Статус:
Offline
Реєстрація: 14.07.2007
Повідом.: 7617
Реєстрація: 14.07.2007
Повідом.: 7617
Лытературний клуб "Апостроф"
В одноіменній темі в Анонсах анонсуются заходи клубу, а в цій буду знайомити з творчістю членів та гостей клубу.
Отже, почнемо:
Люцина Хворост ( це справжнє ім"я, прозу пише під псевдонімом Марія Регіна Раковська) Корінна харків"янка, народилася в 1982 році. Надзвичайно талановита поетеса, також пише прозу, має надзвичайний голос, співає пісні на власні слова ( в основному) в стилі який називає українським шансоном ( звісно до російського т.з. "шансону" це жодного стосунку не має. Періодично друкуєтся в журналах та літературних альманахах, співпрацює з журналом "Березіль", вийшли дві книги "ГаЛЮЦИНАції" (2009) та "Паперовий кораблик" (2010)
Старий поете, ми твої пісні,
напівпрозорі гомінкі істоти.
Ти нас почув у випадковім сні
і спритним словом вихопив з ніщоти.
І запалав тріскучо твій камін
ожив огонь, хоч був уже пригаслим,
і ми тобі явили навзамін
рої світів, примхливих і прекрасних.
І ти ловив, ловив світи в сільце,
свою благословляючи співучість
і бог на нас ргозгнівався за це,
а заодно й на тебе- за співучасть.
А що і бог був, як і ти, старим-
нівроку, недобачив з пересердя:
хотів був звичним жестом вергнуть грім,
а мимохідь зіслав тобі безсмертя
Ретро
Зернисті кадри збляклих кінохронік,
зернистий погляд крізь густу вуаль.
Зі звіром, що живе у мікрофоні,
змагаєтся маленька етуаль.
В боа потертім, витягнувши шию,
вона почне з простіших вокаліз,
і вам тепер смішний-я розумію-
її пісень наївний символізм.
Ось кельнери-стоокі херувими,
а ось вино- старе, та не п"янить.
Ось квіти, що колись були живими...
Усе заснуло сном десятиліть.
Їй очі сліплять навісні софіти.
Вона майне за двері кабаре-
й побачить сонце, мов цвяхом прибите,-
старе як світ...о, далебі, старе
Вулична пісня
Не плач, мала, сліди лишає туш.
О, скільки ж вас, бульварні королівни!....
Ховаєте на дні дитячих душ
дорослий досвід-
скарб,
однак,
сумнівний.
Ось ти, уже мороз, а без чобіт:
в кишені кілька гривень і помада.
Що буде в тебе завтра на обід-
залежить від капризів банкомата.
А хтось цинічний,
напханий капшук,
на рік новий нову шукає блонду,
щоб лебеділа,
їла в нього з рук-
на заздрістьб провінційному бомонду....
Не весь же вік, їй-право, без чобіт!....
Але нудьга, яка ж нудьга зелена....
Що буде в тебе завтра на обід-
залечить від капризів сюзерена.
А ось пісні Люцини, дуже раджу скачати послухати :
P/S Прохання до модераторів- виправте, будьласка, помилку в назві темии.
В одноіменній темі в Анонсах анонсуются заходи клубу, а в цій буду знайомити з творчістю членів та гостей клубу.
Отже, почнемо:
Люцина Хворост ( це справжнє ім"я, прозу пише під псевдонімом Марія Регіна Раковська) Корінна харків"янка, народилася в 1982 році. Надзвичайно талановита поетеса, також пише прозу, має надзвичайний голос, співає пісні на власні слова ( в основному) в стилі який називає українським шансоном ( звісно до російського т.з. "шансону" це жодного стосунку не має. Періодично друкуєтся в журналах та літературних альманахах, співпрацює з журналом "Березіль", вийшли дві книги "ГаЛЮЦИНАції" (2009) та "Паперовий кораблик" (2010)
Старий поете, ми твої пісні,
напівпрозорі гомінкі істоти.
Ти нас почув у випадковім сні
і спритним словом вихопив з ніщоти.
І запалав тріскучо твій камін
ожив огонь, хоч був уже пригаслим,
і ми тобі явили навзамін
рої світів, примхливих і прекрасних.
І ти ловив, ловив світи в сільце,
свою благословляючи співучість
і бог на нас ргозгнівався за це,
а заодно й на тебе- за співучасть.
А що і бог був, як і ти, старим-
нівроку, недобачив з пересердя:
хотів був звичним жестом вергнуть грім,
а мимохідь зіслав тобі безсмертя
Ретро
Зернисті кадри збляклих кінохронік,
зернистий погляд крізь густу вуаль.
Зі звіром, що живе у мікрофоні,
змагаєтся маленька етуаль.
В боа потертім, витягнувши шию,
вона почне з простіших вокаліз,
і вам тепер смішний-я розумію-
її пісень наївний символізм.
Ось кельнери-стоокі херувими,
а ось вино- старе, та не п"янить.
Ось квіти, що колись були живими...
Усе заснуло сном десятиліть.
Їй очі сліплять навісні софіти.
Вона майне за двері кабаре-
й побачить сонце, мов цвяхом прибите,-
старе як світ...о, далебі, старе
Вулична пісня
Не плач, мала, сліди лишає туш.
О, скільки ж вас, бульварні королівни!....
Ховаєте на дні дитячих душ
дорослий досвід-
скарб,
однак,
сумнівний.
Ось ти, уже мороз, а без чобіт:
в кишені кілька гривень і помада.
Що буде в тебе завтра на обід-
залежить від капризів банкомата.
А хтось цинічний,
напханий капшук,
на рік новий нову шукає блонду,
щоб лебеділа,
їла в нього з рук-
на заздрістьб провінційному бомонду....
Не весь же вік, їй-право, без чобіт!....
Але нудьга, яка ж нудьга зелена....
Що буде в тебе завтра на обід-
залечить від капризів сюзерена.
А ось пісні Люцини, дуже раджу скачати послухати :
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
P/S Прохання до модераторів- виправте, будьласка, помилку в назві темии.
Останнє редагування: