напрямку. З Європи українці прямували до трону московського царя, в «обійми» жорстокої й брехливої деспотії, що змінювала назви й обличчя своїх тиранів, але ніколи не змінила найголовнішого – щирої й неприхованої ненависті до всього українського.
Наприкінці XVII століття древня Київська митрополія стала частиною підвладної царям (а згодом й генеральним секретарям) московської церкви й перетворилася на інструмент русифікації й деградації суспільного життя (ніде правди діти, у своєму сучасному варіантні УПЦ (МП) цей інструмент успішно використовується й сьогодні).
Здавалося, Російська імперія остаточно перемогла українців й переконала їх, що Європи тут ніколи не було. Але, як бачимо, це тільки здавалося.
Революція гідності. Київ, майдан Незалежності, 1 грудня 2013 року
Холодний душ для Путіна
Звісно, росія – не та країна, яка легко відмовляється від загарбаного. У день, коли європейські лідери ухвалили рішення про початок перемовин з Україною й Молдовою, Володимир Путін провів резонансну «пряму лінію» – перший такий пропагандистській захід з 24 лютого 2022 року.
Президент Росії Володимир Путін під час щорічної пресконференції. Москва, 14 грудня 2023 року
Російський керманич вкотре
, що готовий до довгої й виснажливої війни з Україною й не відмовляється від тих умов капітуляції, які буди висунуті, щоб полегшити остаточну окупацію України російськими військами. Було очевидно, що Путін не вірить у подальшу підтримку України цивілізованим світом й тому для нього та його оточення рішення саміту в Брюсселі стало справжнім холодним душем.
А для українців це рішення означає, що довга дорога додому продовжується – навіть коли продовжуються бої, обстріли й руйнування. Ми маємо пройти цим тяжким шляхом історії хоча б тому, що тепер не тільки ми, але й мільйони людей у всьому світі вірять, що ми на це здатні. Маємо виправити трагічні помилки й прорахунки минулого. Маємо знову бути в Європі.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
17 грудня 2023
Одна з художніх робіт на виставці плакатів «Шевченко: 4.5.0», присвячена війні і постаті Тараса Шевченка. Київ, червень 2022 року Фото:Ivan Iermakov/RadioSvoboda.Org (RFE/RL)
Рішення саміту Європейського союзу розпочати переговори з Україною та Молдовою щодо їхнього приєднання до ЄС є своєрідним «прологом» до справжньої історичної події – самого вступу України до ЄС. Коли цей вступ відбудеться, можна буде сказати, що він завершує низку важливих подій ХХ–ХХІ століть, які сумарно мають повернути Україну додому.
Київ, 30 вересня 1990 року. Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні
Першою з цих подій можна вважати проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) із подальшим декларуванням обʼєднання українських історичних земель.
Київ, 22 січня 1919 року. Під час проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі. Фото зроблено з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий собор
Поява незалежної України спричинила і створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Однак більшовицька окупація України призвела до загибелі і держави, і автокефальної церкви. А коли радянські війська прийшли на захід України, було заборонено й Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).
Руйнування і крах комуністичного режиму, за активної участі українців, створив можливості для проголошення незалежної України, відновлення УГКЦ й проголошення Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та УАПЦ, що сприяло ще одній історичній події – томосу від Вселенського патріарха щодо утворення помісної церкви в Україні.
Київ, 15 грудня 2018 року. Стенд біля собору Святої Софії, де проходив Об’єднавчий собор, на якому було створено єдину Православну церкву України (ПЦУ)
І от тепер, на тлі жорстокої війни з Росією, починаються перемовини про приєднання України до Євросоюзу.
Із січня 1654 року по листопад 1917-го події розгорталися у зворотньому напрямку. З Європи українці прямували до трону московського царя, в «обійми» жорстокої й брехливої деспотії, що змінювала назви й обличчя своїх тиранів, але ніколи не змінила найголовнішого – щирої й неприхованої ненависті до всього українського.
Наприкінці XVII століття древня Київська митрополія стала частиною підвладної царям (а згодом й генеральним секретарям) московської церкви й перетворилася на інструмент русифікації й деградації суспільного життя (ніде правди діти, у своєму сучасному варіантні УПЦ (МП) цей інструмент успішно використовується й сьогодні).
Здавалося, Російська імперія остаточно перемогла українців й переконала їх, що Європи тут ніколи не було. Але, як бачимо, це тільки здавалося.
Революція гідності. Київ, майдан Незалежності, 1 грудня 2013 року
Холодний душ для Путіна
Звісно, росія – не та країна, яка легко відмовляється від загарбаного. У день, коли європейські лідери ухвалили рішення про початок перемовин з Україною й Молдовою, Володимир Путін провів резонансну «пряму лінію» – перший такий пропагандистській захід з 24 лютого 2022 року.
Президент Росії Володимир Путін під час щорічної пресконференції. Москва, 14 грудня 2023 року
Російський керманич вкотре
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
А для українців це рішення означає, що довга дорога додому продовжується – навіть коли продовжуються бої, обстріли й руйнування. Ми маємо пройти цим тяжким шляхом історії хоча б тому, що тепер не тільки ми, але й мільйони людей у всьому світі вірять, що ми на це здатні. Маємо виправити трагічні помилки й прорахунки минулого. Маємо знову бути в Європі.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
