domino
D
народное творчество
в аспекте поднятого анастасией дмитрук семейно-родового вопроса предлагаю сравнить народные поговорки украинцев и кацапов:
не все кацапские поговорки в топик влезли. прочитайте. не поленитесь. разница очевидна - украинские - ум, семья, труд, мудрость, правда, надежда на лучшее, оптимизм.
русские - чернуха, безнадежность, пьянство, халява, воровство, тупость, разбой, бандитизм, вранье.
например, сравните -
За праве діло стій сміливо.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
и у кацапов
За правду-матку ссылают в Камчатку.
часто любят приводить в пример украинскую поговорку - моя хата с краю. и объясняют ее трусостью, ленью и т.д. на самом деле, поговорка звучит - моя хата с краю, ничого не знаю. - т.е. не стукач, можете пытать. вот в этом и отличается наш менталитет.
дмитрук права на 200% ничего там за поребриком братского нет.
в аспекте поднятого анастасией дмитрук семейно-родового вопроса предлагаю сравнить народные поговорки украинцев и кацапов:
Україна - мати, вмій за неї постояти.
З самого початку думай, який буде кінець.
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Умілому всяка робота легка.
У кого совісті нема - нема й сорому.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
У Сірка очей позича.
Уміє він з чорного біле зробити.
Узявся за гуж - не кажи, що не дуж.
У чужу душу не влізеш.
У кого що болить, той про те й говорить.
У тебе розуму багато, та вдома не ночує!
Уміла готувати, та не вміла подавати.
У сусіда розуму не позичиш.
Усякому на старість розуму додасться.
Учись змолоду - пригодиться на старість!
Учений іде, а неук слідом спотикається.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У доброго коня верстви не довгі.
У кого дочок сім - то й щастя всім, а у мене одна - та й щастя нема.
У ворожки лікуватись - без здоров'я залишатись.
Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає.
У вічі - як лис, а поза очі - як біс.
У кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
Ухопив Місяця зубами!
Учений шпак говорить всяк.
У нього стільки правди, як у кози хвоста.
У п'яниці коли не під очима синє, так плечі в глині.
Умів красти - умій і очима лупать!
У страха очі великі.
У заздрості на все великі очі.
У чужій руці завжди шматок більший.
У нашому полку чортма толку!
У дурного півня - дурна й пісня.
У нього грошей, як у жаби пір'я.
Умій сказати, умій і змовчати.
У кого є ненька, у того й голівка гладенька.
У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий, та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько, та мати, та їхні три брати.
Ускочив, як жаба в жар.
Федоту не страшна ніяка робота.
Фрукти самі себе хвалять.
Федора має свої одговори.
Федя масти медом, а Федь усе Федьом!
"Федот, чого мовчав?" - "Сьогодні я не тот".
Федорові - пряжа, а комусь пропажа!
Феся казала - обійдеться.
Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.
Хто що вміє, те і діє.
Хто працює, той і врожай збирає.
Хто спішить, той двічі робить.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто любить трудиться, тому без діла не сидиться.
Хто не сіє, той не жне.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хочеш троянду зірвати - не бійся колючок.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хвальби - повнії торби, а в торбі нема нічого!
Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримує.
Хвалькові не щастить.
Хвалять - не гордись, учать - не гнівайся.
Хвалились, хвалились - та під гору і звалились.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Хто любить лише себе, того люди не люблять.
Хто людей питає, той і розум має.
Хитрого од лукавого не відрізниш.
Хитрий, як лисиця.
Хвалько - пуста людина.
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Хороша чутка далеко чутна.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто багато робить, той і багато знає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто знання має, той і мур зламає.
Хату руки держать.
Хліб усьому голова.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хто кого любить, той того й голубить.
Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хочеш зятечка придбати - мусиш з хати утікати.
Хвалить, як медом мастить.
Хитрує, як собака за вечерею.
Хто під ким яму копає, той у неї сам попадає.
Хитрощами недовго проживеш.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хоч голий, зате в поясі.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Хто про Хому, а хто про Ярему.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Ховається від роботи, як собака від мух.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хто літом ледарює, той узимку голодує.
Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Хто сміється, тому не минеться.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хоч кіл на голові теши, а він своє!
Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч не тільна, то телись.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
Хто як постеле, так і спатиме.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто не має, той не губить.
Хочеться, як голому на вулицю.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Хапало в хапиці, хапиця - по пиці.
Хороша пісня, коли б трохи довша!
Хапай, бабо, решетом сонце!
За праве діло стій сміливо.
З самого початку думай, який буде кінець.
За добре слово не платять грошей, а скажеш — усім приємно.
З гори — далеко, на гору — високо, краще — ніяк.
Зимою сонце світить, та не гріє.
З малої хмари великий дощ буває.
Зловив зайця за хвіст.
Золоті гори обіцяє.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З добрим дружись, а лихих стережись.
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Захочеш пити — підійдеш до струмка.
Зле — не снися, добре — не пнися.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
За один раз не зітнеш дерева враз.
Знає, на чому світ стоїть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Зима без снігу — літо без хліба.
Земля — трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Згаяного часу і конем не доженеш.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Закохався, як чорт в суху вербу.
З краси не пити роси.
Засватана дівка усім гарна.
Заміж іти — не дощову годину перестоять.
З сином сварися — за стіл берися, а з зятем сварися — за двері берися.
Зять любить взять, а шурин — очі мружить, та не хоче дать.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За сиротою журба за журбою.
З ким поведешся, того й наберешся.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
Здоров’я всьому голова.
Загоїться, поки весілля скоїться.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Здоров’я маємо — не дбаємо, а загубивши — плачемо.
Згадала баба дівич-вечір.
За шматок ковбаси чортові душу продаси.
Захворів на хитрощі.
Заховався у закапелку, а хвостика й видно.
З-під живого п’яти ріже.
З-під стоячого підошву випоре.
Знають його усі, як облупленого.
Зліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
З хворої голови та на здорову.
Звабиш калачем — не одженеш і бичем.
За грамотного не розписуйся.
Задер носа — й кочергою не дістанеш.
Зорі лічиш, а під носом не бачиш.
З їжака не буде бика.
З великої хмари малий дощ буває.
За вашим шепотом і нашого крику не чути.
Знає кума — знає півсела.
З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.
За погані речі треба бити в плечі.
За лежнею ніколи й посидіти.
Збираються, як убогий на кисіль.
Закривіла на ногу, та не знає, на котру.
Заробив кревно та й пропив певно.
Злодія не бити — доброго губити.
Злякався, аж у п’яти закололо.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Залив за шкуру сала.
З його помочі, як з осики груш.
З козла ні шерсті, ні молока.
За все береться, та не все вдається.
За деревами й лісу не бачить.
Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає.
Заблукав між трьох дубів.
З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній загубиш.
З дурнем зчепитись — дурнем зробитись.
З дурнем каші і не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
Зверху блищить, а в голові свистить.
З-за вугла мішком прибитий!
З поганої вівці хоч вовни жмут.
З чужого похмілля голова болить.
Занадився журавель до бабиних конопель.
Знає сорока, де зиму зимувати.
За спрос грошей не беруть.
За що продать, то продать, аби свіжа копійка.
За що купив, за те й продаю.
З цього пива не буде дива!
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Золотоноша — кругом хороша.
За бджоли не скажу, а мед солодкий.
За вушко та на сонечко.
Зробив так, що й комар носа не підточить.
Забажалось, мов перед смертю.
Закрутив носом, як тертого хріну понюхав.
Здибав його, як чайку на гнізді.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш.
Згадала баба, як дівкою була.
Зелене, як рута.
Заліз, як муха в патоку.
Згинув, як березневий сніг.
Загубилась, як голка в сіні.
Забив, як ведмедя жолудь.
Збирається, як на обід.
З нього толку, як з козла молока.
Засмієшся ти ще й на кутні зуби.
За царя Панька, як була земля тонка, — пальцем ткнеш та й воду п’єш.
