Давно известный факт: человек принадлежит к той нации, на языке которой он думает...
хотя в принципе правильно но на практике не всегда верно применительно к тем кто владеет и думает сразу на двух или нескольких языках....так как среди них есть как те кто получил знание языков (и способность мыслить на них) погружаясь в другую национальную среду и длительно проживая в ней (и значит приобщаясь к ней)...так и те кто учил дома или во время коротких командировок не получая при этом существенного импакта от другой национальной культуры...и значит оставаясь при этом, несмотря на способность мыслить на других языках, представителем только одной национальной культуры...
Добавлено через 8 часов 29 минут
ЖЗ, хватит под дурака косить.
Тебе же ответили.
Какую культуру несут в себе русины или малороссы? Какие у них обычаи, какие песни они поют, какую национальную одежду носят? Не припомню я такого. А то что было n-ое количество лет назад - быльем поросло.
О русинах:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В Словакии, Чехии, Сербии, Польше, Венгрии и Закарпатье они на данный момент признаны официальным этническим меньшинством...более 700 тысяч русинов/лиц с русинскими корнями проживает в США. Культура у них древняя (в отличие от украинской) и берёт начало в древней Руси...
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
вот так они выглядят сейчас в своих национальных костюмах:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Гимн Русинов:
A RUSYN BYL
Aleksander Duchnovič (1803-1865)
"Vrucanie" -- 1851 Almanac Pozdravlenie Rusynov
(на русинском)
Я Русин был, єсмь, и буду,
Я родился Русином,
Честный мой род не забуду,
Останусь єго сыном;
Русин был мой отец, мати,
Русская вся родина,
Русины сестры, и браты
И широка дружина;
Великій мой род, и главный,
Міру єсть современный,
Духом и силою славный,
Всїм народам пріємный.
Я свїт узрїл под Бескидом,
Первый воздух русскій ссал,
И кормился русским хлїбом,
Русин мене колысал.
Коль первый раз отворил рот,
Русскоє слово прорек,
На аз-буцї первый мой пот
З молодого чела тек.
Русским потом я питан был,
Русским ищол расходом
В широкій свїт; но не забыл
С своим знатися родом. --
И теперь, кто питает мя?
Кто кормит, кто мя держит?
Самое русское нлемя
Мою годность содержит!
Прото тобї, роде мой,
Кленуся живым Богом,
За печальный пот и труд твой
Повинуюся полгом. --
И отдам ти колько могу,
Прійми той щирый дарок,
Прійми вот маленьку книгу,
И сей писменный рядок;
Прочеє же не забуду
Сердца моєго скруху
Пожертвити; -- я твой буду,
Твоим другом и умру.
(на английском)
I was, am and will remain Rusyn,
I was born a Rusyn,
My honorable lineage I will not forget,
And I shall remain its son;
My father and mother were Rusyn,
As are all my relatives,
My brothers and sisters are Rusyns,
And my large group of friends;
My great and mighty people
Are united in peace,
And with renewed strength and spirit,
Are magnanimous to all others.
I first saw the light of this world
under the [Carpathian] Beskid range,
The first breath I drew was Russian,
And I was raised on Russian bread,
A Rusyn it was who cradled me.
When I opened my mouth for the first time,
I spoke Rusyn words,
And it was over Cyrillic letters
That sweat ran from my young brow.
Later I was educated as a Rusyn
And as such went out into the wide world;
But I did not forget
My own distinguished people.
And now who shows me the way?
Who nourishes me? Who uplifts me?
It is the Rusyn nation
Which upholds my respectability.
It is for you, my people,
I bow down to the living God.
Through sweat and hard work
I pay back my obligation
And give to you as much as I can
Accept as a gift and with sincerity
This little book
And its writer's words
I will not forget to sacrifice this repentance
From the bottom of my heart
I will remain your devoted
Friend until I die.
вот несколько линков о русинах:
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
Посилання видалено
а это стихи на русинском языке:
Хочу!
В обл.раду на конкурс "Прапор Закарпаття"
Хочу прапор Закарпаття
Вбы на нему чайка
Море чорной из Артеком
Теплой ги куфайка
Хочу прапор Закарпаття
На нюм кримські вина
Плов татарський з баранини
З ниї - солонина
Хочу прапор Закарпаття
А на нюм три зубы
Єден зліва, другий справа
Третий держить губы
Хочу прапор Закарпаття
Й пляж на нему ззаді
Пальмы Наші депутаты
Вшиткі голі бл....ді!
Хочу прапор Закарпаття
Из горов Ай-Петрі!
И вби наші рудні горы
Были нив пудперті
Хочу вбы го уважали
И Москва и Рим
Єдным словом, най се буде
Такоє ги Крым!
Смутні часы «Руха»
Журилися, журилися
Старенькі бабусі:
„Чом не было тай не буде
Порядка у «Русі»?”
Скоро так найшли причину
зморщені бабусі;
Члены „Руха” находились
В комуністськум дусі
Вчора были комуністы
Демократы нині,
Залишилося корыто –
Помінялись свині.
