Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.01.2022
Повідом.: 1224
Реєстрація: 22.01.2022
Повідом.: 1224
Лєбєдінскіє бувальщини
Лебедин, 19ХХ рік, початок Кобіжчі коло Авраменкової греблі.
— Скільки?
— Півтори.
— Та ти чи здурів, за такий збійок півтори тисячі?!
— Півтори і не менше.
— За простого "Запорожця"?!
— Не за простого (сідає в благенького "Запорожця", їде в бік Ламахівки. На половині дороги між Аврамненковою греблею і старою водокачкою З. відривається від давньої бруківки, невисоко летить, потім раптово впизджується нахуй десь на город старій Скрипчисі, звідти видно стовб вогню та диму.)
У бік греблі проходить старий Дригидон, в руках він веде велосипеда. При ньому протитанкова рушниця, яку він зазвичай лагідно називає просто "ружжом".
— Літають тут, блядь, "Юнкєрси"... Нєхуй літать!
Завіса.
Лебедин, 19ХХ рік, початок Кобіжчі коло Авраменкової греблі.
— Скільки?
— Півтори.
— Та ти чи здурів, за такий збійок півтори тисячі?!
— Півтори і не менше.
— За простого "Запорожця"?!
— Не за простого (сідає в благенького "Запорожця", їде в бік Ламахівки. На половині дороги між Аврамненковою греблею і старою водокачкою З. відривається від давньої бруківки, невисоко летить, потім раптово впизджується нахуй десь на город старій Скрипчисі, звідти видно стовб вогню та диму.)
У бік греблі проходить старий Дригидон, в руках він веде велосипеда. При ньому протитанкова рушниця, яку він зазвичай лагідно називає просто "ружжом".
— Літають тут, блядь, "Юнкєрси"... Нєхуй літать!
Завіса.