За царя Хмеля, як було людей жменя.
З бика не надоїш молока.
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
З ледарем поведешся — горя наберешся.
Зароблений сухар краще краденого бублика.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Є квас, та не для вас.
I за холодну воду не візьметься.
I каші не хочу, і по воду не піду.
I сила перед розумом никне!
I хитрого лиса можна зловити.
I сам не гам, і другому не дам.
I півень на своєму смітті гордий.
I сорока розказує, та толку мало.
I з посміху люди бувають.
I сонце свої плями має.
I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить.
I між капустою гарною є багацько гнилих качанів.
I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
I стіни мають вуха.
I злодія не було, а батька вкрадено.
Iз хатини світа не оглянеш.
I залізо ржа з’їдає.
I з сивою бородою не все розум приходить.
I в лиху годину не кидай дружину!
I сова хвалить своїх дітей.
I у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
I хитрого лиса можна зловити.
Iнший торочить, як дратвою строчить.
I риби наловить, і ніг не замочить.
I будень, і неділя — лінивому все безділля.
I за соломину вхопиться, хто топиться.
Iз рук все валиться в біді.
I граб, і дуб від малої сокири пада.
Iноді рідко, але мітко.
I золота клітка для пташки неволя.
I риба співала б, коли б голос мала.
I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Iз щастя та горя скувалася доля.
I від солодких слів буває гірко.
I кума сором, і хліба жаль.
I тяжко нести, й шкода кинути.
I свиня літала б — та неба не бачить.
Iзнехотя з’їв вовк порося.
I знов за рибу гроші.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
Їв би паляниці, та зубів нема.
Їсть за вола, а робить за комара.
Ївши, гріється, а робивши, мерзне.
Їв би очима, та душа не приймає.
Їжте, очі, хоч повилазьте, — бачили, що купували.
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Їх сам чорт не розбере!
Їсть, п’є та байдики б’є.
Їсти — не срати, можна почекати.
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Їж, Мартине, мати не підкине.
Їж, Левку, хоч і глевко.
Їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка».
Його і в ложці не спіймаєш.
Його і муха крилом вб’є.
Його й кури загребуть.
Йдучи по чужу голову і свою неси.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Йому, як з гуски вода.
Йому пальця в рот не клади.
Йому і чорт не брат.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Йому брехати, що собаці мух хапати.
Кожному овочеві свій час.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Крутиться, як дзига.
Кожна пташка своїм носиком живе.
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.
Кожний майстер колись був невмілий.
Колос повний до землі гнеться, а пустий — угору пнеться.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кожна голова має свій розум.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Книга вчить, як на світі жить.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Кров не вода, а серце не камінь.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Куди — голка, туди й нитка, куди чоловік — туди й жінка.
Коли п’яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.
Коли немає сили, то й світ не милий.
Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.
Кисіль зубів не псує!
Котові — жартушки, а миші — смертушки.
Кликав вовк козу в гості — та йти не хоче.
Крутить, як швець шкурою.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса.
Кожний кулик у своєму болоті велик.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому — то й крила опустила.
Казали люди: квач притикою не буде.
Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.
Коли став робить, то байдики не бить.
Краще тепер, ніж у четвер.
Коли пили — гомоніли, а як настав час платити — то всі поніміли.
Краденим добром багатий не будеш.
Крадене не йде на користь.
Коли боїшся, то з чимось таїшся.
Коли б могла, то в ложці води утопила б.
Кричить, як ворона над курчам.
Красавиця, що з-під столу кусається!
Кидається скаженим собакою.
Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере.
Криком дуба не зрубаєш.
Криком вогню не вгасиш.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Коли не пиріг — то й не пирожися, коли не тямиш — то й не берися.
Куди вітер, туди й він.
Краще один мудрий, ніж десять дурних.
Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.
Кого почитають, того й величають.
Кому честь, тому й хвала.
Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.
Краще пізніше, ніж ніколи.
Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне.
Кому весілля, а курці смерть.
Кожному спустити — то й на світі не жити.
Куди дерево підрубане, туди воно і пада.
Коли моє не в лад, то я з своїм назад.
Кота в мішку не торгують.
Кому не віриться — нехай подивиться.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.
Кому що, а курці просо.
Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.
Київ не відразу збудований.
Кожна корова своє теля лиже.
Коханий — сім разів у сраку пропханий.
Казала Настя, як удасться.
Купив біду за свої гроші.
Кива головою, мов сухий опеньок.
Казала біла, що не буде діла.
Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає».
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Лінивому все ніколи.
Ледачому завжди тяжко.
Лінивого й ноги не носять.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Листопад — ворота зими.
Людині потрібна людяність.
Легко почати, та нелегко кінчити.
Легко обіцяти, та важко виконувати.
Лежачого хліба ніде нема.
Літо на зиму робить.
Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.
Любов — не пожежа, займеться — не потушиш.
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить.
Лихий доброго псує.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.
Літа пливуть, як вода.
Лучче годувати, як поминати.
Лихий чоловік — як хвороба: усе запакостить.
Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.
Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.
Лисом підшитий, псом підбитий.
Лестощами й душу вийме.
Любить, як вовк порося.
Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.
Ласий, як кіт на ковбаси.
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Легко сказати, але зробити — годі.
Ляпає язиком, як постолом.
Легше говорити, ніж зробити.
Людям язиків не зав’яжеш.
Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.
Люди — орать, а ми — руками махать.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Ледар живе, аби землі важче.
Ледачий свята пильнує.
Лежить, як галушка.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінь — гірше хвороби.
Лучче в латанім, ніж у хапанім.
Легко прийде — прахом піде.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.
Лиха та радість, по котрій смуток настає.
Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.
Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
Лежить, наче камінь на душі.
Лихо по людях ходить, не по лісі.
Ледве від сімох відгавкалась.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лежачий зайця не впіймає.
Милується сам собою, як чорт писанкою.
Менше обіцяй — більше роби.
Маленька правда всі неправди переважить.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Малі діти — малий клопіт, а підростуть — буде великий.
Молода на всі сторони гнеться.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Менше говори — більше вчуєш.
Мокрого поліна вогонь не лиже.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.
Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.
Мов спасівська муха, усім очі виїдає.
Молоді сваряться — тішаться, старі сваряться — казяться.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Море перепливти — не поле перейти!
Мур не проб’єш пальцем.
Манить, як кота мишею.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Маєш голову, май ще й розум.
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Мертвого лева і заєць скубне.
З самого початку думай, який буде кінець.
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Умілому всяка робота легка.
У кого совісті нема - нема й сорому.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
У Сірка очей позича.
Уміє він з чорного біле зробити.
Узявся за гуж - не кажи, що не дуж.
У чужу душу не влізеш.
У кого що болить, той про те й говорить.
У тебе розуму багато, та вдома не ночує!
Уміла готувати, та не вміла подавати.
У сусіда розуму не позичиш.
Усякому на старість розуму додасться.
Учись змолоду - пригодиться на старість!
Учений іде, а неук слідом спотикається.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У доброго коня верстви не довгі.
У кого дочок сім - то й щастя всім, а у мене одна - та й щастя нема.
У ворожки лікуватись - без здоров'я залишатись.
Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає.
У вічі - як лис, а поза очі - як біс.
У кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
Ухопив Місяця зубами!
Учений шпак говорить всяк.
У нього стільки правди, як у кози хвоста.
У п'яниці коли не під очима синє, так плечі в глині.
Умів красти - умій і очима лупать!
У страха очі великі.
У заздрості на все великі очі.
У чужій руці завжди шматок більший.
У нашому полку чортма толку!
У дурного півня - дурна й пісня.
У нього грошей, як у жаби пір'я.
Умій сказати, умій і змовчати.
У кого є ненька, у того й голівка гладенька.
У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий, та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько, та мати, та їхні три брати.
Ускочив, як жаба в жар.
Федоту не страшна ніяка робота.
Фрукти самі себе хвалять.