А кой были „коммуністы”,
Было щось и їсти.
А як стали „демократы”-
Нічим стало й ср...ти
Тай и другу ще причину
Вповіли бабусі:
„Не є Бедя, не є Бедя,
Не є Бедя в „Русі””.
Або чути голос третій
бабусі Ганусі:
„Є Балега, є Балега,
Є Балега в „русі”!”
Або ще єден узвався –
Голосок Марусі:
„Є Баники, є Баники,
Є Баники в „русі”!”
Дивилися й сміялися
Вже тоты бабусі
Чому лиш два є Ба..кы
Осталися в „Русі”?
А причина не проста
Згодились бабусі:
Вожакы бо „Руха” были
В нацфашистськум дусі.
С.Єсенін
ПИСЬМО ОД МАТЕРИ
Ба што бым щи тепер придумав,
Про што ищи я можу написати?
І день и нуч не сходить ми з розума
Сесе письмо, що написала мати.
Она ми пише: „Сын ты в нас єден,
И муг бысь нащавити нас у дні святкові.
Мені купив бись теплый кестемен,
А втиць бы хотів вже надрагы нові.
Мені нелюбиться, ож пишеш ты стихы,
Ож пудла слава ходить з тобов цугом.
Воліпше бысь у молоді роки
Ходив у полю из вутцьом за плугом.
Тепер я вже стара и бетіжна,
И до роботы я несхопна стала.
А быв бись туй, была бы в тя жона,
И я в бильчові бым внучатко колисала.
Но ты дітей по світу розгубив,
Свою жону другому дав в роботу.
А сам на днись до того ся дожив,
Што не вылізаш з п’яного болота.
Муй рудный сыне! Ко тя так прокляв?
Малим ись быв и добрый і смиренный.
И всі казали, ко лем нас стрічав:
- Якый щасливый тот старый Єсенін!
На тебе в нас сподіваня не є,
Душа болить за всі твої гріхи.
Отець, сарака, вже не чекать
Великі гроші за твої стихы.
Бо кулько бись не мав, дому не заженеш,
И от того щи гурші слова ллються,
Бізувно, й сам не в розкошах жиєш,
В поетів гроші не ведуться.
Мені нелюбиться, ож пишеш ты стихы,
Ож пудла слава ходить з тобов цугом.
Воліпше бысь у молоді роки
Ходив у полю из вутцьом за плугом.
Роки вже жиєме самисинькі-самі.
Кунь нам іздох. Та й ты пушов у варош,
А быв бись туй, при твойому умі
Быв бись бирув авать, богдай, новтарош.
И нитко з нас бы ся тогды не сміховав,
Тай ты бы ся не мусів так фарадловати.
Дись-недись нам старым, бись помагав,
А я бы т’ти жону навчила ткати”.
Затерп я од страху, письмо пожмакавім:
Бо ци спасу ся я у животі свойому?
Но про сесе я, мамко, вам повім
Май розлучно в письмі другому.
ПИСЬМО МАТЕРИ
Ци живісьте, мої любі мамко?
Няньо як? Кланявуся йому!
Най над вашов хижков кождый рано
Куряться з яловых дров дымы.
Пишуть ми, ож вам вночи не спиться,
Пудлий сон вам давить душу знов.
Вам ся снить, ош з мене злі п’яниці
В корчмі цідять в лавор з сирця кров.
Што за сны? За што вам ся покута?
Лем коби од них вас Господь спас.
Не такий я вже страшний планіта,
Бым умер не ввідівши всіх вас.
Я остався люблячов дітинов,
І навхтема думку мав єдну,
Про тото як ви казали: „Сину,
При біді вертайся гет думу”.
Я ся верну, мої любі мамко,
Як в яри розквітне старый сад.
Лем уже ня не зганяйте рано,
Як колись, як много літ назад.
Бо тото што вмерло – не збудити,
Што’м задумав – мало ся вдало.
Много бід і горя пережити
Мені без вас ся в світі довело.
І уже не вчіть ня ся молити,
Бо старому вертаня не є
Я і так вас буду всіх любити
Докі ня не вкриє вічна тьма.
І порвіть думок тяжких тых прутя
Я вас прошу, мамко, знов і знов.
Не ходіть так часто на розпуття,
Вбы ся скорше стрітити зо мнов.
Качаловому псові
Дай на сиринчу лабу, Джім.
Таку я лабу щи не відів зроду.
Дуетом, в"єдно , цімбор, побрешім
На тиху, теплу, місячну погоду.
Дай на сиринчу лабу , Джім.
Не облизуй ми, будь так добрий, рот.
Порозумій вже нині, а не завтра.
Ош наш з тобов - лиш наш живот.
І віруй ми, ош жити всяко варта.
Газда твуй бетяр і фешак.
І гості в хижи не дадуть му вмерти.
І каждий хотів бы атсяк
Тебе погладити по шерсти.
Бо ты насправді файный пес,
Не є за што нам доганяти.
Хіба за то, ош з каждым Йдеш,
Як п"яный цімбор, фурт ся цюлювати.
