⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Звання козака
Є доволі популярний міф, що козаком міг стати кожен, хто прийшов на Січ, перехрестився, сказав, що вірить в Бога та вип’є келих горілки. Та на ділі все було дещо складніше: козак ставав козаком після тривалого навчання та муштри. Окрім того він мав скласти іспит на звання козака. Подібне навчання витримували не всі бажаючі, то ж перший зустрічний козаком не ставав.
Козацька наука
Претендент в козаки, так званий «молодик», мав сім років опановувати фехтування, стрільбу з вогнепальної зброї, вчився спритно їздити верхи та вчився гопаку, який раніше був не просто танцем, а різновидом бойового мистецтва (як відома багатьом капоейра), що надавав переваги в боротьбі з суперником. Наставником «молодика» був досвідчений воїн, при якому новобранець служив джурою (чимось нагадували зброєносців при середньовічних лицарях). Окрім бойової науки «молодик» вчився грамоті, основам медицини та астрономії. Найбільш талановиті ще вивчали основи дипломатії, іноземні мови (адже делегації Запорізької Січі їздили до інших країн з дипломатичними місіями).
Іспит для козака
Після успішного навчання «молодик» складав іспит на звання козака. Це було жартівливе випробування, під час якого спільнота перевіряла козака на витривалість, спритність та мужність. Перше випробування: з’їсти миску переперченого борщу, випити кварту (понад літр) горілки і після такого «обіду» пройти по колоді, розміщеній між Дніпровськими скелями, і не впасти в воду. Здолавши перше випробування, він мав подолати на човні пороги (пливти потрібно було проти течії). Завершальним випробуванням була поїздка верхи (на необ’їждженому коні, обличчям до хвоста, без сідла та вуздечки) по степу: козак мав повернутись до Січі неушкодженим.
Ставлення до батьків та до старших
Батьки були для козака «еталоном» та «вищим судом»: без їх згоди та дозволу не можна було навіть до роботи взятись. Неповага до батьків вважалась гріхом і засуджувалась. Також козака вчили поважати старість: незалежно від того хто перед тобою старий отаман чи старий жебрак – поважати ти їх маєш однаково і однаково кланятись з поваги до їх віку. Молоді козаки допомагали старшим людям по господарству. Виконували ту роботу, на яку в старих вже не було сил. Крім того, молодий козак не дозволяв собі в присутності старших зайвого: курити люльку, говорити без дозволу, сидіти в їх присутності, лихословити. Слово старшого було вирішальним під час конфліктів між молодими козаками – це рішення не оскаржували і виконували без зайвих слів.
Дружина козака
Для козака дружина була найціннішим скарбом, бо вона – це майбутнє козацького роду. Жінок козаки оберігали, дбали про їх безпеку. У родині існував чіткий розподіл на жіночі та чоловічі справи, і жоден з подружжя не пхав носа до справ іншого. Для чоловіка було ганьбою займатись жіночими справами. Удовам козаків громада допомагала спільно: і матеріально, і з тяжкою роботою, і з вихованням дітей.
Козаки-самітники
Холості козаки були досить поширеним явищем на Січі. Цьому сприяли постійні походи та війни – хлопці просто не встигали одружуватись. Часто козак давав обітницю безшлюбності і присвячував себе військовій службі. Такі козаки були вихователями для чужих дітей – майбутніх козаків.
Спадкоємець
Народження сина в козацькій родині – радість для батька… та горе для матері. З самого народження хлопчика готували до козацтва: муштра, загартовування. Часто першими словами хлоп’яти були не «мамо» чи «тату», а команди коневі «но» та наказ стріляти «пу». Хлопчику дарували «чоловічі» подарунки: рушниці, ножі, порох, луки та стріли. У нього не було часу на витівки та бешкетування – адже він майбутній козак, вояк.
Козаки та релігія
Усім відоме ставлення козацтва до релігії. Без молитви козаки не починали ні трапези, ні справи. Церква була важливим місцем для козацької громади. Часто її зводили за кошт козацької старійшини, оздоблювали золотом та візерунками, замовляли ікони та хоругви у знаних майстрів. Особливим було й ставлення до покровительки козацтва Покрови. У неї просили захисту та допомоги перед походами, з її ім’ям йшли у бій.
Козацькі байки
Козаки полюбляли вихвалятись своїми бойовими заслугами під час застілля, однак у серйозних справах вони не прибріхували. Великою ганьбою для козака було якщо його спіймали на брехні. Довіри до нього більше не було.
Козацькі походи
Це явище було неодмінною складовою козацького життя. Козаки намагались не чіпати одновірців, а от польські, татарські чи турецькі поселення від них потерпали (лише зрідка вони не були знищені вогнем). Козаки були жорстокими воїнами і їхні напади на сусідні держави нічим не поступались татаро-монгольським набігам. З кожного походу козаки повертались з трофеями: дорогоцінності, зброя, невільники-заручники.
На Покрова гуляешь по полной?
я Вас таки умоляю. Получить вердикт суда и получить деньги по нему - две большие разницы. Ага.