Федора має свої одговори.
Федя масти медом, а Федь усе Федьом!
"Федот, чого мовчав?" - "Сьогодні я не тот".
Федорові - пряжа, а комусь пропажа!
Феся казала - обійдеться.
Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.
Хто що вміє, те і діє.
Хто працює, той і врожай збирає.
Хто спішить, той двічі робить.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто любить трудиться, тому без діла не сидиться.
Хто не сіє, той не жне.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хочеш троянду зірвати - не бійся колючок.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хвальби - повнії торби, а в торбі нема нічого!
Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримує.
Хвалькові не щастить.
Хвалять - не гордись, учать - не гнівайся.
Хвалились, хвалились - та під гору і звалились.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Хто любить лише себе, того люди не люблять.
Хто людей питає, той і розум має.
Хитрого од лукавого не відрізниш.
Хитрий, як лисиця.
Хвалько - пуста людина.
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Хороша чутка далеко чутна.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто багато робить, той і багато знає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто знання має, той і мур зламає.
Хату руки держать.
Хліб усьому голова.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хто кого любить, той того й голубить.
Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хочеш зятечка придбати - мусиш з хати утікати.
Хвалить, як медом мастить.
Хитрує, як собака за вечерею.
Хто під ким яму копає, той у неї сам попадає.
Хитрощами недовго проживеш.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хоч голий, зате в поясі.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Хто про Хому, а хто про Ярему.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Ховається від роботи, як собака від мух.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хто літом ледарює, той узимку голодує.
Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Хто сміється, тому не минеться.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хоч кіл на голові теши, а він своє!
Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч не тільна, то телись.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
Хто як постеле, так і спатиме.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто не має, той не губить.
Хочеться, як голому на вулицю.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Хапало в хапиці, хапиця - по пиці.
Хороша пісня, коли б трохи довша!
Хапай, бабо, решетом сонце!
За праве діло стій сміливо.
З самого початку думай, який буде кінець.
За добре слово не платять грошей, а скажеш — усім приємно.
З гори — далеко, на гору — високо, краще — ніяк.
Зимою сонце світить, та не гріє.
З малої хмари великий дощ буває.
Зловив зайця за хвіст.
Золоті гори обіцяє.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З добрим дружись, а лихих стережись.
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Захочеш пити — підійдеш до струмка.
Зле — не снися, добре — не пнися.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
За один раз не зітнеш дерева враз.
Знає, на чому світ стоїть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Зима без снігу — літо без хліба.
Земля — трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Згаяного часу і конем не доженеш.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Закохався, як чорт в суху вербу.
З краси не пити роси.
Засватана дівка усім гарна.
Заміж іти — не дощову годину перестоять.
З сином сварися — за стіл берися, а з зятем сварися — за двері берися.
Зять любить взять, а шурин — очі мружить, та не хоче дать.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За сиротою журба за журбою.
З ким поведешся, того й наберешся.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
Здоров’я всьому голова.
Загоїться, поки весілля скоїться.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Здоров’я маємо — не дбаємо, а загубивши — плачемо.
Згадала баба дівич-вечір.
За шматок ковбаси чортові душу продаси.
Захворів на хитрощі.
Заховався у закапелку, а хвостика й видно.
З-під живого п’яти ріже.
З-під стоячого підошву випоре.
Знають його усі, як облупленого.
Зліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
З хворої голови та на здорову.
Звабиш калачем — не одженеш і бичем.
За грамотного не розписуйся.
Задер носа — й кочергою не дістанеш.
Зорі лічиш, а під носом не бачиш.
З їжака не буде бика.
З великої хмари малий дощ буває.
За вашим шепотом і нашого крику не чути.
Знає кума — знає півсела.
З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.
За погані речі треба бити в плечі.
За лежнею ніколи й посидіти.
Збираються, як убогий на кисіль.
Закривіла на ногу, та не знає, на котру.
Заробив кревно та й пропив певно.
Злодія не бити — доброго губити.
Злякався, аж у п’яти закололо.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Залив за шкуру сала.
З його помочі, як з осики груш.
З козла ні шерсті, ні молока.
За все береться, та не все вдається.
За деревами й лісу не бачить.
Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає.
Заблукав між трьох дубів.
З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній загубиш.
З дурнем зчепитись — дурнем зробитись.
З дурнем каші і не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
Зверху блищить, а в голові свистить.
З-за вугла мішком прибитий!
З поганої вівці хоч вовни жмут.
З чужого похмілля голова болить.
Занадився журавель до бабиних конопель.
Знає сорока, де зиму зимувати.
За спрос грошей не беруть.
За що продать, то продать, аби свіжа копійка.
За що купив, за те й продаю.
З цього пива не буде дива!
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Золотоноша — кругом хороша.
За бджоли не скажу, а мед солодкий.
За вушко та на сонечко.
Зробив так, що й комар носа не підточить.
Забажалось, мов перед смертю.
Закрутив носом, як тертого хріну понюхав.
Здибав його, як чайку на гнізді.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш.
Згадала баба, як дівкою була.
Зелене, як рута.
Заліз, як муха в патоку.
Згинув, як березневий сніг.
Загубилась, як голка в сіні.
Забив, як ведмедя жолудь.
Збирається, як на обід.
З нього толку, як з козла молока.
Засмієшся ти ще й на кутні зуби.
За царя Панька, як була земля тонка, — пальцем ткнеш та й воду п’єш.
За царя Хмеля, як було людей жменя.
З бика не надоїш молока.
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
З ледарем поведешся — горя наберешся.
Зароблений сухар краще краденого бублика.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Є квас, та не для вас.
I за холодну воду не візьметься.
I каші не хочу, і по воду не піду.
I сила перед розумом никне!
I хитрого лиса можна зловити.
I сам не гам, і другому не дам.
I півень на своєму смітті гордий.
I сорока розказує, та толку мало.
I з посміху люди бувають.
I сонце свої плями має.
I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить.
I між капустою гарною є багацько гнилих качанів.
I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
I стіни мають вуха.
I злодія не було, а батька вкрадено.
Iз хатини світа не оглянеш.
I залізо ржа з’їдає.
I з сивою бородою не все розум приходить.
I в лиху годину не кидай дружину!
I сова хвалить своїх дітей.
I у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
I хитрого лиса можна зловити.
Iнший торочить, як дратвою строчить.
I риби наловить, і ніг не замочить.
I будень, і неділя — лінивому все безділля.
I за соломину вхопиться, хто топиться.
Iз рук все валиться в біді.
I граб, і дуб від малої сокири пада.
Iноді рідко, але мітко.
I золота клітка для пташки неволя.
I риба співала б, коли б голос мала.
I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Iз щастя та горя скувалася доля.
I від солодких слів буває гірко.
I кума сором, і хліба жаль.
I тяжко нести, й шкода кинути.
I свиня літала б — та неба не бачить.
Iзнехотя з’їв вовк порося.
I знов за рибу гроші.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
Їв би паляниці, та зубів нема.
Їсть за вола, а робить за комара.
Ївши, гріється, а робивши, мерзне.
Їв би очима, та душа не приймає.
Їжте, очі, хоч повилазьте, — бачили, що купували.
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Їх сам чорт не розбере!
Їсть, п’є та байдики б’є.
Їсти — не срати, можна почекати.
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Їж, Мартине, мати не підкине.
Їж, Левку, хоч і глевко.
Їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка».
Його і в ложці не спіймаєш.
Його і муха крилом вб’є.
Його й кури загребуть.
Йдучи по чужу голову і свою неси.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Йому, як з гуски вода.
Йому пальця в рот не клади.
Йому і чорт не брат.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Йому брехати, що собаці мух хапати.
Кожному овочеві свій час.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Крутиться, як дзига.
Кожна пташка своїм носиком живе.
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.
Кожний майстер колись був невмілий.