Муй милый Джиме! У вас не єдна
Красавиця у гостях была,
Но а тота май красна і смутна
Хоть даколи до Вас ци заходила?
Заставмеся, от прийде вна до вас.
І вмісто мене ты лизни Їв руку,
За то што я - бездушный, пудлый фрас -
Юй причинив колись таку пекельну муку.
Вертаня на Отцюзнину
Я нащавив свої рудні міста,
Ту сільщину,
Де жив я дітваком,
Де вверх сторчить грубезним сулаком
Та цирьковна дзвониця без хреста
Як много ся змінило там
В іх незавидному і бідному життьови
І кулько одкровеній новых,
За мнов ходили всягди по п’ятам
Отцюську хижу
Тяжко спознавати
Старезний клен давно ся став дровами
На ганку не сидить вже мати,
Не кормить курчат хлібом і крупами.
Стара вже стала...
Ой, стара.
Я смутно обзиравуся довкола
Нич ни спознаву, ушито ново
Лем, як колись, біліє там гора,
Коло гори високий сірий камінь.
Там тимитув:
Там, хрести-гниляки,
Што як буйці вояки,
Застили скривлені з простертими руками.
Іде старенький пішником
Храмле, спиравучися на копачі,
Збиває ними порох із бур’яна
Я го покликав:
„Укажіть ми, бачі,
Де тут жиє Єсеніна Татяна?”
„Татяна.. гм,
Анде за хижов тов.
А ты юй кто?
Родак?
Ци може син пропащий?”
- Тать сын,
Но што старый з тобов
Повіч, чого на ня позераш
Так не весело, смутно і скорбяще?
„Красно з тя, внуку,
красно, што ты не спознав діда!”
„Йой, дідику, не лем тебе уже не спознаву”
І пролилася в нас смутна бесіда
Слизами теплими на порошну траву.
„Тобі бізувно, вже дись тридцять має быти
мені дев’ядісят уже было...
Скоро і в груб
Давно вже мав бимся вернути”
Говорить вун і морщить фурт чоло.
„Які часы!
Ци ты не комунішта?
- Ньит!
А сестры тти – типирь комсомолиці
Яка мерзота! Мож ся удавити!
Вни божі образи всі вувергли з світлиці
Комісар на церкви вбалив хрест,
Забрав павіси.
І людом нігде сталося молити
Я крадькома творю молитву в лісі
До Дубов, кленів і берез молитву я воздам
Ідім думу –
Увидиш вшито сам”
Йдеме межов, што поросла травицьов,
Тихо смівуся польови й лісам,
А дідо смутно все позерать на дзвонницю.
„Йой мамко мої! Ви хоть ци здорова?”
Вп’ять жеболовку тягну до очей,
Бо тут бы розревалася й корова,
Не є бідноти гуршої ачей.
Прийшли сусіды...
Родичка з дитятком.
Ни єднає челядча мене не спізнавало.
Лем, як у Байрона, малесенькоє псяко
Мене із гавкань ом на порозі стрічало
Муй рудный краю!
Не тот ты,
Вже не тот.
Та й изо мнов ся переміни стали.
Чим дідо з матірьов май смутно позерали,
Тим веселіше ся сміяв сестриччин рот.
Хоть діла мене Ленін не ікона
Я знаву світ...
Свойих я уважаву...
Но бачому я майже из поклоном
На деревляну сідаву?
„Кажи ми сестро!”
И сестра мудрує,
Розкрила, як Біблію, „Капітал”
Про Маркса, Енгельса,
Не вшитко ото всує,
Бо книжку ту я нигда не читав
І мені онь смішно,
Ож учить мен датко
И каже ми ож я сбив ни мало.
И, як у Байрона, малесенькое псятко
Мене на із гавканьом
На порозі стрічало
С.Єсенін
СтовмачивИван Ситар
Посилання видалено
так что русины живут и здраствуют и помнят о своих корнях...возможно что однажды они смогут создать и своё государство
Добавлено через 9 часов 30 минут
О малоросах:
про малоросов вообще говорить ничего не надо..почти всё что тебя окружает -это и есть малороссийская культура, будь то песня "Нэсэ Галя Воду", мазанки с соломенными крышами, горилка...всё это было украдено украинскими сепаратистами у малоросов за последние 100 лет...
Посилання видалено
Посилання видалено
в последние несколько лет появилось много людей на территории Украины, которые вспомнили что слово малорос первично а украинец вторично и чуждо...и сейчас живут не по украинским сепаратистским традициям а по настоящим традициям той земли-малороссийским (ориентированным на тесную связь с россией)...и детей своих к этому приучают...
Вот и ему, невзирая на то, что в паспортах родителей (обоих!) национальность прописана Украинец, прописали Русский.
Ну да Бог с ними, человек рождённый и до совершеннолетия выросший в росиии и сам считал себя русским, не взирая на возражения родителей.
То есть, получается он проставил какую-то одну национальность. А верно ли это? И кто же он на самом деле?
