Внимательно прочитал.
Особенно запомнил то, что таки завоевали, что таки была Литва свысока смотрела на русский народ, что русский народ таки покорили, но что русский народ и далее воевал с литвой.

Де ци Ви таке вичитали? Дуже цікаво... Переймали усе найкраще від руських-українців, це - правда. Та й краще жилось у Литві, ніж у поневоленій татарами Московщині.
Так все таки, почему в украинском фольклоре литва с маленькой буквы
Де таке є? Не знаю такого.
синоним врага, а не друга?

На великі ріжниці поміж росіянами і українцями вказує також А. Левшин у своїх «Отрывкахъ изъ писемъ о Малороссіи» (1816 р.). В українських селян він відмічає такі характерні риси: побожність, палку любов до батьківщини, войовничість, патріярхальний родинний лад, невинність у молоді і чистоту звичаїв. У селян розвинене почуття власности, а тому нема крадіжок. Українські жінки працьовиті, а мужчини... ледачі. Наприкінці з жалем додає: «Я мушу сказати про ненависть українців до великоросіян... Ти легко можеш тут в тому переконатися, бо часто почуєш, як вони (українці) говорять:
— Добрий чоловік — а ******* (як протиставлення!).
Матері лякають своїх дітей словами «*******».
Про ворожість українців до москалів писав також Іван Сбітнєв у своїх «Поъздкахъ въ Харькозъ» («Въстникъ Европы», 1830 р.):
«Тубільці (українці) Охтирки на Слобожанщині вороже ставляться до москалів, так що навіть на заїздах не хотіли розуміти по московському... Побачивши проїзжих (москалів), українці-селяни залишають працю, починають співати на їх адресу лайливі і сатиристичні пісні, в супроводі голосного сміху і довготривалого гомону».
З цілого XIX ст., можливо, найбільш цікавий опис подорожі по Україні Й. Г. Коля під заголовком «Die Ukraine, Kleinrussland» (1841). Коль, визначний уче¬ний і мандрівник, основоположник антропогеографії, переїхав цілу Україну від Харкова до Одеси і від Одеси до Перемишля.
Коль не раз торкається взаємовідносин поміж ук¬раїнцями і москалями, вказуючи на ріжницю поміж ними, при чім підкреслює культурну вищість україн¬ців над москалями.
«Відраза Українців до Москалів, їхніх гнобителів, є така велика, що це можна назвати ненавістьго. Ця ненавість радше зростає, ніж слабшає. За те Українці ніколи більше не симпатизували з Поляками,.
як від часу, коли визволилися з під їхнього панування. Найгіршим словом, яким пятнує Українець Поляка, є «безтолковий Поляк», тоді як ******* в уяві Українця завжди «проклятий»... Українці мають прислівя:
— Вій людина собі нічого, але *******.
— З Москалями дружи, але камінь за пазухою держи.
Українці дуже погані російські патріоти. Властиві ******** любов і обожання царя є для Українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою і накиненою... Коли ви не хочете образити Українця, то не смієте говорити йому про завойований України Московщиною, бо Українець свідомий того, що його батьківщина заключила союз з Московщиною, яка зі свого боку обманула Україну».
Наприкінці Коль пише:
«Нема найменшого сумніву, що колись велитенське тіло російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Хвилево Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріял для будови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра зявиться будівничий, що збудує з тих матеріялів велику незалежну Українську Державу!»
Половина прорацтва Коля здійснилася. Думаю, що з часом здійсниться й друга половина його пророцтва.