Колос повний до землі гнеться, а пустий — угору пнеться.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кожна голова має свій розум.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Книга вчить, як на світі жить.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Кров не вода, а серце не камінь.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Куди — голка, туди й нитка, куди чоловік — туди й жінка.
Коли п’яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.
Коли немає сили, то й світ не милий.
Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.
Кисіль зубів не псує!
Котові — жартушки, а миші — смертушки.
Кликав вовк козу в гості — та йти не хоче.
Крутить, як швець шкурою.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса.
Кожний кулик у своєму болоті велик.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому — то й крила опустила.
Казали люди: квач притикою не буде.
Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.
Коли став робить, то байдики не бить.
Краще тепер, ніж у четвер.
Коли пили — гомоніли, а як настав час платити — то всі поніміли.
Краденим добром багатий не будеш.
Крадене не йде на користь.
Коли боїшся, то з чимось таїшся.
Коли б могла, то в ложці води утопила б.
Кричить, як ворона над курчам.
Красавиця, що з-під столу кусається!
Кидається скаженим собакою.
Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере.
Криком дуба не зрубаєш.
Криком вогню не вгасиш.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Коли не пиріг — то й не пирожися, коли не тямиш — то й не берися.
Куди вітер, туди й він.
Краще один мудрий, ніж десять дурних.
Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.
Кого почитають, того й величають.
Кому честь, тому й хвала.
Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.
Краще пізніше, ніж ніколи.
Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне.
Кому весілля, а курці смерть.
Кожному спустити — то й на світі не жити.
Куди дерево підрубане, туди воно і пада.
Коли моє не в лад, то я з своїм назад.
Кота в мішку не торгують.
Кому не віриться — нехай подивиться.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.
Кому що, а курці просо.
Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.
Київ не відразу збудований.
Кожна корова своє теля лиже.
Коханий — сім разів у сраку пропханий.
Казала Настя, як удасться.
Купив біду за свої гроші.
Кива головою, мов сухий опеньок.
Казала біла, що не буде діла.
Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає».
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Лінивому все ніколи.
Ледачому завжди тяжко.
Лінивого й ноги не носять.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Листопад — ворота зими.
Людині потрібна людяність.
Легко почати, та нелегко кінчити.
Легко обіцяти, та важко виконувати.
Лежачого хліба ніде нема.
Літо на зиму робить.
Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.
Любов — не пожежа, займеться — не потушиш.
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить.
Лихий доброго псує.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.
Літа пливуть, як вода.
Лучче годувати, як поминати.
Лихий чоловік — як хвороба: усе запакостить.
Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.
Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.
Лисом підшитий, псом підбитий.
Лестощами й душу вийме.
Любить, як вовк порося.
Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.
Ласий, як кіт на ковбаси.
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Легко сказати, але зробити — годі.
Ляпає язиком, як постолом.
Легше говорити, ніж зробити.
Людям язиків не зав’яжеш.
Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.
Люди — орать, а ми — руками махать.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Ледар живе, аби землі важче.
Ледачий свята пильнує.
Лежить, як галушка.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінь — гірше хвороби.
Лучче в латанім, ніж у хапанім.
Легко прийде — прахом піде.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.
Лиха та радість, по котрій смуток настає.
Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.
Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
Лежить, наче камінь на душі.
Лихо по людях ходить, не по лісі.
Ледве від сімох відгавкалась.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лежачий зайця не впіймає.
Милується сам собою, як чорт писанкою.
Менше обіцяй — більше роби.
Маленька правда всі неправди переважить.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Малі діти — малий клопіт, а підростуть — буде великий.
Молода на всі сторони гнеться.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Менше говори — більше вчуєш.
Мокрого поліна вогонь не лиже.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.
Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.
Мов спасівська муха, усім очі виїдає.
Молоді сваряться — тішаться, старі сваряться — казяться.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Море перепливти — не поле перейти!
Мур не проб’єш пальцем.
Манить, як кота мишею.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Маєш голову, май ще й розум.
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Мертвого лева і заєць скубне.
А где щи, там и нас ищи.
Алтынного вора вешают, а полтинного чествуют.
Амбар крепок, да углы худы.
Аминь, да не ходи один.
Беда бедой беду затыкает.
Бежал от дыма и упал в огонь.
Без денег сон крепче.
Без ума голова - ногам пагуба.
Белый заяц бел, да цена ему пятнадцать копеек.
Береги бровь, - глаз цел будет.
Бери в работе умом а не горбом.
Бить дурака - жаль кулака.
Блины брюху не порча.
Бог не выдаст - свинья не съест.
Бог правду видит, да не скоро скажет.
Богатому пакость, а убогому радость.
Богаты не будем, а сыты - то будем.
Больно ранен - и головы не нашли.
Будет досуг, когда вон понесут.
Был бы омут, а черти будут.
Была пора, да минулась.
Были вишни, да все вышли.
В болоте тихо, да жить там лихо.
В голове реденько засеяно.
В деньгах родства нет.
В игре не без хитрости.
В какие-то веки удалось коту с печки спрыгнуть, и то лапки отшиб. В кулаке все пальцы равны.
В озере два черта не живут.
В своей сермяжке никому не тяжко.
В схватке счастье - великое дело.
Вали на мир; мир все снесет.
Ваши-то речи да богу в уши.
Ведрами ветра не смеряешь.
Велика Федора, да дура.
Веселым пирком да и за свадебку.
Вечный мир - до первой драки.
Взаймы не брав - хоть гол, да прав.
Вздохни да охни, об одном сохни, а раздумаешься, так и всех жаль. Взял черт Ваньку - возьми и сапоги.
Взяло Фоку и сзади и сбоку.
Во всяком мудреце довольно простоты.
Воз рассыпал, а два нагреб.
Возле готового гумна и свинья умна.
Вол растет до обуха.
Волка зубы кормят, лису хвост бережет.
Вольно всякому на своей земле яму копать.
Ворон старый не каркнет даром.
Ворона в павлиньих перьях.
Востер топор, да и сук зубаст.
Восьми гривен до рубля не хватает.
Вперед да вперед, так меньше горе берет.
Все черти одной шерсти.
Всей удали у него - что за ложкой потеть.
Вскочил, как пузырь от дождя.
Всяк чужу сторону хвалит, а сам ни ногой.
Всякая козявка лезет в букашки.
Всякого нета запасено с лета.
Всякое дело концом хорошо.
Выигрыш с проигрышем на одних санях ездят.
Выпей чайку - забудешь тоску.
Высохло море, а все не луже чета.
Где бес не сможет, туда бабу пошлет.
Где говорят деньги, там молчит совесть.
Где дешево, там и дорого.
Где наго, там и босо.
Где нельзя перескочить, там можно перелезть.
Где ум, там и толк.
Глаза бояться, а руки делают.
Глазам стыдно, а душа радуется.
Глубокая вода не мутиться.
Глядит в книгу, а видит фигу.
Говорить без дела, что на воде писать.
Говорят наобум, а ты бери на ум.
Говорят, что в Ельцу бобы по яйцу.
Год торгуй, два воруй, три в яме сиди.
Гонит девка молодца, а сама прочь нейдет.
Горе умереть, а за могилой дело не станет.
Гость что чирей: где захочет, там и сядет.
Грех грехом, а вина виной.
Дал бог денечек, даст и кусочек.
Дал бы ума, да и себе недохват.
Дальние проводы - лишние слезы.
Дальше в спор - больше слов.
Дальше земли не упадешь.
Дальше положишь - ближе возьмешь.
Девушка Гагула села прясть да и заснула.
Дегтем торговать - дегтем и вонять.
Дела идут - контора пишет.
Дело середкой крепко.
День долог, а век короток.
Деньги потерял - ничего не потерял, время потерял - многое потерял, здоровье потерял - все потерял.
Держи голову в холоде, живот - в голоде, а ноги - в тепле.
Держи на уме, коли есть на чем.
Держись за авось, поколе не сорвалось.
Детей наказывай стыдом, а не кнутом.
Дешева рыба - дешева и уха.
Дитя не плачет - мать не разумеет.
Дитя падает - бог перинку подстилает, стар падает - черт борону подставляет.
Для бешеной собаки семь верст не крюк.
Для матери ребенок до ста лет детенок.
До бога высоко, до царя далеко.
До поры - у норы, а в пору - в нору.
До слез спорь, а об заклад не бейся.
До смерти учись, до гроба исправляйся.
Добрая жена да жирные щи - другого добра не ищи.
Добрая слава бежит, а худая - летит.
Добро, собьем ведро: обручи под лавку, а доски в печь, так и не будет течь.
Добро тогда будет добро, когда люди похвалят.
Дойдут и до глухого вести.
Долгая дума - лишняя скорбь.
Долго ждать, когда черт умрет: у него еще и голова не болела.
Долго не говорит - ум копит, а вымолвит - слушать нечего.
Дом дело найдет.
Дочь - чужое сокровище.
Друзей много, а друга нет.
Думай так, чтоб сразу выдумать.
Дурак - кто говорит не так.
Духу мало, а дуда велика.
Ему уж и лениться - то лень.
Ему хоть кол на голове теши, а он все свое.
Если бы дрожать не умел, совсем бы замерз.
Есть терпение - будет и умение.
Женатого целовать не сладко.
Живи тихо - не увидишь лиха.
Жизнь измеряется не годами, а трудами.
Жил - не жил, а помирай.
Жил - не мешал, умер - не жаль.
Жилы порвем, да поймем.
Жить весело, да есть нечего.
За вкус не ручаюсь, а горячо будет.
За все браться - ничего не сделать.
За делами дня не видно.
За дело - не мы, за работу - не мы, а поесть да поспать - против нас не сыскать.
За комаром не с топором.
За морем телушка полушка, да рубль перевоз.
За правду-матку ссылают в Камчатку.
За правое дело своей головы не жалей и чужой не милуй.
Заварил кашу - не жалей масла.
Закон что паутина: шмель проскочит, а муха увязнет.
Захочет коза сена - будет у воза.
Званого везде честят.
Зевота на Федота, с Федота на Якова, с Якова на всякого.
Злой собаке много надо.
Знай наших, поминай своих.
Знают в редьке сласть.
И большой таракан не мерину чета.
И бородавка телу прибавка.
И в шапке дурак, и без шапки дурак.
И дурак поймет, как масла в кашу положат.
И за горами люди.
И одна корова, да жрать здорова.
И первой сотни, да не первой тысячи.
И с сытой лошади тень тоща.
И строг наш приказ, да не слушают нас.
И хочется, и колется, и болит, и матушка не велит.
Идти было в Вятку, да лаптей нет.
Из кулька в рогожку.
Из обрубков бревна не составишь.
Издали и так и сяк, а вблизи ни то ни се.
Имеем - не храним, потеряем - плачем.
Иной охоч, да не горазд; иной горазд, да не охоч.
К пустой избе замка не надо.
Кабы все равно было, так и гор бы не было.
Кабы не зубы, так бы и душа вон.
Казенное добро страхом огорожено.
Как жена ни мила, а сон милее.
Как назначат в лесу воеводой лису, пера будет много, а птицы нет.
Как ни бейся, на что ни надейся, а себя не теряй.
Как ни дуйся лягушка, а до вола далеко.
Как свистнуло, так и гаркнуло.
Как теленок: кто погладит, того и полижет.
Какие думы, такие и песни.
Каков разум, таковы и речи.
Какой бы муж не ворона, но жене оборона.
Какой палец ни укусишь - всей руке больно.
Ковки час, а ладки день.
Когда пир, тогда и песни.
Как рак свистнет и рыба запоет.
Когда совесть раздавали, его дома не было.
Когда съел ушицу - не жалей рыбку.
Коза с волком тягалась, рога да копыта остались.
Коза щиплет траву там, где ее привяжут.
Коли с правдой, так не один.
Коли сам плох, так и не даст Бог.
Колотись, бейся, а все надейся.
Коль груба работа, не скрасит и позолота.
Комар парню ногу отдавил.
Кому повешену быть, тот не утонет.
Кому чего, а цыгану - сало.
Кнут в оглобли не впряжешь.
Копни поглубже, найдешь погуще.
Короткую речь слушать хорошо, под долгую речь думать хорошо. Кость да жила, а все сила.
Кот видит молоко, да у него рыло коротко.
Красиво, да животу тоскливо.
Красно, да полиняло; умно, да поветшало.
Красота до вечера, а доброта навек.
Крашены дома, а мало ума.
Криво, да игриво; прямо, да упрямо.
Криво рак выступает, да иначе не знает.
Криком избы не построишь.
Круто замешено, да не пропечено.
Кстати бранись, кстати мирись.
Кто боязливо просит, тот учит отказывать.
Кто в грехе, тот и в ответе.
Кто в двадцать лет не здоров, в тридцать не умен, а в сорок не богат, тому век таким не бывать.
Кто в кони пошел, тот и воду вози.
Кто везде - тот нигде.
Кто дважды оглянется, тот ничего не потеряет.
Кто едет, тот и правит.
Кто любит, тот не потакает.
Кто малым недоволен, тот большого недостоин.
Кто много грозится, того мало боятся.
Кто много знает, мало верит.
Кто не ходит, тот и не падает.
Кто первее, тот правее.
Кто посеет ветер, пожнет бурю.
Кто сам плут, тот другим не верит.
Куда голова, туда и животы.
Кукиш в кармане утаишь, а шила в мешке не утаишь.
Кума к куме хоть в решете, да приплывет.
Купил - нашел. Едва ушел, сдачи давали, да не догнали.
Купить лишнее - продать нужное.
Купить - то и внучек купит, а продать и дед намается.
Курица в гнезде, яички неизвестно где, а ты уж в Охотный ряд цыплятами торговать.
Кусал бы локоток, да шея коротка.
Лад избу ширит.
Ладно уселся, так и сиди...
Ласковый взгляд, да на сердце яд.
Легко найти счастье, а потерять и того легче.
Ленивый три раза ходит, а скупой три раза платит.
Лишний ум не помеха.
Лоб что лопата, а ума небогато.
Лови, паук, мух, поколе ноги не ощипаны.
Лук да баня все правят.
Лучше быть молотом, чем наковальней.
Лучше ногою запнуться, чем языком.
Любишь говорить - люби и слушать.
Людей много, а человека нет. Лямку три, налегай да при.
Мал бес, а хвост есть.
Мал горшок, да кашу варит.
Мал смех, да велик грех.
Малое дитя грудь сосет, а большое - сердце.
Мед есть - в улей лезть.
Межи да грани -ссоры да брани.
Меня любишь, так и собаку мою не бей.
Метил в пятку, да в нос попал.
Мир что вода: пошумит и разойдется.
Много знать - мало спать.
Много храбрых, на полатях лежучи.
Много шахов, а мат один.
Молебен пет, а пользы нет.
Молилась Фекла, да бог не вставил стекла.
Молодо - гулливо, старо - несдружливо.
Мольбою прав не будешь.
Моря веслом не расплещешь.
Москва людей не боится.
Москва молодцев видала.
Москва слезам не верит, ей дело подавай.
Мужик умен, да мир дурак.
Мужичок неказист, да в плечах харчист.
Мы люди не гордые: нету хлеба, подавай пироги.
На всякий чих не наздравствуешься.
На дурака была надежда, а дурак-то поумнел.
На золоте стоим, а нагнуться ленимся.
На кнуте далеко не уедешь.
На кривой суд образца нет.
На немазаной сковороде блинов не испечешь.
На оглоданную кость сорока не падка.
На первый посул не сдавайся.
На рубль работы, на два похвальбы.
На худо и дурака станет.
На что мягко стлать, коли не с кем спать ?
На что спрос, на то и цена.
Наг золота не копит.
Над нами не каплет, можно подождать.
Напуган - вполовину побит.
Наряди пенек в вешний денек, так и пенек будет паренек.
Наше счастье - дождь да ненастье.
Не беда ошибиться, беда не исправиться.
Не бойся дверей, а бойся щелей.
Не бойся собаки: хозяин на привязи.
Не будет чуда - нет худа, а будет чудо - не худо.
Не будь петуха, разве утро настанет.
Не видав вечера, и хвалиться нечего.
Не винен гвоздь, что лезет в стену, - обухом колотят.
Не виновата курочка, что грязна улочка.
Не волчий зуб, так лисий хвост.
Не вороши колоды, коли силы нет.
Не все то конь, что лошадь.
Не всегда вор крадет, а всегда берегись.
Не всякий спит, кто храпит.
Не доглядишь, казной доплатишь.
Не долго гость гостит, да много видит.
Не долго думал, да ладно молвил.
Не дурак, а родом так.
Не казачье дело молоко квасить.
Не ловец, да молодец.
Не мытьем, так катаньем.
Не накладно сытого потчевать.
Не наше дело горшки лепить, наше дело горшки колотить.
Не нашего сукна епанча.
Не обманешь - не продашь.
Не по достатку еда - та же беда.
Не положил - не ищи.
Не поминай лихом, а добром, как хочешь.
Не раскусив ореха, о ядре не толкуй.
Не смейся, хрен, не слаще редьки.
Не смыслит Вавила ни уха, ни рыла.
Не страшись, да и не хвались.
Не строй церкви, пристрой сироту.
Не стыдно молчать, когда нечего сказать.
Не сули с гору, а дай впору.
Не та мать, что родила, а та, что выходила.
Не то смешно - жена мужа бьет, а то смешно, что муж плачет.
Не трудно сделать, да трудно задумать.
Не тычь носа в чужое просо.
Не урод, так и красавец.
Не хвались умом, коли берешь все хребтом.
Невелик зверь, да лапист.
Непьющий монах не монах.
Нет снегу, нет и следу.
Ни богу свечка, ни черту кочерга.
Ни рыба, ни мясо - ни кафтан, ни ряса.
Новая метла чисто метет, а обломается - под лавкой валяется.
Ныне полковник, завтра покойник.
О чем не сказывают, о том не допытывайся!
Об одном вздохнешь, а всех жалко.
Один гусь травы не вытопчет.
Один ершок - ухи горшок.
Один палец не кулак.
Один - тайна, два - полтайны, три - нет тайны.
Одна женщина - баба, две бабы - базар, а три - ярмарка.
Одним махом сто побивахом, а прочих не считахом.
Одного воробья на двенадцать блюд не разложишь.
Одного рака смерть красит.
Одному кивнул, другому моргнул, а третий и сам догадается.
Око видит да зуб неймет.
Осердясь на блох, да и шубу в печь.
От глаз мало пользы, если ум слеп.
От козла ни шерсти, ни молока.
От любви до ненависти - один шаг.
Отец Макар трапезует, а послушник Назар запахом сыт.
Отойдем да поглядим: хорошо ли мы сидим.
Охал дядя, на чужие деньги глядя.
Охоча жаба до орехов, да зубов нет.
Палка о двух концах: либо ты меня, либо я тебя.
Первый парень на деревне, а деревня в два двора.
Плотник топором думает.
По первому зову в гости не ездят.
По погудке и пляска.
Победнее, да почестнее.
По сучку дерево не тужит.
Повадки волчьи, а душа заячья.
Поглядел дурак на дурака да плюнул: эка невидаль - кака.
Подай палец, а за руку-то сам ухвачу.
Поживем - увидим.
Пока не запряг - не нукай.
Полдела около костра щепы подбирать.
Полегчало нашей бабушке - пореже стала дышать.
Поля словами не засевают.
Поменьше говори - больше услышишь.
Попытка не пытка, а спрос не беда.
Посади деда на печь, тебя внуки посадят.
После смерти покаянья нет.
Послушай дело, Кузя! А Кузя пьян, как зюзя.
Поспешай, да не торопись.
Похвала молодцу - пагуба.
Правда твоя, правда и моя, а где она ?
Правда хорошо, а счастье лучше.
Пришла честь - сумей ее снесть.
Пришли не званы, уйдем не драны.
Проснулась Ульяна не поздно, не рано - все с работы идут, а она тут как тут.
Птицы сильны крыльями, а люди дружбой.
Пьяному море по колено, а лужа по уши.
Работа веселье любит.
Рад бы заплакать, да смех одолел.
Рад дурак, что глупее себя нашел.
Реже видишь - больше любишь.
Река не море, тоска не горе.
Ругать жалко, а похвалить не за что.
Рука руку моет, а две руки - лицо.
Рябой оспы не боится.
С вечера девка, с полуночи молодка, на заре хозяюшка.
С глаз долой - из сердца вон.
С дураками шутить опасно.
С постылым и в поле тесно.
С родной земли - умри, не сходи.
С чем свыкнешься, с тем не расстанешься.
Садись, кум, обедать: вон твои рукавицы и шапка.
Свату первая чарка и первая палка.
Свинья грязь найдет.
Своего не бросай, чужого не бери.
Святые угодники на пьяниц угодливы: что ни день, то праздник. Сгорело - и дыму нет.
Седина бобра не портит.
Семеро не один, в обиду не дадим.
Сердит, да не силен - сам себе враг.
Сиденьем города не берут.
Сколько кобылке не прыгать, а быть в хомуте.
Скоро хорошо не родиться.
Скороспелка до поры загнивает.
Слепой сказал: посмотрим.
Слепой слепому не указчик.
Алтынного вора вешают, а полтинного чествуют.
Амбар крепок, да углы худы.
Аминь, да не ходи один.
Беда бедой беду затыкает.
Бежал от дыма и упал в огонь.
Без денег сон крепче.
Без ума голова - ногам пагуба.
Белый заяц бел, да цена ему пятнадцать копеек.
Береги бровь, - глаз цел будет.
Бери в работе умом а не горбом.
Бить дурака - жаль кулака.
Блины брюху не порча.
Бог не выдаст - свинья не съест.
Бог правду видит, да не скоро скажет.
Богатому пакость, а убогому радость.
Богаты не будем, а сыты - то будем.
Больно ранен - и головы не нашли.
Будет досуг, когда вон понесут.
Был бы омут, а черти будут.
Была пора, да минулась.
Были вишни, да все вышли.
В болоте тихо, да жить там лихо.
В голове реденько засеяно.
В деньгах родства нет.
В игре не без хитрости.
В какие-то веки удалось коту с печки спрыгнуть, и то лапки отшиб. В кулаке все пальцы равны.
В озере два черта не живут.
В своей сермяжке никому не тяжко.
В схватке счастье - великое дело.
Вали на мир; мир все снесет.
Ваши-то речи да богу в уши.
Ведрами ветра не смеряешь.
Велика Федора, да дура.
Веселым пирком да и за свадебку.
Вечный мир - до первой драки.
Взаймы не брав - хоть гол, да прав.
Вздохни да охни, об одном сохни, а раздумаешься, так и всех жаль. Взял черт Ваньку - возьми и сапоги.
Взяло Фоку и сзади и сбоку.
Во всяком мудреце довольно простоты.
Воз рассыпал, а два нагреб.
Возле готового гумна и свинья умна.
Вол растет до обуха.
Волка зубы кормят, лису хвост бережет.
Вольно всякому на своей земле яму копать.
Ворон старый не каркнет даром.
Ворона в павлиньих перьях.
Востер топор, да и сук зубаст.
Восьми гривен до рубля не хватает.
Вперед да вперед, так меньше горе берет.
Все черти одной шерсти.
Всей удали у него - что за ложкой потеть.
Вскочил, как пузырь от дождя.
Всяк чужу сторону хвалит, а сам ни ногой.
Всякая козявка лезет в букашки.
Всякого нета запасено с лета.
Всякое дело концом хорошо.
Выигрыш с проигрышем на одних санях ездят.
Выпей чайку - забудешь тоску.
Высохло море, а все не луже чета.
Где бес не сможет, туда бабу пошлет.
Где говорят деньги, там молчит совесть.
Где дешево, там и дорого.
Где наго, там и босо.
Где нельзя перескочить, там можно перелезть.
Где ум, там и толк.
Глаза бояться, а руки делают.
Глазам стыдно, а душа радуется.
Глубокая вода не мутиться.
Глядит в книгу, а видит фигу.
Говорить без дела, что на воде писать.
Говорят наобум, а ты бери на ум.
Говорят, что в Ельцу бобы по яйцу.
Год торгуй, два воруй, три в яме сиди.
Гонит девка молодца, а сама прочь нейдет.
Горе умереть, а за могилой дело не станет.
Гость что чирей: где захочет, там и сядет.
Грех грехом, а вина виной.
Дал бог денечек, даст и кусочек.
Дал бы ума, да и себе недохват.
Дальние проводы - лишние слезы.
Дальше в спор - больше слов.
Дальше земли не упадешь.
Дальше положишь - ближе возьмешь.
Девушка Гагула села прясть да и заснула.
Дегтем торговать - дегтем и вонять.
Дела идут - контора пишет.
Дело середкой крепко.
День долог, а век короток.
Деньги потерял - ничего не потерял, время потерял - многое потерял, здоровье потерял - все потерял.
Держи голову в холоде, живот - в голоде, а ноги - в тепле.
Держи на уме, коли есть на чем.
Держись за авось, поколе не сорвалось.
Детей наказывай стыдом, а не кнутом.
Дешева рыба - дешева и уха.
Дитя не плачет - мать не разумеет.
Дитя падает - бог перинку подстилает, стар падает - черт борону подставляет.
Для бешеной собаки семь верст не крюк.
Для матери ребенок до ста лет детенок.
До бога высоко, до царя далеко.
До поры - у норы, а в пору - в нору.
До слез спорь, а об заклад не бейся.
До смерти учись, до гроба исправляйся.
Добрая жена да жирные щи - другого добра не ищи.
Добрая слава бежит, а худая - летит.
Добро, собьем ведро: обручи под лавку, а доски в печь, так и не будет течь.
Добро тогда будет добро, когда люди похвалят.
Дойдут и до глухого вести.
Долгая дума - лишняя скорбь.
Долго ждать, когда черт умрет: у него еще и голова не болела.
Долго не говорит - ум копит, а вымолвит - слушать нечего.
Дом дело найдет.
Дочь - чужое сокровище.
Друзей много, а друга нет.
Думай так, чтоб сразу выдумать.
Дурак - кто говорит не так.
Духу мало, а дуда велика.
Ему уж и лениться - то лень.
Ему хоть кол на голове теши, а он все свое.
Если бы дрожать не умел, совсем бы замерз.
Есть терпение - будет и умение.
Женатого целовать не сладко.
Живи тихо - не увидишь лиха.
Жизнь измеряется не годами, а трудами.
Жил - не жил, а помирай.
Жил - не мешал, умер - не жаль.
Жилы порвем, да поймем.
Жить весело, да есть нечего.
За вкус не ручаюсь, а горячо будет.
За все браться - ничего не сделать.
За делами дня не видно.
За дело - не мы, за работу - не мы, а поесть да поспать - против нас не сыскать.
За комаром не с топором.
За морем телушка полушка, да рубль перевоз.
За правду-матку ссылают в Камчатку.
За правое дело своей головы не жалей и чужой не милуй.
Заварил кашу - не жалей масла.
Закон что паутина: шмель проскочит, а муха увязнет.
Захочет коза сена - будет у воза.
Званого везде честят.
Зевота на Федота, с Федота на Якова, с Якова на всякого.
Злой собаке много надо.
Знай наших, поминай своих.
Знают в редьке сласть.
И большой таракан не мерину чета.
И бородавка телу прибавка.
И в шапке дурак, и без шапки дурак.
И дурак поймет, как масла в кашу положат.
И за горами люди.
И одна корова, да жрать здорова.
И первой сотни, да не первой тысячи.
И с сытой лошади тень тоща.
И строг наш приказ, да не слушают нас.
И хочется, и колется, и болит, и матушка не велит.
Идти было в Вятку, да лаптей нет.
Из кулька в рогожку.
Из обрубков бревна не составишь.
Издали и так и сяк, а вблизи ни то ни се.
Имеем - не храним, потеряем - плачем.
Иной охоч, да не горазд; иной горазд, да не охоч.
К пустой избе замка не надо.
Кабы все равно было, так и гор бы не было.
Кабы не зубы, так бы и душа вон.
Казенное добро страхом огорожено.
Как жена ни мила, а сон милее.
Как назначат в лесу воеводой лису, пера будет много, а птицы нет.
Как ни бейся, на что ни надейся, а себя не теряй.
Как ни дуйся лягушка, а до вола далеко.
Как свистнуло, так и гаркнуло.
Как теленок: кто погладит, того и полижет.
Какие думы, такие и песни.
Каков разум, таковы и речи.
Какой бы муж не ворона, но жене оборона.
Какой палец ни укусишь - всей руке больно.
Ковки час, а ладки день.
Когда пир, тогда и песни.
Как рак свистнет и рыба запоет.
Когда совесть раздавали, его дома не было.
Когда съел ушицу - не жалей рыбку.
Коза с волком тягалась, рога да копыта остались.
Коза щиплет траву там, где ее привяжут.
Коли с правдой, так не один.
Коли сам плох, так и не даст Бог.
Колотись, бейся, а все надейся.
Коль груба работа, не скрасит и позолота.
Комар парню ногу отдавил.
Кому повешену быть, тот не утонет.
Кому чего, а цыгану - сало.
Кнут в оглобли не впряжешь.
Копни поглубже, найдешь погуще.
Короткую речь слушать хорошо, под долгую речь думать хорошо. Кость да жила, а все сила.
Кот видит молоко, да у него рыло коротко.
Красиво, да животу тоскливо.
Красно, да полиняло; умно, да поветшало.
Красота до вечера, а доброта навек.
Крашены дома, а мало ума.
Криво, да игриво; прямо, да упрямо.
Криво рак выступает, да иначе не знает.
Криком избы не построишь.
Круто замешено, да не пропечено.
Кстати бранись, кстати мирись.
Кто боязливо просит, тот учит отказывать.
Кто в грехе, тот и в ответе.
Кто в двадцать лет не здоров, в тридцать не умен, а в сорок не богат, тому век таким не бывать.
Кто в кони пошел, тот и воду вози.
Кто везде - тот нигде.
Кто дважды оглянется, тот ничего не потеряет.
Кто едет, тот и правит.
Кто любит, тот не потакает.
Кто малым недоволен, тот большого недостоин.
Кто много грозится, того мало боятся.
Кто много знает, мало верит.
Кто не ходит, тот и не падает.
Кто первее, тот правее.
Кто посеет ветер, пожнет бурю.
Кто сам плут, тот другим не верит.
Куда голова, туда и животы.
Кукиш в кармане утаишь, а шила в мешке не утаишь.
Кума к куме хоть в решете, да приплывет.
Купил - нашел. Едва ушел, сдачи давали, да не догнали.
Купить лишнее - продать нужное.
Купить - то и внучек купит, а продать и дед намается.
Курица в гнезде, яички неизвестно где, а ты уж в Охотный ряд цыплятами торговать.
Кусал бы локоток, да шея коротка.
Лад избу ширит.
Ладно уселся, так и сиди...
Ласковый взгляд, да на сердце яд.
Легко найти счастье, а потерять и того легче.
Ленивый три раза ходит, а скупой три раза платит.
Лишний ум не помеха.
Лоб что лопата, а ума небогато.
Лови, паук, мух, поколе ноги не ощипаны.
Лук да баня все правят.
Лучше быть молотом, чем наковальней.
Лучше ногою запнуться, чем языком.
Любишь говорить - люби и слушать.
Людей много, а человека нет. Лямку три, налегай да при.
Мал бес, а хвост есть.
Мал горшок, да кашу варит.
Мал смех, да велик грех.
Малое дитя грудь сосет, а большое - сердце.
Мед есть - в улей лезть.
Межи да грани -ссоры да брани.
Меня любишь, так и собаку мою не бей.
Метил в пятку, да в нос попал.
Мир что вода: пошумит и разойдется.
Много знать - мало спать.
Много храбрых, на полатях лежучи.
Много шахов, а мат один.
Молебен пет, а пользы нет.
Молилась Фекла, да бог не вставил стекла.
Молодо - гулливо, старо - несдружливо.
Мольбою прав не будешь.
Моря веслом не расплещешь.
Москва людей не боится.
Москва молодцев видала.
Москва слезам не верит, ей дело подавай.
Мужик умен, да мир дурак.
Мужичок неказист, да в плечах харчист.
Мы люди не гордые: нету хлеба, подавай пироги.
На всякий чих не наздравствуешься.
На дурака была надежда, а дурак-то поумнел.
На золоте стоим, а нагнуться ленимся.
На кнуте далеко не уедешь.
На кривой суд образца нет.
На немазаной сковороде блинов не испечешь.
На оглоданную кость сорока не падка.
На первый посул не сдавайся.
На рубль работы, на два похвальбы.
На худо и дурака станет.
На что мягко стлать, коли не с кем спать ?
На что спрос, на то и цена.
Наг золота не копит.
Над нами не каплет, можно подождать.
Напуган - вполовину побит.
Наряди пенек в вешний денек, так и пенек будет паренек.
Наше счастье - дождь да ненастье.
Не беда ошибиться, беда не исправиться.
Не бойся дверей, а бойся щелей.
Не бойся собаки: хозяин на привязи.
Не будет чуда - нет худа, а будет чудо - не худо.
Не будь петуха, разве утро настанет.
Не видав вечера, и хвалиться нечего.
Не винен гвоздь, что лезет в стену, - обухом колотят.
Не виновата курочка, что грязна улочка.
Не волчий зуб, так лисий хвост.
Не вороши колоды, коли силы нет.
Не все то конь, что лошадь.
Не всегда вор крадет, а всегда берегись.
Не всякий спит, кто храпит.
Не доглядишь, казной доплатишь.
Не долго гость гостит, да много видит.
Не долго думал, да ладно молвил.
Не дурак, а родом так.
Не казачье дело молоко квасить.
Не ловец, да молодец.
Не мытьем, так катаньем.
Не накладно сытого потчевать.
Не наше дело горшки лепить, наше дело горшки колотить.
Не нашего сукна епанча.
Не обманешь - не продашь.
Не по достатку еда - та же беда.
Не положил - не ищи.
Не поминай лихом, а добром, как хочешь.
Не раскусив ореха, о ядре не толкуй.
Не смейся, хрен, не слаще редьки.
Не смыслит Вавила ни уха, ни рыла.
Не страшись, да и не хвались.
Не строй церкви, пристрой сироту.
Не стыдно молчать, когда нечего сказать.
Не сули с гору, а дай впору.
Не та мать, что родила, а та, что выходила.
Не то смешно - жена мужа бьет, а то смешно, что муж плачет.
Не трудно сделать, да трудно задумать.
Не тычь носа в чужое просо.
Не урод, так и красавец.
Не хвались умом, коли берешь все хребтом.
Невелик зверь, да лапист.
Непьющий монах не монах.
Нет снегу, нет и следу.
Ни богу свечка, ни черту кочерга.
Ни рыба, ни мясо - ни кафтан, ни ряса.
Новая метла чисто метет, а обломается - под лавкой валяется.
Ныне полковник, завтра покойник.
О чем не сказывают, о том не допытывайся!
Об одном вздохнешь, а всех жалко.
Один гусь травы не вытопчет.
Один ершок - ухи горшок.
Один палец не кулак.
Один - тайна, два - полтайны, три - нет тайны.
Одна женщина - баба, две бабы - базар, а три - ярмарка.
Одним махом сто побивахом, а прочих не считахом.
Одного воробья на двенадцать блюд не разложишь.
Одного рака смерть красит.
Одному кивнул, другому моргнул, а третий и сам догадается.
Око видит да зуб неймет.
Осердясь на блох, да и шубу в печь.
От глаз мало пользы, если ум слеп.
От козла ни шерсти, ни молока.
От любви до ненависти - один шаг.
Отец Макар трапезует, а послушник Назар запахом сыт.
Отойдем да поглядим: хорошо ли мы сидим.
Охал дядя, на чужие деньги глядя.
Охоча жаба до орехов, да зубов нет.
Палка о двух концах: либо ты меня, либо я тебя.
Первый парень на деревне, а деревня в два двора.
Плотник топором думает.
По первому зову в гости не ездят.
По погудке и пляска.
Победнее, да почестнее.
По сучку дерево не тужит.
Повадки волчьи, а душа заячья.
Поглядел дурак на дурака да плюнул: эка невидаль - кака.
Подай палец, а за руку-то сам ухвачу.
Поживем - увидим.
Пока не запряг - не нукай.
Полдела около костра щепы подбирать.
Полегчало нашей бабушке - пореже стала дышать.
Поля словами не засевают.
Поменьше говори - больше услышишь.
Попытка не пытка, а спрос не беда.
Посади деда на печь, тебя внуки посадят.
После смерти покаянья нет.
Послушай дело, Кузя! А Кузя пьян, как зюзя.
Поспешай, да не торопись.
Похвала молодцу - пагуба.
Правда твоя, правда и моя, а где она ?
Правда хорошо, а счастье лучше.
Пришла честь - сумей ее снесть.
Пришли не званы, уйдем не драны.
Проснулась Ульяна не поздно, не рано - все с работы идут, а она тут как тут.
Птицы сильны крыльями, а люди дружбой.
Пьяному море по колено, а лужа по уши.
Работа веселье любит.
Рад бы заплакать, да смех одолел.
Рад дурак, что глупее себя нашел.
Реже видишь - больше любишь.
Река не море, тоска не горе.
Ругать жалко, а похвалить не за что.
Рука руку моет, а две руки - лицо.
Рябой оспы не боится.
С вечера девка, с полуночи молодка, на заре хозяюшка.
С глаз долой - из сердца вон.
С дураками шутить опасно.
С постылым и в поле тесно.
С родной земли - умри, не сходи.
С чем свыкнешься, с тем не расстанешься.
Садись, кум, обедать: вон твои рукавицы и шапка.
Свату первая чарка и первая палка.
Свинья грязь найдет.
Своего не бросай, чужого не бери.
Святые угодники на пьяниц угодливы: что ни день, то праздник. Сгорело - и дыму нет.
Седина бобра не портит.
Семеро не один, в обиду не дадим.
Сердит, да не силен - сам себе враг.
Сиденьем города не берут.
Сколько кобылке не прыгать, а быть в хомуте.
Скоро хорошо не родиться.
Скороспелка до поры загнивает.
Слепой сказал: посмотрим.
Слепой слепому не указчик.
не все кацапские поговорки в топик влезли. прочитайте. не поленитесь. разница очевидна - украинские - ум, семья, труд, мудрость, правда, надежда на лучшее, оптимизм.
русские - чернуха, безнадежность, пьянство, халява, воровство, тупость, разбой, бандитизм, вранье.
например, сравните -
За праве діло стій сміливо.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
и у кацапов
За правду-матку ссылают в Камчатку.
часто любят приводить в пример украинскую поговорку - моя хата с краю. и объясняют ее трусостью, ленью и т.д. на самом деле, поговорка звучит - моя хата с краю, ничого не знаю. - т.е. не стукач, можете пытать. вот в этом и отличается наш менталитет.
дмитрук права на 200% ничего там за поребриком братского нет.
